Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №697/2311/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2311/26

провадження № 2-а/697/22/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря с/з – Шакало Л.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з відсутністю відомостей про місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адресу електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, а також власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позивачем у позовній заяві не було зазначено та не надано копії його паспорта та карки фізичної особи – платника податків, що необхідні для підтвердження особи та належного вирішення питання про відкриття провадження у справі. Подана заява не містила викладення обставин, якими позивач обгрунтовував свої вимоги, а саме: позивачем не наведено фактичних даних щодо протиправності оскаржуваної постанови, не зазначено, у чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів, та не надано належного правового обгрунтування заявлених вимог, позовні вимоги сформульовані не чітко, без визначення належного способу судового захисту. Також позивачем пропущено строк звернення до суду та не подано клопотання про поновлення такого строку з наданням відповідних доказів. Позивачу надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених недоліків (а.с.10-12).

23.09.2026 позивачем на виконання ухвали суду від 14.09.2026 подано до суду уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що 30.07.2026 була винесена постанова № 1423 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, копію якої він фактично отримав лише 27.08.2026. До моменту фактичного отримання постанови йому не було відомо про її винесення.

З постанови йому стало відомо, що органом, який її виніс, зазначено про обставини щодо нібито направлення на його адресу повістки рекомендованим поштовим відправленням, яке начебто повернулося з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Зазначає, що повістку він фактично не отримував, місце свого проживання не змінював та постійно проживає за зазначеною ним адресою. Жодного повідомлення про поштове відправлення у поштовій скриньці він не отримував. В день, коли, за твердженням відповідача, могла здійснюватися доставка поштового відправлення, він міг перебувати на роботі.

Копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручали. Зміст протоколу до його фактичного отримання йому не був відомий. Можливості надати свої пояснення щодо обставин, викладених у протоколі, належним чином реалізувати він не мав.

У постанові зазначено, що він нібито відмовився від підписання протоколу та отримання його другого примірника в присутності свідків. Не погоджується з достовірністю зазначених у постанові відомостей, оскільки зазначені у постанові свідки йому невідомі, за яких обставин вони були присутні та які саме обставини вони могли підтвердити (а.с.14-17).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2026 поновлено ОСОБА_1 строк для подання адміністративного позову, справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.27-28).

12.10.2026 до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є належним відповідачем за заявленою ОСОБА_1 вимогою про скасування постанови № 1423 від 30.07.2026, оскільки суб`єктом прийняття оскаржуваної постанови є ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову № 1423 не приймав, адміністративного стягнення на позивача не накладав та не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни постанови, прийнятої уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо фактичних обставин вчинення правопорушення матеріали адміністративної справи є послідовними, взаємоузгодженими та підтверджують обставини, викладені у оскаржуваній постанові.

Зазначає, що на ім`я ОСОБА_1 була сформована повістка № 7594940, якою його викликано 06.06.2026 на 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Повістка містить анкетні дані ОСОБА_1 та була направлена за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, сам позивач фактично визнає, що кореспонденція була направлена саме за його належною та актуальною адресою.

Повістку було направлено рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. Поштове відправлення пройшло передбачену оператором поштового зв`язку процедуру, після чого було повернуто відправнику з відміткою про відсутність одержувача за зазначеною адресою, що підтверджується поштовими документами, конвертом та інформацією трекінгу відправлення АТ «Укрпошта».

Тому твердження ОСОБА_1 про те, що він фізично не отримував повістку, саме по собі не спростовує факту його належного оповіщення.

Крім того, твердження позивача про те, що він начебто не знав про адміністративне провадження та обставини складання матеріалів щодо нього, спростовуються довідкою про його доставлення.

Так, 29.07.2026 о 14:05 год. ОСОБА_1 було доставлено працівником Національної поліції ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з порушенням правил військового обліку.

Отже, ОСОБА_1 не просто перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його було доставлено туди саме працівником поліції у зв`язку з виявленим порушенням правил військового обліку, після чого щодо нього оформлено відповідний адміністративний матеріал.

Від надання пояснень, підписання протоколу та отримання другого примірника ОСОБА_1 відмовився, про що зроблено відповідні записи, засвідчені підписами присутніх осіб.

При цьому доводи позивача щодо осіб, підписами яких засвідчено його відмову, не спростовують жодної обставини самого правопорушення.

Підписами зазначених у протоколі осіб засвідчено конкретні дії, які безпосередньо відбувалися в їх присутності 29.07.2026: відмову ОСОБА_1 від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його примірника.

Крім того, необгрунтованими є й твердження позивача про порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки ОСОБА_1 29.07.2026 особисто перебував при складанні протоколу в якому було зазначено дату, час і місце розгляду адміністративної справи.

30.07.2026 матеріали адміністративної справи були розглянуті уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на зазначене, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.34-42).

20.10.2026 від ОСОБА_1 надійшли до суду письмові пояснення в яких ним зазначено, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки вручаються особисто адресату. У разі відсутності адресата працівник зв`язку зобов`язаний: поінформувати адресата за наявним номером телефону та/або вкласти до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Лише після спливу трьох робочих днів з моменту такого повідомлення може бути проставлена відмітка «адресат відсутній за зазначеною адресою».

В даному випадку, жодного SMS-повідомлення від АТ «Укрпошта» про надходження цього рекомендованого листа він не отримував, хоча на всі інші рекомендовані відправлення, у тому числі судові повістки та кореспонденцію суду, Укрпошта системно надсилає SMS-повідомлення і він завжди їх забирає. Йому невідомо, чи залишалося будь-яке повідомлення у поштовій скриньці. Відмітка «адресат відсутній» була проставлена без дотримання обов`язкової процедури повідомлення. Таким чином, процедура оповіщення була порушена, а відмітка «адресат відсутній» не може вважатися належним підтвердженням його оповіщення про виклик.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення та обставин доставлення до ТЦК, позивач зазначає, що ніколи не бачив протоколу про адміністративне правопорушення, другий примірник йому не вручався, з матеріалами справи він не був ознайомлений.

На підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_3 № 1423 від 30.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.53-55).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги із зазначених у позовній заяві підстав та просив скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_4 № 1423 від 30.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи провести без участі представника за наявними у справі матеріалами (а.с.42).

Заслухавши в судовому засіданні доводи позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_4 № 1423 від 30.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. у зв`язку з наступним.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився 06.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх даних по повістці №7594940, яка 27.05.2026 була підписана та направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Цим він порушив обов`язок, визначений пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_1 свою вину не визнав. Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень, отримання другого примірника протоколу – відмовився, в присутності свідків.

Повістка № 7594940 про виклик ОСОБА_1 на 06.06.2026 повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою Укрпошти – «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Як зазначено у постанові, наведеними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, визначене ч. 3 ст. 210 КУпАП, як порушення військовозобов`язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період (а.с.4, 22).

Не погоджуючись з вказаною постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Судом встановлено, що 30.07.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 виніс постанову №1423 про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився 06.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх даних по повістці № 7594940, яка 27.05.2026 була підписана та направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, чим порушив обов`язок, визначений пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно пунктів 7-9 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою забезпечення судом захисту порушених право є наявність відповідного порушення конкретним суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Статтею 235 КУпАП визначено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Пунктом 7 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до позовної заяви, при зверненні ОСОБА_1 до суду з вищевказаним позовом, ним визначено відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є структурним підрозділом без статусу юридичної особи.

З оскаржуваної постанови вбачається, що справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 розглянуто т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 , яким від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 1423 від 30.07.2026, якою встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та застосовано адміністративне стягнення.

Таким чином, суб`єктом прийняття оскаржуваної постанови є ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову № 1423 не приймав, адміністративного стягнення на позивача не накладав та не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни постанови, прийнятої уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто в разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові, про що неодноразово було вказано Верховним Судом (зокрема у постановах від 07 травня 2025 року у справі №761/2397/21, від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17).

Під час судового розгляду, на запитання суду щодо можливості заміни відповідача, позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем у справі та просить розглядати справу із заявленими позовними вимогами саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі наданих доказів, оскільки саме туди його було доставлено та посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, а також сформовано відносно нього відповідні матеріали.

Отже, вирішуючи питання про заміну неналежного відповідача, суд виходить з того, що ОСОБА_1 відповідних клопотань чи заяв до суду не подавав, що унеможливлює таку заміну.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було пред`явлено до неналежного відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким оскаржувана постанова не виносилась, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про заміну неналежного відповідача, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд своєї справи судом, встановленим законом. Це означає, що суд, який розглядає спір, має бути створений відповідно до закону та діяти в межах визначених повноважень.

Поняття «суд, встановлений законом» охоплює, зокрема, дотримання правил юрисдикції та підсудності. ЄСПЛ неодноразово наголошував: право на суд, встановлений законом, означає, що відповідний орган повинен мати компетенцію вирішувати питання, які належать до його повноважень, і діяти на основі принципу верховенства права (рішення у справі «Белілос проти Швейцарії», 29.04.1988; доповідь у справі «Занд проти Австрії», 12.10.1978).

Разом з тим, доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача ОСОБА_1 на те, що він не позбавлений права звернутися з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 48, 229, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.11.2026.

Головуючий Б . К . Скирда