Суд: Вишгородський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №363/6030/26
Суддя: Дьоміна О. П.
"02" листопада 2026 р. Справа № 363/6030/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Петрівці, Вишгородського р-н, Київської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
22.09.2026 року до суду надійшов адміністративний матеріал відносно неповнолітнього ОСОБА_1 за ст. 175-1 ч. 1 КУпАП.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД за №971937 від 11.09.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 11.09.2026 року, близько 19 год. 23 хв. за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Ново-Київська, буд. 122, тобто перебуваючи в громадському місці в сквері, що розташований поряд із закладом дошкільної освіти «Петрик» Петрівської сільської ради, курив електронну сигарету марки «Vaporesso X Roz Pro 5». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
ОСОБА_1 та його законний представник – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 175-1 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що 11.09.2026 року відносно неповнолітнього ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП за те, що останній 11.09.2026 року, близько 19 год. 23 хв. за адресою: с. Нові Петрівці, вул. Ново-Київська, буд. 122, тобто перебуваючи в громадському місці в сквері, що розташований поряд із закладом дошкільної освіти «Петрик» Петрівської сільської ради, курив електронну сигарету марки «Vaporesso X Roz Pro 5». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175-1 ч. 1 КУпАП органом поліції до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД за №971937 від 11.09.2026 року, рапорт інспектора сектору ЮП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції В. Місяця, лист з додатками сільського голови Р. Старенького, пояснення ОСОБА_1 , довідка начальника сектору ЮП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області майора поліції С. Якименка, характеристика ОСОБА_1 , копія паспорту ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія паспорту ОСОБА_2 , фото електронної сигарети.
Частиною 1 ст. 175-1 КУпАП передбачена відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зауважує, що норма ст. 175-1 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій відносно особи, щодо якої вони були спричинені.
Так, згідно ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» за №2899-IV від 22.09.2005 року, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 - забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів:
1) у ліфтах і таксофонах;
2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я;
3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;
4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
6) у приміщеннях об`єктів культурного призначення;
7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування;
8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
10) у приміщеннях гуртожитків;
11) на дитячих майданчиках;
12) у місцях загального користування житлових будинків;
13) у підземних переходах;
14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі;
15) на вокзалах та станціях;
16) на зупинках громадського транспорту.
Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.
Крім того, у спеціальному законі, яким є Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», розмежовано поняття тютюнових виробів та електронних сигарет.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України за №2899-IV від 22.09.2005 року:
- електронна сигарета - виріб, який може бути використаний для вдихання аерозолів (парів), що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин;
- куріння тютюнових виробів - дії, що призводять до згоряння тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в атмосферне повітря та вдихається особою, яка курить;
- нікотин - нікотинові алкалоїди або інша хімічна речовина, включаючи будь-яку сіль або комплекс нікотину, що добувається з рослинної сировини (тютюну) або синтетичним способом;
- тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні;
Крім того, згідно п. 14.1.56-3. Податкового кодексу України - електронна сигарета - виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими.
Відповідно до п.14.1.252. Податкового кодексу України - тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили,
а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Протокол про адміністративне правопорушення та всі додані до нього матеріали не містять жодних відомостей щодо наявності тютюну в електронній сигареті, яку, за твердженням інспектора СЮП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, 11.09.2026 року курив ОСОБА_1 , до матеріалів справи не додано будь-яких доказів (експертний висновок, опис складу рідини тощо), які б підтверджували цю обов`язкову ознаку складу правопорушення, а фото електронної сигарети не є належним доказом зазначеного.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, у якому саме місці, віднесеному законом або рішенням відповідного органу місцевого самоврядування до місць, де заборонено куріння тютюнових виробів, перебував ОСОБА_1 . Саме по собі зазначення, що правопорушення вчинено у громадському місці, не свідчить про те, що таке місце є забороненим для куріння у розумінні ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Таким чином, обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, та вина особи в його вчиненні не доведені.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП - обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи. Суд не вправі самостійно збирати докази винуватості, оскільки це суперечить принципам незалежності та неупередженості суду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту ст. 280 КУпАП слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд дійшов висновку, що по даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175-1 ч. 1 КУпАП.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175-1 ч. 1 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали адміністративної справи відносно неповнолітнього ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 175-1, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя Дьоміна О.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua