Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №161/12568/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12568/26

Провадження № 2/161/6401/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді — Присяжнюк Л. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява за вказаним вище позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 13.11.2025-100001656. Відповідно до умов договору та заявки позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 181 день (до 14 травня 2026 року) із фіксованою процентною ставкою 1,0 % за кожен день користування.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання з надання коштів виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на електронний платіжний засіб відповідача. Відповідач неналежно виконував зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 28 травня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 46 131,66 грн, яка складається з:

-основного боргу (тіла кредиту) — 15 000,00 грн;

-процентів за користування кредитом — 22 650,00 грн;

-процентів річних за ст. 625 ЦК України — 7 500,00 грн;

-комісії, пов`язаної з наданням кредиту — 981,66 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість у розмірі 46 131,66 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на поштове пересилання позовної заяви відповідачу у розмірі 123,78 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2026 провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідно ч. 8 ст.128, п. 5 ч. 6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк не подала.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (кредитної лінії) № 13.11.2025-100001656 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Ідентифікація відповідача здійснювалася через Систему BankID НБУ. Підписання пропозиції (оферти), заявки та акцепту здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом «E577»), відправленим на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Згідно з умовами Заявки та Паспорта споживчого кредиту від 13–15 листопада 2025 року: Сума кредиту — 15 000,00 грн; Строк кредиту — 181 день, дата повернення — 14 травня 2026 року; процентна ставка — фіксована 1,0 % за кожен день користування; комісія за надання кредиту — 20 % від суми кредиту (3 000,00 грн), яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

Факт перерахування позивачем коштів на електронний платіжний засіб відповідача № 4441-11XX-XXXX-6530 підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 15 листопада 2025 року на суму 15 000,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

14 грудня 2025 року відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за договором у розмірі 6 518,34 грн, що визнається позивачем у розрахунку заборгованості та підтверджується матеріалами справи. Інших платежів відповідач не здійснював.

Відповідач користувалася наданими позивачем коштами. Також наявні в матералах справи докази погашення заборгованості.

Відповідно до наданого розрахунку, з врахуванням внесених відповідачем платежів, заборгованість відповідача становить 46 131,66 грн, яка складається з:

-основного боргу (тіла кредиту) — 15 000,00 грн;

-процентів за користування кредитом — 22 650,00 грн;

-процентів річних за ст. 625 ЦК України — 7 500,00 грн;

-комісії, пов`язаної з наданням кредиту — 981,66 грн.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 13.11.2025-100001656 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Також з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що оскільки відповідач підписала пропозицію електронним цифровим підписом, а тому можна зробити висновок про те, що вона ознайомилася з умовами кредитування та погодилася з ними, перед тим, як поставити підпис. Крім того, частково погашала заборгованість, що можна розцінювати як визнання боргових зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 13.11.2025-100001656 позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги доведені в розмірі тіла кредиту – 15 000,00 грн, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо комісії за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено обов`язок кредитодавця безоплатно надавати споживачу інформацію про стан виконання договору один раз на місяць.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, обов`язок кредитодавця з надання кредиту та розрахунково-касового обслуговування здійснюється на виконання договору і не є самостійною послугою, що надається споживачу. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд встановлює нікчемність п. 7 Заявки від 15.11.2025 щодо нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 3 000,00 грн. Комісія не підлягає сплаті відповідачем та не може враховуватися при зарахуванні здійснених платежів.

Щодо стягнення 7 500,00 грн процентів річних за ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки спірні правовідносини щодо прострочення виконання зобов`язання виникли під час дії воєнного стану, відповідач в силу імперативної норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України. Тому вимоги позивача про стягнення 7 500,00 грн за ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованих відсотків.

За період з 15 листопада 2025 року по 14 грудня 2025 року (на день здійснення платежу відповідача у розмірі 6 518,34 грн) за договором було нараховано проценти за користування кредитом на суму 15 000,00 (15000*1%*30).

Позивач у власному розрахунку безпідставно спрямував частину платежу на погашення комісії.

Застосовуючи черговість погашення вимог (ст. 534 ЦК України), сплачені відповідачем 14 грудня 2025 року кошти у розмірі 6 518,34 грн зараховуються судом у такій послідовності:

-на погашення нарахованих процентів за користування кредитом — 4 500,00 грн (проценти за перший період погашено повністю);

-залишок платежу 2018,34 (6518,34 – 4500,00) спрямовується на погашення основного боргу (тіла кредиту).

Отже, залишок основного боргу з 15 грудня 2025 року становить 12981,66 грн (15000-2018,34).

За період з 15 грудня 2025 року до кінця розрахункового періоду (пред`явлення позову / орієнтовно по 28 травня 2026 року) на залишок основного боргу нараховуються проценти. Відповідно до розрахунку позивача та умов договору (ставка 1% на день), загальна сума нарахованих та не погашених процентів за користування кредитом становить 22 650,00 грн. (Зокрема, за період до 14 травня 2026 року та надалі на залишок основного боргу).

З урахуванням того, що позивач просить стягнути залишок відсотків у сумі 22 650,00 грн, а основний борг після часткового погашення становить 12 981,66 грн, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 35 631,66 грн, що складається з:

-залишку основного боргу (тіла кредиту) — 12 981,66 грн;

-залишку заборгованості за процентами за користування кредитом — 22 650,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 77,24% (35 631,66/46131,66*100), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 056,33 грн судового збору (2662,40 х 77,24%).

Витрати позивача на поштове пересилання позовної заяви відповідачу у розмірі 159,98 грн також підлягають пропорційному відшкодуванню в сумі 95,61 грн (123,78*77,24%)

Керуючись ст.ст.1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст.530,610,611,1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.11.2025-100001656 від 15 листопада 2025 року в розмірі 35 631 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 66 копійок.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у розмірі 2 151 (дві тисячі сто п`ятдесят одна) гривня 94 копійки (з яких: 2 056,33 грн — судовий збір, 95,61 грн — поштові витрати).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Луцького міськрайонного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»: місце знаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, Київської області; код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 02.11.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК