Суд: Рокитнівський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №571/1423/26
Суддя: Качмар М. Я.
Справа № 571/1423/26
Провадження № 2/571/684/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року селище Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючої - судді Качмар М.Я.,
за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смик Андрій Іванович до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що є об`єктом спільної часткової власності,-
в с т а н о в и в:
Адвокат Смик Адрій Іванович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній частковій власності.
30 вересня 2026 року адвокат Смик А.І. подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., який складається з: 2-1: коридору, площею 2,2 кв. м; 2-2: кладової, площею 2,8 кв. м; 2-3: кухні, площею 7,8 кв. м; 2-4: житлової кімнати, площею 21,5 кв. м; 2-5: житлової кімнати, площею 6,9 кв. м.; 3. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право приватної власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв. м., який складається з: 1-1: коридору, площею 2,2 кв. м; 1-2: кухні, площею 8,6 кв. м; 1-3: житлової кімнати, площею 26,2 кв. м; 1-4: житлової кімнати, площею 9,5 кв. м; 1-5: кладової, площею 6,9 кв. м., а також надвірних будівель і споруд: Б – погріб; В – колодязь. 4. Припинити право спільної часткової власності сторін на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . 5. Стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, в заяві до суду просять розглянути справу за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.
Дослідивши позовну заяву, заяву про зміну позовних вимог, письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.264 ЦПК України).
Судом встановлено такі обставини.
Згідно рішення виконавчого комітету Сновидовицької сільської ради Рокитнівського (нині - Сарненського) району Рівненської області від 27 березня 2007 року № 24 ОСОБА_3 було передано у власність частку в праві приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 .
На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Сновидовицької сільської ради 24 вересня 2007 року видав ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , яке зареєстровано в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» під номером запису 235-153.
Рішенням виконавчого комітету Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області від 31 березня 2009 року № 38 ОСОБА_1 було передано у власність частку в праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 .
На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Сновидовицької сільської ради 07 липня 2009 року видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , яке зареєстровано в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» під номером запису 235-153.
Згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 скаладається з двох квартир.
Квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_3 та складається з 1 - коридор, загальною площею 2,2 кв. м; 2 - кухня, загальною площею 2,2 кв. м; 3 - жила кімната, загальною площею 26,2 кв. м; 4 - жила кімната, загальною площею 9,5 кв. м; 5 - кладова, загальною площею 1,9 кв. м. В цілому загальна площа приміщень складає 48,4 кв. м., являє собою ізольоване житлове приміщення з окремим входом та самостійним користуванням. У подальшому цій частині будинку було присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_5 .
Квартира 2 належить ОСОБА_1 та складається з 1 - коридор, загальною площею 2,2 кв. м; 2 - кладова, загальною площею 2,8 кв. м; 3 - кухня, загальною площею 7,8 кв. м; 4 - жила кімната, загальною площею 21,5 кв. м; 5 — жила кімната, загальною площею 6,9 кв. м. В цілому загальна площа приміщень складає 41,2 кв. м., являла собою ізольоване житлове приміщення з окремим входом та самостійним користуванням. Подальшому цій частині будинку було присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_6 .
Як видно із матеріалів спадкової справи №44586294, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про прийняття спадщини звертався син померлої ОСОБА_2 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину за законом після смерті матері – ОСОБА_3 , шляхом подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, проте останній юридично не оформила своїх спадкових прав, зокрема права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно висновку щодо технічної можливості виділу (поділу) в натурі на окремі частки об`єкта нерухомого майна від 12 серпня 2026 року вбачається можливим визначенні ідеальних часток житлового будинку літера «А-1», стіни дерево, загальною площею 89,6 м. кв, житловою площею 64,1 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать:- 1/2 частини житлового будинку, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 від 07.07.2009 р., видавник: Виконавчий комітет Сновидовицької сільської ради;- 1/2 частини житлового будинку, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 від 07.07.2009 р., видавник: Виконавчий комітет Сновидовицької сільської ради. Встановлено, що: 1. ОСОБА_1 належать: 2-1: коридор, 2-2: кладова, 2-3: кухня, 2-4: житлова, 2-5: житлова загальною площею 41,2 м. кв., житловою площею 28,4 м. кв. 2. ОСОБА_3 , належать: 1-1: коридор, 1-2: кухня, 1-3: Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2026 2 житлова, 1-4: житлова, 1-5: кладова, загальною площею 48,4 м. кв. житловою площею 35,7 м. кв. Також надвірні будівлі та споруди: Б-погріб, В-колодязь. Вказані приміщення забезпечені окремими входами та інженерними комунікаціями, тому за технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути виділений в цілі частки.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України).
Частиною 1 та 3 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на майно, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та на поділ спільного майна.
Водночас порядок поділу майна що є у спільній частковій власності, встановлено у статті 367 ЦК України.
Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу, і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Одночасно, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту, що ґрунтується на положеннях ст.ст.15, 16 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 01.07.2019 року у справі № 404/10673/14-ц (Постанова ВС КЦС від 17 травня 2023 року у справі № 466/4559/21) виснував, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 висловлено висновок про те, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року в справі №357/3145/20 зазначила, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.
Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2025 року у справі № 372/1281/21, оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з тим, що вимоги позивачки про виділ частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки такий виділ є технічно можливим в межах приміщень, якими фактично користуються сторони, і виділення цієї частки можливе без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1331,20 грн.. витрат на сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовну заяву задовольнити.
Здійснити поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній частковій власності.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., який складається з: 2-1: коридору, площею 2,2 кв. м; 2-2: кладової, площею 2,8 кв. м; 2-3: кухні, площею 7,8 кв. м; 2-4: житлової кімнати, площею 21,5 кв. м; 2-5: житлової кімнати, площею 6,9 кв. м.;
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв. м., який складається з: 1-1: коридору, площею 2,2 кв. м; 1-2: кухні, площею 8,6 кв. м; 1-3: житлової кімнати, площею 26,2 кв. м; 1-4: житлової кімнати, площею 9,5 кв. м; 1-5: кладової, площею 1,9 кв. м., а також надвірних будівель і споруд: Б – погріб; В – колодязь.
Припинити право спільної часткової власності сторін на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.
Суддя М.Я.Качмар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua