Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №357/12129/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12129/26

3/357/3794/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №2 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Тарасюка А. В.,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686446 від 07.06.2026 вбачається, що 07.06.2026 о 10 год. 23 хв. гр. ОСОБА_1 , рухаючись дорогою АД РО-4 104 км в напрямку с. Устимівка, керував транспортним засобом марки Infiniti Q50 державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alcotest ARLM-0372, результат огляду 0,84% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до суду 13.07.2026. Судове засідання було призначено на 27.07.2026. Через канцелярію суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Тарасюка А. В., про відкладення розгляду справи на інші дату та час. У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 20.08.2026.

Надалі на адресу суду надійшло клопотання захисника про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням останнього у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 03.09.2026. Через канцелярію суду також надійшло клопотання адвоката про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні. За результатами розгляду зазначеного клопотання судове засідання було відкладено на 24.09.2026, а в подальшому на 30.10.2026.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Захисник звертав увагу суду на те, що відеозапис розпочинається 07.06.2026 о 13:20:45, тоді як у протоколах про адміністративні правопорушення, складених за ст. 124 та ст. 130 КУпАП, зазначено, що дорожньо-транспортна пригода мала місце та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено 07.06.2026 о 10:23 год. Таким чином, зауважував захисник, ОСОБА_1 ставиться у вину перебування у стані алкогольного сп`яніння за декілька годин до фактичного проведення огляду.

На думку захисника, зазначена невідповідність у часі свідчить про те, що відомості, викладені у протоколі, не відповідають дійсним обставинам події та ставлять під сумнів доведеність об`єктивної сторони правопорушення. Крім того, така розбіжність у часі, на його переконання, позбавляє відеозапис статусу беззаперечного доказу обставин, зазначених у протоколі. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а, захисник зазначав, що відеозапис, який не відображає самого моменту вчинення правопорушення, а містить лише послідовність процесуальних дій, не є належним доказом порушення Правил дорожнього руху.

Також захисник просив суд звернути увагу на послідовність дій працівників поліції та момент їх спілкування з учасниками події, що, на його думку, викликає обґрунтовані сумніви щодо законності дій поліцейських, правомірності складання адміністративних матеріалів саме відносно ОСОБА_1 , а також щодо факту керування транспортним засобом саме останнім.

З метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи й дослідження всіх її матеріалів судове засідання було відкладено на 30.10.2026.

У судовому засіданні адвокат Тарасюк А. В. додатково звертав увагу на суперечливість показань його підзахисного та зазначав, що адміністративні протоколи були складені щодо обох учасників події. Зокрема, відносно іншого учасника було складено два протоколи за ст. 130 КУпАП - за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та за передачу керування особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, захисник зазначав про відсутність відеозапису самої події, а також відеозаписів із нагрудних камер працівників першого екіпажу патрульної поліції, який первинно прибув на місце події. Зауважував, що в матеріалах справи наявна лише доповідна записка, яка є внутрішнім службовим документом та містить інформацію, викладену працівниками поліції для керівництва. Окремо захисник повторно наголосив на наявності проміжку тривалістю майже три години між часом, зазначеним у протоколах, та початком наявних у матеріалах справи відеозаписів.

Захисник подав письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначив, що з досліджених відеозаписів убачається невизначеність самих працівників поліції щодо того, хто саме керував транспортним засобом на момент ДТП, оскільки в їхніх розмовах неодноразово висловлювалася думка, що водієм міг бути ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Також захисник стверджував, що ОСОБА_1 заперечував факт керування автомобілем, а його окремі висловлювання про керування були зроблені у відповідь на запитання слідчого, який, за твердженням захисту, вводив його в оману та чинив психологічний тиск.

Крім того, захисник звернув увагу на порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема зазначив, що під час першої спроби огляду результат був відсутній, а під час другої - мундштук не було замінено, при цьому результат огляду становив 0,84 проміле. На думку захисника, ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, не вручено відповідного направлення та не з`ясовано його згоди з результатом огляду. Також захисник посилався на поведінку ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів, його неодноразові висловлювання про нерозуміння процедури, незгоду з діями поліцейських та відмову від підписання документів.

Окремо захисник зазначив, що працівники поліції, за його твердженням, ввели ОСОБА_1 в оману щодо проведення відеофіксації розмов, унаслідок чого останній надавав пояснення, не усвідомлюючи, що вони фіксуються. У зв`язку з цим захисник вважав, що відповідні відомості були отримані з порушенням закону та не можуть використовуватися як допустимі докази. Також заперечував доказове значення рапортів працівників поліції, посилаючись на практику Верховного Суду.

Крім цього, захисник наголосив, що для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно довести факт керування особою транспортним засобом, законність вимоги про проходження огляду та дотримання встановленого порядку його проведення. На думку захисника, жодна із зазначених обставин належним чином не підтверджена матеріалами справи. Також він звернув увагу на висловлювання працівника поліції про недостатність доказів та необхідність їх витребування судом, наголосивши, що суд не вправі самостійно збирати докази на підтвердження вини особи.

На підтвердження своєї позиції захисник також посилався на відеозаписи, зокрема телефонну розмову працівника поліції, з якої, на його думку, вбачається причетність до ДТП та складення адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 за ст. 124 та ст. 130 КУпАП. У зв`язку з викладеним захисник вважав, що матеріали справи не містять достатніх і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому просив закрити провадження у справі.

Суддя, дослідивши клопотання та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок).

Так, згідно з п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суддя зазначає, що огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням зазначеного у ст. 266 КУпАП порядку вважається недійсним, і не є доказом по справі про адміністративне правопорушення.

Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, полягає у вчиненні особою дій з керування транспортним засобом у такому стані. Відтак для встановлення складу зазначеного правопорушення необхідно довести не лише факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, а й те, що саме ця особа керувала транспортним засобом у відповідний час.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, серед іншого при розгляді справи про адміністративне правопорушення слід з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони даного правопорушення.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Так, досліджений судом відеозапис розпочинається о 13:20:45, тоді як, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686446 від 07.06.2026, подія, яка ставиться у вину ОСОБА_1 , мала місце о 10:23:00. Отже, між часом події, зазначеним у протоколі, та початком відеофіксації наявна розбіжність тривалістю майже три години.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час. Наявні відеозаписи розпочинаються вже після прибуття працівників поліції та не охоплюють ані моменту керування транспортним засобом, ані самої дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим встановити особу водія за їх змістом неможливо.

Суддя враховує, що пояснення ОСОБА_1 щодо обставин керування транспортним засобом були непослідовними: спочатку він заперечував факт керування, надалі зазначав, що керував транспортним засобом, а згодом знову вказував, що за кермом перебував інший учасник події (Clip-0 13:25:00; Clip-1 14:00:03; 14:35:23). Однак такі суперечливі пояснення самі по собі не підтверджують факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Крім того, як убачається зі змісту доповідної записки та досліджених відеозаписів, щодо іншого учасника події також було складено два протоколи за ст. 130 КУпАП: за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та за передачу керування особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Наведене свідчить про наявність різних версій щодо особи, яка керувала транспортним засобом, однак матеріали справи не містять доказів, які б усували ці суперечності та давали змогу достовірно встановити водія.

Водночас відеозаписи з нагрудних камер працівників першого екіпажу патрульної поліції, який первинно прибув на місце події, до матеріалів справи не долучено. Наявна доповідна записка, яка містить виклад обставин події працівником поліції для керівництва, не є безпосередньою фіксацією факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та не може усунути зазначені сумніви.

Окремо суддя вважає за необхідне надати оцінку дотриманню працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Так, із дослідженого відеозапису не вбачається, що перед проведенням огляду працівник поліції встановив та оголосив ОСОБА_1 конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для його проведення, або належним чином роз`яснив порядок проходження огляду та відповідні права особи. Натомість працівник поліції лише зазначає, що огляд необхідно пройти «полюбому» (Clip-2 13:25:20).

З відеозапису також убачається, що перша спроба проведення огляду була невдалою (Clip-2 13:30:56), після чого огляд було проведено повторно. При цьому під час другої спроби мундштук, як убачається з відеозапису, не замінювався, а за її результатами було отримано показник 0,84 % проміле (Clip-2 13:31:35). За таких обставин виникають сумніви щодо дотримання належної процедури проведення повторного огляду та достовірності отриманого результату.

Крім того, після отримання результату огляду працівники поліції не з`ясували, чи погоджується ОСОБА_1 з ним, не роз`яснили право на проведення огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом огляду на місці зупинки, а відразу перейшли до оформлення адміністративних матеріалів. Водночас із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був здивований, дізнавшись про наявність у нього права відмовитися від проходження огляду або не погодитися з його результатом (Clip-1 14:03:26).

Отже, наявний відеозапис не дає змоги переконатися, що ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено порядок проходження огляду та його право на проведення огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з отриманим результатом. За таких обставин доводи захисника щодо недотримання процедури огляду не спростовані матеріалами справи. Сукупність зазначених обставин ставить під сумнів належність проведеної процедури та достовірність отриманого результату.

Таким чином, доводи захисника щодо відсутності відеозапису самої дорожньо-транспортної пригоди, відеозаписів із нагрудних камер першого екіпажу, істотної часової розбіжності між подією та початком наявної відеофіксації, а також невизначеності щодо особи водія знайшли підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що вони не дають можливості достовірно встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час, а також не підтверджують належними та допустимими доказами обставини проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння. Виявлені суперечності щодо особи водія, відсутність безпосередньої фіксації події та сумніви щодо дотримання процедури огляду не дають підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Водночас суддя зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням принципу неупередженості суду та збереженням його процесуальної ролі як органу, що вирішує питання про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення, самостійно формувати доказову базу на підтвердження вини особи, усувати недоліки складеного протоколу шляхом відшукування доказів на користь обвинувачення або заповнювати прогалини в доказуванні, допущені уповноваженими працівниками поліції. Обов`язок належного збирання та подання доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, покладається на уповноважених осіб, які його склали. Відтак недоведеність вини особи не може бути компенсована шляхом покладення на суд обов`язку самостійно відшукувати докази її винуватості.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 130 ч. 1, 221, 245, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ