Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №564/3094/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

Суд: Костопільський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: усунення перешкод у користуванні майном

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №564/3094/26

Суддя: Снітчук Р. М.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3094/26

27 жовтня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

у складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Чикун Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» (далі ТОВ «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,4910 га, наданою для ведення товарного спільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Костопільської територіальної громади (Маломидської сільської ради Рівненського району), кадастровий номер 5623484200:05:012:0519, шляхом її повернення власнику та просив скасувати запис про реєстрацію іншого речового права за №61240266.

В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що зазначена земельна ділянка належать йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.05.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №616.

Влітку 2026 року йому стало відомо, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні (оренді) відповідача.

Із матеріалів реєстраційної справи від дізнався про наявність заяви про державну реєстрацію прав від 22.08.2025, яка подана уповноваженою особою ТОВ «ЛЕНД-ФАРМІНГ», а також договору оренди землі від 01.08.2025, згідно якого орендодавець ( ОСОБА_1 ) надає, а орендар (ТОВ «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ») приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення сільськогосподарської діяльності, яка знаходиться на території Костопільської ТГ Рівненського району Рівненської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,4910 га, кадастровий номер 5623484200:05:012:0519. Договір укладено на 7 років з дати державної реєстрації права оренди.

Разом із тим у договірні відносини з відповідачем він не вступав, договір оренди землі від 01.08.2025 не підписував та орендної плати не отримував.

Наявність реєстрації іншого речового права (договору оренди землі) порушує його права на вільне володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, а тому вище вказаний договір оренди землі підлягає визнанню нікчемним із скасуванням запису про реєстрацію іншого речового права.

Покликаючись на положення ст. 152, 158 Земельного кодексу України, ст. 391 ЦК України, просив усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У судове засідання позивач та його представник адвокат Музика-Дубравський В.А. не з`явилися, представник позивача подав письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, заявлені вимоги просив задовольнити, проти заочного розгляду спарви не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,4910 га, з цільовим призначенням для ведення товарного спільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Костопільської територіальної громади (Маломидської сільської ради Рівненського району), кадастровий номер 5623484200:05:012:0519, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.05.2016, виданим приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рідченко О.Й., спадкова справа № 58/2016, зареєстровано в реєстрі за №616, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав влансості на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №483596588 від 26.06.2026.

Із витягу з Державного реєстру речових прав №440915683 від 26.08.2025 вбачається, що 22.08.2025 на підставі договору оренди від 01.08.2025 за відповідачем ТОВ «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, строк оренди 7 років, до 01.08.2032. Орендодавцем зазначений ОСОБА_1 (позивач у справі).

01.08.2025 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 27.08.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у відповідача оригінал зазначеного договору оренди належної позивачу земельної ділянки.

Ухвала суду не виконана, відповідачем оригінал договору оренди зхемельної ділянки від 01.08.2025 не надано.

Позивач заперечує існування договірних відносин з відповідачем щодо оренди спірної земельної ділянки, в той час зазначає, що цього договору оренди не укладав, орендної плати не отримував, відповідач використовує належну йому земельну ділянку без законних підстав, порушуючи його права як власника спірної земельної ділянки.

Доводів позивача відповідачем не спростовано.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623484200:05:012:0519 площею 4,4910 га, але незважаючи на відсутність договірних відносин, 22.08.2025 відбулася державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК).

Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За правилами встановленими ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пункт 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; узуфрукт державного майна; узуфрукт комунального майна; право відання державним майном; інші речові права відповідно до закону;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 ЦК України).

Згідно, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами встановленими в ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

За правилами встановленими в ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц виснувала таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.».

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він не підписував договір оренди землі від 01.08.2025 з відповідачем, між сторонами не велися будь-які переговори щодо укладання договору оренди та не узгоджувалися його істотні умови, будь-якої плати за користування спірною земельною ділянкою позивач не отримував.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення(постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Встановивши, що відповідач фактично користується спірними земельними ділянками, створюючи перешкоди у їх користуванні власнику, суди правильно вважали, що в цьому випадку належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка як власниця земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто негаторний позов.

Отже, Велика Палата погоджується із тим, що належним та ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19.

Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України ). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.».

У постанові від 13.05.2026 у справі №456/252/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася із тим, що належним та ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову.

У п. 110, 111, 115, 116 зазначеної постанови Велика Палата виснувала: «Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном».

Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи».

У ході судового розгляду судом встановлено, що між сторонами, відсутні договірні відносини з приводу оренди належної позивачу на праві влансості земельної ділянки з кадастровим номером 5623484200:05:012:0519, площею 4,4910 га, однак, незважаючи на відсутність договірних відносин, 22.08.2025 відбулася державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки.

Доказів протилежного суду не надано. Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження того, що між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору оренди землі 01.08.2025 та відбулося його виконання не надано.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позовні вимоги у частині усунення перешкод у здійсненні права користування та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку її власнику є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди на спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав 22.08.2025 державним реєстратором виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області Власюком Р.В. внесено запис 61240266 про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623484200:05:012:0519, площею 4,4910 га за ТОВ «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ».

Разом із тим, реєстрація права оренди (договору оренди) щодо неукладеного договору оренди землі від 01.08.2025 порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою, кадастровий номер 5623484200:05:012:0519.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

За наведених вище обставин суд вважає заявлені вимоги обгрунтованимим і такими, що підлягають до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 16, 203, 207, 208, 215, 317, 391, 626 ЦК України, ст. 78, 79, 124, 125, 126, 158 Земельного кодексу України, ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", ст. 1, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 1 - 19, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5623484200:05:012:0519, площею 4,491 га, дата проведення реєстрації 22.08.2025, номер запису 61240266 на підставі рішення державного реєстратора Власюка Руслана Віталійовича, виконавчий комітет Корецької міської ради Рівненської області, індексний номер рішення 80537958 від 26.08.2025.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» повернути ОСОБА_1 у користування належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,491 га., кадастровий номер 5623484200:05:012:0519, яка розташована в адміністративних межах Костопільської територіальної громади (Маломидської сільської ради) Рівненського (Костопільського) району Рівненської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕЕНД-ФАРМІНГ», вул. Антоновича,164, офіс 2, м. Київ, ЄДРПОУ 45074769.

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: Снітчук Р.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua