Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №161/17135/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17135/26

Провадження № 2/161/8091/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулась до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на належне йому майно (1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування будинку, за адресою АДРЕСА_2 ). До спадкоємців першої черги належала померлого належать його дружина ОСОБА_5 та сини ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), які прийняли спадщину. Дружина спадкодавця та син ОСОБА_6 отримали свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_4 спадкових прав не оформив. Позивач є його племінницею. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Єдиним спадкоємцем після його смерті була його матір ОСОБА_5 (бабуся позивача), яка не оформила спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Все своє майно баба заповіда відповідачці ОСОБА_2 . Син померлої ОСОБА_6 (батько позивачки) на день смерті матері був інвалідом, тому має право на обов`язкову частку спадкового майна (5/24 часток спірного будинку та 2/6 часток земельної ділянки), прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, однак не оформив спадкових прав. Відповідач успадкувала 5/24 частки будинку та 2/6 частки земельної ділянки. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на 7/24 частки спірного будинку та 2/3 частки земельної ділянки. Позивач бажає оформити спадщину, однак, постановою нотаріуса від 10.07.2026 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині наявності розбіжностей в написанні прізвища бабусі та батька у правовстановлюючих документах.

З огляду на вказане, позивач просить суд встановити факт того, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнати за нею право власності на 7/24 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та 2/3 частки земельної ділянки, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 19.08.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

26.08.2026 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому відповідач просить суд нею право власності на 5/24 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та 1/3 частки земельної ділянки, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 . Вказує, що вона подала до нотаріуса заяву при прийняття спадщини, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії по причині наявності розбіжностей в написанні прізвища спадкодавця ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_8 у правовстановлюючих документах.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року зустрічний позов відповідача було прийнято із первісним позовом позивач, справу об`єднано в одне провадження.

Представник позивача за первісним позовом в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги первісного позову підтримав, проти задоволення зустрічного позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в письмовій заяві просила здійснювати розгляд справи без її участі, первісний позов визнала та не заперечувала проти його задоволення, зустрічний позов підтримала та просила задовольнити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду справи є питання встановлення факту перебування осіб у родинних відносинах та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Щодо встановлення факту перебування осіб у родинних відносинах суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

З матеріалів справи вбачається, що факт, про вставлення якого просить позивач за первісним позовом, має для неї юридичне значення, оскільки надає правові підстави для реалізації спадкових прав.

Положеннями ст.ст.80, 81 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 17.08.1957 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після реєстрації шлюбу останній присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

В шлюбі у них народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що із системного аналізу наявних у справі доказів слідує, що помилка при написанні прізвища ОСОБА_1 у правовстановлюючих документах виникла внаслідок людського фактору та перекладу з російської на українську мову (враховуючи дату їх видачі).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 також встановлювала факт належності ряду документів її чоловіку ОСОБА_4 згідно рішення суду від 08.12.2008 року (через наявні розбіжності в написанні прізвища особи, а саме: в одних документах зазначено « ОСОБА_9 », а в інших « ОСОБА_4 »).

Наявність допущених помилок у правовстановлюючих документах позбавляє заявників можливості реалізації спадкових прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині вимог про встановлення факту родинних відносин між матір`ю (бабусею позивачки) та сином (батьком позивачки).

Щодо питання визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (становлено з матеріалів спадкової справи).

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на належне йому майно (1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування будинку, за адресою АДРЕСА_2 ).

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 07.02.2010 року частка будинку належала ОСОБА_10 , 1/3 частка будинку - ОСОБА_5 , частка будинку - ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя спадкодавець не склав заповіт, а тому в даному випадку має місце спадкування за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були його дружина ОСОБА_5 та сини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину (по 1/12 частці в житловому будинку та по 1/3 частці земельної ділянки кожному).

ОСОБА_4 (дядько позивачки за первісним позовом) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту спадкової справи слідує, що єдиним його спадкоємцем була матір ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, однак спадкових прав належним чином не оформила.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина на 5/12 спірного будинку (3/13 належало останній як часка в спільному майні подружжя + 1/12 частки після смерті чоловіка + 1/12 частки після смерті сина ОСОБА_7 ) та 2/3 частки розглядуваної земельної ділянки.

Згідно заповіту від 19.08.2010 року ОСОБА_5 все належне їй на момент смерті майно заповіла відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Син померлої ОСОБА_1 на момент її смерті як особа з інвалідністю першої групи мав право на обов`язкову частку у спадщині (5/24 часток будинку та 2/6 часток земельної ділянки) незалежно від заповіту.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 помер (а.с.9).

Відповідно, після смерті останнього залишилась спадщина на 7/24 часток спірного будинку (1/12 частка після смерті батька + 5/24 частки після смерті матері)та 2/3 частки земельної ділянки (/3 частки після смерті батька = 1/3 частки після смерті матері).

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_1 слідує, що єдиним спадкоємцем після смерті останнього є його донька (позивач у справі), яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 після смерті батька належить 7/24 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та 2/3 частки земельної ділянки, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 .

В свою чергу, ОСОБА_3 (як спадкоємцю ОСОБА_5 в порядку спадкуванням за заповітом) належить 5/24 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та 1/3 частки земельної ділянки, розміром 0,0339 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановами нотаріуса від 10.06.2026 року та 10.07.2026 року сторонам (кожній окремо) було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині наявності розбіжностей у написанні прізвища спадкоємця та спадкодавця.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належними та достатніми доказами встановлено, що позивач та відповідач за первісним позовом є спадкоємцями після смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (відповідно), спадщину прийняли у встановленому законом порядку.

Зважаючи на встановленні обставини, у суду наявні підстави для задоволення вимог первісного та зустрічного позовів у повному обсязі.

З огляду на позицію сторін та предмет спору, питання щодо розподілу судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1217, 1268, 1269 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Вимоги первісного позову задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є матір`ю ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 7/24 часток житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та на 2/3 частки земельної ділянки, розміром 0,0339 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вимоги зустрічного позову задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 5/24 часток житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки, розміром 0,0339 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк