Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №277/1037/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1037/26

РІШЕННЯ

іменем України

"30" жовтня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, при секретарі судового засідання Т.В. Дідус, позивач - не з`явилась, відповідач -не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів. Свої вимоги мотивує тим, що вона та відповідач мають спільну дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні.

На підставі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15.05.2025 року по справі № 277/366/25 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно починаючи з 24.03.2025 року і до закінчення дочкою навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання їх спільної дитини ОСОБА_3 , тобто не сплати аліментів за рішенням суду у нього виникла заборгованість у розмірі 45 000.00 грн., за період з березня 2025 року по травень 2026 рік.

З моменту прийняття даного рішення змінився матеріальний стан відповідача в бік покращення. Так, відповідач проходить військову службу в ЗСУ, від чого отримує систематичні доходи у вигляді щомісячного грошового забезпечення, що дозволяє останньому надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці в більшому розмірі, а саме у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Натомість її матеріальний стан погіршився, витрати на утримання дочки збільшилися, зросли ціни на продукти, одяг, навчальне приладдя і вона, з урахуванням того, що відповідач не сплачує аліментів, не в змозі забезпечити дитині належний та гармонійний розвиток.

Враховуючи зазначене змушена звернутися до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Заполовського В.В. від 22.07.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.08.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №1648/0/15-26 від 13.08.2026 року ОСОБА_4 звільнено з посади судді Ємільчинського районного суду Житомирської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 року вказану справу розподілено судді Корсун Т.Г.

Ухвалою судді Корсун Т.Г. від 26.08.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України з повідомленням сторін.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з`явився, судом неодноразово вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувались рекомендованою поштовою кореспонденцією судові повістки про виклик до суду та як вбачається із наявних у матеріалах справи поштових конвертів, такі повернуті на адресу суду неврученими адресату із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони.

Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого станом на день винесення рішення до суду також не подано.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження, виданого 02.04.2007 року виконавчим комітетом Рясненської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с. 7).

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15.05.2025 у цивільній справі № 277/366/25 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.03.2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с. 11-13).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20) від 03.02.2021.

За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-5707св22) від 17.05.2023.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Отже вбачається, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові № 554/3355/20 від 09.09.2021 року.

При цьому слід приймати до уваги, що вичерпного і чіткого переліку документів, що свідчать про зміну матеріального стану особи, закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 758/8284/21 (провадження № 61-8514св22) від 14.06.2023 року).

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18) від 19.02.2020 року.

Разом з тим, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 712/6313/21 (провадження № 61-3728 св 22) від 22.08.2022 року).

Суд наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а розмір аліментів, який наразі сплачується відповідачем у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця є очевидно недостатнім для утримання сина сторін, який проживає разом із матір`ю позивачем, що відповідачем не спростовано.

При цьому, суд приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах № 759/10277/18 від 11.03.2020 року та № 643/11949/19 від 16.06.2021 року, які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Суд не може залишити поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, а батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою.

Такий висновок зроблений у постановах Верховного Суду № 664/252/19-ц від 05.02.2020 року, № 173/2312/18 від 09.11.2022 року.

Зазначене у сукупності, на думку суду, свідчить про наявність достатніх правових підстав для зміни розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх присудження.

При визначенні розміру аліментів на утримання спільної дитини, суд враховує положення ст. 182 СК України, та положення ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» де встановлено з 01.01.2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн 00 коп, на одну особу у розрахунку на місяць, майновий стан позивача.

Крім того, судом враховано також вік спільної дитини, майновий стан відповідача, який, є особою працездатного віку, відсутність у нього на утриманні інших утриманців (доказів протилежного суду не надано), а також вимоги щодо розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За таких обставин, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окремо суд вказує, що у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та у постанові Верховного Суду № 621/307/17 (провадження № 61-31400св18) від 16.08.2018 року, відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст.141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2025 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з дати вступу рішення в законну силу і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа, виданого Ємільчинським районним судом Житомирської області 26.06.2025 року по справі №277/366/25 з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун