Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №363/4684/26 — Вишгородський районний суд Київської області

22.10.2026 Справа № 363/4684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Баличевої М.Б., при секретарі Темченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради, ОСОБА_2 про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, державної реєстрації права власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом в якому просила:

скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯЖ №244230, виданий 04 листопада 2009 року;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАА №190086, зареєстроване в реєстрі за №161, видане 17.06.2014 року державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області Загвоздіною А.М. на ім`я ОСОБА_2 , що складається з 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23073697 від 17.06.2014 року, 10:48:07, реєстраційний номер нерухомого майна – 386095332218, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_2 на 5/6 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 5/6 частин земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на 5/6 часток земельної ділянки площею 0,9738 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:0537, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла позивачу. Водночас, як зазначає позивач, право власності ОСОБА_3 на 5/6 часток вказаної земельної ділянки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ВЕТ №266368 від 20.07.2007 року, виданим після смерті ОСОБА_4 . Однак під час оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244230 та ЯЖ №244231 від 04.11.2009 року було допущено помилку у визначенні часток співвласників, унаслідок чого замість належних ОСОБА_3 5/6 часток земельної ділянки зазначено 1/6 частку, що не відповідало правовстановлюючим документам. Крім того, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на належну їй 1/6 частку зазначеної земельної ділянки. Проте внаслідок допущеної помилки у визначенні часток співвласників ОСОБА_2 17.06.2014 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАА №190086 на 5/6 часток земельної ділянки, а право власності на вказану частку зареєстровано за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 23073697. З метою оформлення спадкових прав після смерті матері позивач звернулася до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак постановою нотаріуса від 20.05.2026 року їй відмовлено у видачі відповідного свідоцтва у зв`язку з невідповідністю відомостей про розмір часток земельної ділянки, зазначених у державному акті на право власності, даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявністю зареєстрованого права власності на спірну частку за іншою особою. Посилаючись на те, що помилка у визначенні часток співвласників земельної ділянки призвела до внесення недостовірних відомостей до правовстановлюючих документів та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що унеможливлює оформлення нею спадкових прав у нотаріальному порядку, позивач вважає, що її права як спадкоємиці за заповітом порушені та підлягають судовому захисту. У зв`язку з викладеним позивач просить скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку в частині визначення часток співвласників, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАА №190086 від 17.06.2014 року, виключити відповідний запис про державну реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також визнати за нею право власності на 5/6 часток спірної земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.07.2026 року представник позивача – адвокат Шумський І.С. подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в підготовче засідання не з`явилась, при цьому до суду від її представника – адвоката Шумського І.С. надійшла заява в якій розгляд справи просив проводити за відсутності позивача та її представника позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, при цьому надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в яких визнали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідачі подали до суду заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла матір відповідача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

14 грудня 2011 року державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу №636/2011 до майна померлої ОСОБА_5 , що підтверджується витягом про реєстрації в Спадковому реєстрі №29060256 від 14 грудня 2011 року.

Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку 1/6 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, зокрема на 5/6 часток земельної ділянки 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області Івановою Ю.В., яким все своє майно де б воно не було і чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме їй по закону на день її смерті і на, що вона по закону матиме право заповіла ОСОБА_1 . Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за №99.

17.06.2014 року державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право власності на спадщину на заповітом серії НАА №190086, яким посвідчено, що на підставі заповіту посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області 07 лютого 2011 року, за реєстровим №2-301, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1950 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 є її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Спадщина на яку видано свідоцтво складається з 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20.07.2007 року державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право власності на спадщину на заповітом серії ВЕТ №266368, яким посвідчено, що на підставі заповіту посвідченого Старопетрівською сільською радою 01.12.2004 року, за реєстровим №166, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1950 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 є її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Спадщина на яку видано свідоцтво складається з 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного свідоцтва 17.06.2014 року внесено відомості про право власності ОСОБА_2 на 5/6 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23073697.

Водночас, після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом було виявлено наявність помилки у визначенні та зазначенні частки права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, що полягає у невірному відображенні обсягу належного їй права.

Так, зі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕХ №029402, яке 06 серпня 2007 року видане державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №1-3801 вбачається, що спадкоємцем 1/6 частини земельної ділянки розміром 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_5 .

Крім того, зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕТ №266368, яке 20 липня 2007 року, яке видане державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №1-3170 вбачається, що спадкоємцем 5/6 частини земельної ділянки розміром 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_3 .

На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину 04 листопада 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244231 та №244230.

При цьому під час складання вказаних актів було допущено помилку у визначенні та зазначенні часток земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕХ №029402, яке 06 серпня 2007 року видане державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №1-3801, унаслідок чого відомості щодо обсягу належного їй права власності не відповідають правовстановлюючим документам.

Так, з державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244260 від 04 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 серпня 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі списку співвласників земельної ділянки вбачається, що власником 1/6 частини земельної ділянки площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зазначена ОСОБА_3 , коли як у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕТ №266368, яке 20 липня 2007 року видане державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №1-3170, їй належить 5/6 частини земельної ділянки, а не 1/6 частина, як про це зазначено у акті про право власності на земельну ділянку.

Зі списку співвласників земельної ділянки вбачається, що власником 1/6 частини земельної ділянки площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зазначена ОСОБА_3 .

Водночас, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕТ №266368, яке 20 липня 2007 року видане державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №1-3170, ОСОБА_3 належить 5/6 частини вказаної земельної ділянки.

Таким чином, у акті про право власності на земельну ділянку допущено помилку щодо визначення розміру частки співвласника, оскільки замість належних 5/6 частин помилково зазначено 1/6 частину земельної ділянки.

З метою оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фої Л.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті.

Постановою приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фої Л.А. від 20.05.2026 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки виявлено невідповідність часток в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244230, виданого управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області від 04 листопада 2008 року, та у державній реєстрації часток на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав, що не дає можливість видати свідоцтво про право на спадщину на 5/6 часток земельної ділянки, оскільки вже зареєстровано право власності на іншого співвласника земельної ділянки.

За таких обставин, наявність помилки у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244230, виданого управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області від 04 листопада 2008 року, та у державній реєстрації часток на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав, позбавляє позивача права належним чином оформити право власності на належне їй спадкове майно.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

В силу ч. ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Надання громадянину у власність земельної ділянки, що вже перебуває у власності або користуванні іншої особи, проводиться лише після припинення права власності чи права користування на земельну ділянку в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1 ,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Судом встановлено, що позивач в порядку спадкування набула права власності на частину земельної ділянки площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Водночас, під час складання актів про право власності на земельну ділянку було допущено помилку у визначенні та зазначенні часток земельної ділянки.

Наявність помилки у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244230, виданого управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області від 04 листопада 2008 року, та у державній реєстрації часток на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав, позбавляє позивача права належним чином оформити право власності на належне їй спадкове майно.

Статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 10 ст. 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як передбачено ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

Зі змісту ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Сукупність зібраних у справі доказів свідчить, що позивач не може повноцінно реалізувати свої права щодо частини земельної ділянки, оскільки під час складання актів про право власності на земельну ділянку було допущено помилку у визначенні та зазначенні часток земельної ділянки.

Враховуючи встановлені обставини суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯЖ №244230, виданий 04 листопада 2009 року.

Внаслідок помилки в акті про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244260 від 04 листопада 2009 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено недостовірні відомості щодо державної реєстрації права власності та його обтяжень, що не відповідають фактичному обсягу належних позивачу прав. За таких обставин відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 23073697, підлягає виключенню як такий, що внесений на підставі документів із помилковими відомостями.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).

Аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

При цьому, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо.

Враховуючи, що в акті про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №244260 від 04 листопада 2009 року допущено помилку щодо визначення розміру частки співвласника - ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності позивача, як спадкоємиці ОСОБА_5 , на земельну ділянку також містить невірні відомості, оскільки було видане щодо 5/6 частини земельної ділянки замість належних спадкодавцю ОСОБА_5 1/6 частин відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 17.06.2014 року державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області про право власності на спадщину на заповітом серії НАА №190086 підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин, враховуючи неможливість оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку у зв`язку з наявністю розбіжностей між відомостями, зазначеними у державному акті на право власності на земельну ділянку, та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на 5/6 часток земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

При цьому суд враховує, що зазначені невідповідності унеможливлюють видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину та, як наслідок, позбавляють позивача можливості реалізувати своє право на оформлення спадкових прав на належне їй майно. За таких обставин звернення до суду є обґрунтованим та необхідним способом захисту порушеного права, оскільки саме в судовому порядку позивач має можливість усунути перешкоди в оформленні права власності на спадкове майно та набути можливість повноцінно реалізувати свої майнові права

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9738 га, з кадастровим номером 322188600003:165:0537, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новопетрівська с/рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯЖ №244230, виданий 04 листопада 2009 року.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАА №190086, зареєстроване в реєстрі за №161, видане 17.06.2014 року державним нотаріусом Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області Загвоздіною А.М. на ім`я ОСОБА_2 , що складається з 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23073697 від 17.06.2014 року, 10:48:07, реєстраційний номер нерухомого майна – 386095332218, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_2 на 5/6 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 5/6 частин земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0537, площею 0,9738 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Київської області Вишгородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідачі: Петрівська сільська рада (ЄДРПОУ: 04359620, місце знаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171);

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Головуючий: М.Б.Баличева