Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №686/1722/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/1722/26

Провадження № 22-ц/820/1602/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (до зміни назви – Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»; далі – ТОВ «Свеа фінанс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Свеа фінанс» зазначило, що 16 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3329685 (далі – кредитний договір), згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 17 600 грн строком на 364 дні під 1,99% річних, а той, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу № 01-02-77/23 від 28 листопада 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором позивачу. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги новому кредитору (28 листопада 2023 року) виникла заборгованість у розмірі 15 238 грн 90 коп., яка складається з: 13 613 грн 44 коп. заборгованості за кредитом, 1 625 грн 46 коп. заборгованості за відсотками.

За таких обставин ТОВ «Свеа фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 15 238 грн 90 коп. заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 15 238 грн 90 коп. та судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за укладеним із ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Свеа фінанс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 2 травня 2022 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому відповідно до закону він звільнений від сплати процентів за користування кредитом в особливий період. Крім того, 10 лютого 2023 року відповідач сплатив первісному кредитору заборгованість за кредитом у повному обсязі, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «Свеа фінанс» не подало відзив на апеляційну скаргу.

Щодо додаткових доказів

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач ОСОБА_1 разом із відзивом на позов подав суду першої інстанції письмові докази: військовий квиток (фрагментарно), диплом і посвідчення про нагороду військовослужбовця (а.с. 78-82). Зазначені документи не давали суду можливість встановити точний період проходження відповідачем військової служби.

Ухвалою від 31 серпня 2026 року суд апеляційної інстанції роз`яснив ОСОБА_1 право надати додаткові письмові докази на підтвердження періоду проходження ним військової служби.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії військового квитка серії НОМЕР_1 , довідки № 2509/5420 від 3 вересня 2026 року та витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 70 від 2 травня 2022 року.

Враховуючи, що суд першої інстанції в порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не роз`яснив відповідачу право на подання цих доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів визнає причини неподання цих доказів до суду першої інстанції поважними.

З метою дотримання принципу змагальності сторін, відповідно до частини восьмої статті 83, частини третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти та дослідити вказані докази на стадії апеляційного розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не врахував норми статті 599 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ), неправильно витлумачив норми статті 512 ЦК України та не застосував норми статей 81, 89 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

16 грудня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору).

Пунктами 1.3, 1.4.1 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 364 дні під 1,99% в день від суми кредиту (стандартна процентна ставка, яка застосовується в межах всього строку кредиту).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до кредитного договору) ОСОБА_1 повинен був повернути кредит у цілому до 15 рудня 2023 року.

Кредитний договір був укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором Х813).

У день укладення кредитного договору, тобто 16 грудня 2022 року, ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало кредитні кошти на указаний ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_3 .

10 лютого 2023 року ОСОБА_1 у рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором сплатив ТОВ «Лінеура Україна» кошти в сумі 23 600 грн.

28 листопаді 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-77/23, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило позивачу своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

З 2 травня 2022 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

За загальним правилом зобов`язання припиняється внаслідок його виконання.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором, якщо він не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, тобто не повертає кредит і не сплачує проценти в строки, встановлені договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (див. постанову Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-459цс17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 16 грудня 2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 17 600 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти до 15 грудня 2023 року.

10 лютого 2023 року ОСОБА_1 на виконання зобов`язання за кредитним договором сплатив ТОВ «Лінеура Україна» кошти в сумі 23 600 грн.

28 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-77/23, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час укладення сторонами кредитних договорів) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XIІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Протягом усього строку дії кредитного договору (з 16 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року) ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на підставі закону він був звільнений від сплати процентів за користування кредитом.

Оскільки 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 повністю повернув первісному кредитору – ТОВ «Лінеура Україна» суму отриманого кредиту, його зобов`язання за кредитним договором припинилися належним виконанням. Відтак, право вимоги за цим зобов`язанням не могло перейти до ТОВ «Свеа Фінанс» у зв`язку з його відсутністю на момент відступлення.

За таких обставин позов ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість ТОВ «Свеа Фінанс» не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові ТОВ «Свеа Фінанс» слід відмовити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові ТОВ «Свеа Фінанс» відмовлено, понесені ним судові витрати не відшкодовуються. Водночас позивач повинен відшкодувати ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 грн 88 коп. (2422,40?150%?0,8).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження – 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 37616221) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) 2 906 гривень 88 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Карплюк О.І.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27