Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №711/7619/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7619/26

Номер провадження2/711/3980/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Овезової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», в інтересах якого діє представник за довіреністю Сахарова Ольга Ігорівна, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 100,00 грн, а також витрати як на сплату судового збору, так і на професійну правничу допомогу (вхідний №31605/26, а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 6 жовтня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №9497299 (далі – Кредитний договір) на суму 15 000 грн.

Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 як позичальником електронним підписом, що відтворений шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора С1681, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

На виконання умов Кредитного договору 06.10.2025 ТОВ «Авентус Україна» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через товариство з обмеженою відповідальністю «Европейська платіжна система» на платіжну картку № НОМЕР_1

Підсумовуючи викладене, позивач в мотивувальній частині позовної заяви зазначає про те, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 15000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Щодо відступлення права вимоги, то позивач у позові зазначає про те, що 13 травня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та позивачем як фактором було укладено договір факторингу №13052026, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за Кредитним договором, позичальником за яким є відповідач.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що до ТОВ «ФК «Ейс», відповідно до укладеного договору факторингу № 13052026 від 13.05.2026, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9497299 від 06.10.2025 у розмірі 37 600 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 100 грн – сума заборгованості за відсотками, та 7 500 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 30 100,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9497299 від 06.10.2025 у розмірі 30 100 грн, а також витрати на сплату судового збору (2662,40 грн) і на професійну правничу допомогу адвоката (7000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 31 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.102-103).

Судове засідання, що було призначене о 08 год 30 хв 31.08.2026, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.115). Розгляд справи відкладений до 15 год 00 хв 28 вересня 2026 року.

Судове засідання, що було призначене о 15 год 00 хв 28.09.2026, не відбулося у зв`язку зі зайнятістю складу суду в розгляді цивільної справи №711/3759/26 про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.120). Розгляд справи відкладений до 13 год 00 хв 30 жовтня 2026 року.

Представник позивача Сахарова О.І. у судове засідання не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 03.10.2026 (а.с.122 зворот, 123 зворот). Водночас, представник позивача за довіреністю Сахарова О.І., у пункті 4 прохальної частини позовної заяви, висловила прохання до суду здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і, у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.5 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 30 жовтня 2026 року о 13 год 00 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 30 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 6 жовтня 2025 року о 17 год 47 хв 31 сек між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №9497299 (далі – Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C1681 (а.с.33-41).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві, та/або шляхом перевірки правильності введення відповідного пароля входу до Особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus», та/або шляхом перевірки інших електронних даних, що вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС Товариства. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».

Пунктами 1.2 - 1.7.2, 1.9 – 1.9.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15000,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Знижена процентна ставка 0,93 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 05.11.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п.п. 1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1,00%/день, а за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 0,99%/день.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 2333,95% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 2222,27%.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку, визначеного в п.п.5.3 договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Кредитного договору, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1681, остання мала повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними кожні 30 днів, починаючи з 05.11.2025 до 01.10.2026, щоразу по 4500 грн, крім першого платежу (05.11.2025), що складав 4185 грн, та останнього – 19500 грн. Усього: чиста сума кредиту 68 685 гривень 00 копійок; сума кредиту за договором 15 000 гривень 00 копійок; проценти за користування кредитом 53 685 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 2222,27%; загальна вартість кредиту 68 685 гривень 00 копійок (а.с.42-43).

Із довідки ТОВ «Европейська платіжна система» №18/05/2026-2/ТНПП від 18.06.2026 суд встановив, що ТОВ «Европейська платіжна система» 06.10.2025 прийняло до виконання замовлення ТОВ «Авентус Україна» та успішно перерахувало 15000 грн, що відповідає сумі кредиту, на банківську картку, маска картки № НОМЕР_2 (а.с.67-68).

Також згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260817/79980-БТ від 21.08.2026, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.07.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , на яку 06.10.2025 було зараховано грошові кошти в сумі 15000 грн, що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у п.1.3 Кредитного договору (а.с.112-113).

Крім того в судовому засіданні був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 06.10.2025 до 04.04.2026, первісним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» здійснювалося нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 150 грн; 05.11.2025 первісним кредитодавцем позичальнику відсотки не нараховувалися; з 05.04.2026 по 12.05.2026 первісним кредитодавцем позичальнику відсотки не нараховувалися. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснила погашення процентів, а саме: 05.11.2025 (3000 грн), 21.11.2025 (400 грн), 01.12.2025 (1000 грн), 06.12.2025 (2000 грн), 05.01.2026 (5500 грн).

Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, станом на 12.05.2026, заборгованість відповідача перед позивачем згідно умов Кредитного договору складала 37600 грн, з яких 15000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15100 грн – заборгованість за відсотками, та 7500 грн – заборгованість за штрафом (а.с.10-14).

Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №13052026 від 13.05.2026, що укладений між ТОВ «ФК «Ейс» як фактором та ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом (далі – Договір факторингу, а.с.77-86).

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Згідно п.1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

13 травня 2026 року між ТОВ «ФК «Ейс» як фактором та ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №13052026 від 13 травня 2026 року (а.с.8).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив платіжну інструкцію в національній валюті №1184 від 26.05.2026, зі змісту якої встановив, що 26.05.2026 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти в розмірі 3 286 193,20 грн у рахунок виконання умов договору факторингу №13052026 від 13.05.2026 (а.с.9).

Із витягу з Реєстру боржників від 13 травня 2026 року як додатку №1 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9497299 від 06.10.2025 у загальній сумі 37 600 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 100 грн – сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.87-88).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №13052026 від 13.05.2026.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: С1681.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів у сумі 15000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином як первинному кредитодавцю, так і його правонаступнику в означених кредитних правовідносинах - ТОВ «ФК «Ейс».

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту 15000 грн, яка була обумовлена між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та процентів за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Авентус Україна», так і його правонаступнику в означених правовідносинах - ТОВ «ФК «Ейс» (позивач), тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів підлягає до задоволення в сумі 30 100 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту – 15000 грн. та заборгованість за процентами – 15100 грн.

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення правового аналізу дотримання первісним кредитодавцем Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 в частині здійснення розрахунку розміру відсотків з призми відсоткової ставки 1%/день.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 1%/день, що передбачені умовами Кредитного договору, мало місце після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 15100 грн (15000 грн х 0,01 (відсоткова ставка) = 150 грн (розмір відсотків за один день); 150 грн х 180 днів (кількість днів між 06.10.2025 до 04.04.2026, крім 05.11.2025, коли відсотки не нараховувалися) = 27000 грн; 27000 грн – 11900 грн (розмір відсотків, сплачений позичальником у період з 06.10.2025 до 12.05.2026) = 15100 грн)), підлягає задоволенню.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Крім того, керуючись положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не здійснює розгляд по суті вимоги про стягнення штрафу як виду неустойки, оскільки така позовна вимога не заявлена позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.6 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» (далі - АБ «Тимошенко та Партнери») разом із додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року» (а.с.16-17); 2) додаткової угоди №25771575231 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, в якій містяться дані відповідача ОСОБА_1 (а.с.18); 3) акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, зокрема: складання позовної заяви 5000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи 1000 грн (2 год), підготовка адвокатського запиту 500 грн (1 год) та підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн (1 год) (а.с.19); 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010, яким документований адвокат Тимошенко О.О. (а.с.20).

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Тимошенко та Партнери» у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Водночас суд, дослідивши матеріали заяви про розподіл судових витрат, встановив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7000 грн, є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (лише підготовка АБ «Тимошенко та Партнери» в особі адвоката Тимошенка О.О. позовної заяви та клопотання про витребування доказів без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.6 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №53187 від 16.07.2026 (а.с.7).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обгрунтованими і задовольнив їх, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 30 100 гривень, з яких: 15000 гривень - сума заборгованості по основному боргу, та 15100 гривень - сума заборгованості по відсоткам. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору та 3000 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 640, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №9497299 від 6 жовтня 2025 року в розмірі 30 100 (тридцять тисяч сто) гривень, з яких: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень – заборгованість за тілом кредиту, та 15 100 (п`ятнадцять тисяч сто) гривень – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 30 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки,6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко