Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №511/2489/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8262/26

Справа № 511/2489/26

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бондарець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року,

за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, в обґрунтування якої зазначила, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. перебуває виконавче провадження №80101554 з виконання виконавчого листа №511/2403/23, виданого 08.01.2026 року Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованості в розмірі 15 000 доларів США та судового збору у розмірі 20 569,85 грн.

26.06.2026 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. у межах вказаного виконавчого провадження винесено дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме звернуто стягнення на доходи боржника, що отримуються у Комунальному закладі «Роздільнянський палац культури» Роздільнянської міської ради та зобов`язано вказану установу здійснювати щомісячні відрахування у розмірі 20% від доходу боржника, а також звернуто стягнення на доходи боржника, що отримуються у Комунальному закладі «Роздільнянська міська школа мистецтв» та зобов`язано вказану установу здійснювати щомісячні відрахування у розмірі 20% від доходу боржника. Скаржник вважає вказані постанови приватного виконавця незаконними та такими, що підлягають скасуванню, адже вони прийняті з порушеннями Закону України «Про виконавче провадження». Так, в оскаржуваних постановах від 26.06.2026 року приватний виконавець зазначає, що примусове виконання здійснюється на підставі виконавчого листа №511/2403/23, виданого 08.01.2026 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук А.В., яка на момент видачі виконавчого документа (08.01.2026) вже не мала повноважень судді та була звільнена з посади згідно з рішенням ВРП від 02.10.2025 №2039/0/15-25, що свідчить про очевидну неправомірність видачі та підписання виконавчого документа від її імені,тому приватний виконавець мав повернути його стягувачу, а не звертати стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника.

Крім того, у постанові щодо Палацу культури у графі «боржник» (на початку документа) виконавець вказує РНОКПП 1952719703, в описовій частині (де він цитує виконавчий лист), виконавець пише: «стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ...», у пункті 1 резолютивної частини (де він наказує звернути стягнення): він знову пише: « ОСОБА_1 ... РНОКПП НОМЕР_2 ». У постанові щодо Школи мистецтв у графі «боржник» зазначено РНОКПП НОМЕР_2 , в описовій частині при цитуванні змісту виконавчого листа виконавець вказує РНОКПП 1952719709, у пункті 1 резолютивної частини повертається до коду 1952719703. Наявність у тексті процесуальних документів двох різних податкових номерів позбавляє їх належної визначеності та унеможливлює однозначну ідентифікацію особи, щодо якої проводяться виконавчі дії.

Скаржник наголошує, що виконавець направив постанови про відрахування 20% заробітної плати виключно на адреси її роботодавців – КЗ «Роздільнянський палац культури» та КЗ «Роздільнянська міська школа мистецтв», знаючи, що заробітна плата виплачується скаржнику у безготівковій формі на банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , оскільки ці реквізити є предметом судового розгляду за її попередньою скаргою від 05.05.2026 року (справа № 511/1559/26), виконавець умисно не направив до банківської установи – АТ КБ «ПриватБанк» постанову про зняття арешту з частини заробітної плати, яка залишається після здійснення 20% відрахувань. Як наслідок, після утримання роботодавцями 20% доходу, решта 80% її заробітної плати перераховується на банківський рахунок, який повністю заблоковано цим же приватним виконавцем. Такі дії виконавця є протиправними.

ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року у ВП №80101554 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у КЗ «Роздільнянський палац культури», визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року у ВП №80101554 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у КЗ «Роздільнянська міська школа мистецтв», визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо ненаправлення до банківської установи – АТ КБ «ПриватБанк» постанови про зняття арешту з рахунків боржника в частині зарахування заробітної плати, яка залишається після здійснення 20% відрахувань, та зобов`язати усунути вказане порушення.

Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 07 липня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича відмовив.

ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в мотивувальній частині ухвали зазначено, що ухвалою Роздільнянського районного суду від 24.04.2026 року у справі №511/332/26 вже надавалася оцінка доводам Пояцики Н.С. щодо виконавчого листа №511/2403/23 від 08.01.2026 року, а тому повторне наведення цих доводів нібито не спростовує законності дій приватного виконавця, однак вказане судове рішення перебуває в стані апеляційного перегляду, тобто не набрала законної сили, а тому не мала і не могла мати жодного преюдиціального значення. Тобто, суд першої інстанції грубо порушив закон та ухилився від обов`язку надати оцінку очевидним вадам форми виконавчого документа.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що наявність у текстах оскаржуваних постанов викривленого коду РНОКПП НОМЕР_1 (замість належного боржнику 1952719703) є «технічною розбіжністю», яка не заважає ідентифікації особи за ПІБ, однак вказаний висновок суду є незаконним, адже примусове стягнення коштів та обмеження прав громадян має базуватися на принципі абсолютної правової визначеності персональних даних. Приватний виконавець Бондарев Р.В. усвідомлював вказану невідповідність, оскільки в день відкриття 27.01.2026 виконавчого провадження №80101554 тієї ж дати виніс постанову від 27.01.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, в якій у резолютивній частині зазначає: внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість РНОКПП НОМЕР_1 зазначити НОМЕР_2 . Проте, жодною постановою виконавця неможливо внести зміни до виконавчого листа суду. Згідно зі ст. 432 ЦПК України, право виправляти помилки у виконавчому документі має виключно суд, який його видав, виконавець не має права «коригувати» судові акти своєю постановою.

Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні третьої вимоги скарги, суд першої інстанції зазначив, що скаржником не надано доказів того, що після винесення постанов від 26.06.2026 року приватному виконавцю були подані нові належні документи банку або роботодавців, які підтверджували б конкретні суми заробітної плати, що залишилися після 20% відрахувань.Вважає такий висновок суду повністю суперечить закону та матеріалам справи, адже суд першої інстанції переклав на боржника обов`язок, який за законом покладено на виконавця. Приватний виконавець Бондарев Р.В. ще з березня 2026 року володіє довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №JRSEMKOBOGNFEGUV, яка офіційно підтверджує цільове призначення рахунку № НОМЕР_3 як зарплатного рахунку боржника. Виносячи 26.06.2026 року нові постанови роботодавцям про утримання 20% заробітку безпосередньо за місцем роботи, виконавець достеменно знав, що решта 80% доходу буде зарахована саме на цей рахунок. Умисно не направивши до АТ КБ «ПриватБанк» постанову про зняття арешту з рахунку в межах сум зарахування цього залишку, або хоча б ці дві оскаржувані постанови, виконавець створив умови для нового, штучного 100% позбавлення боржника засобів до існування (20% утримує роботодавець, а залишок 80% повністю блокується на арештованому рахунку).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року, приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Бондареву Роману Володимировичу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 16.07.2026 отримано ОСОБА_1 20.07.2026 року о 17:02:54 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 16.07.2026 отримано приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем 14.07.2026 року о 2:40:01 та 20.07.2026 року о 17:00:54 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 16.07.2026 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» 14.07.2026 року о 2:40:01 та 20.07.2026 року о 17:05:18 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву ні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» не скористалися.

Апеляційним судом долучено до матеріалів справи докази додані скаржником до апеляційної скарги, а саме постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27.01.2026 року винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бордаревим Р.В. у ВП № 80101554, оскільки відомості які містяться в АСВП є загальнодоступними, а отримання інформації із загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Пояцика Наталія Сергіївна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судові повістки-повідомлення отримали 22.09.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутністю, вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду чи розгляд справи без їх участі до суду не надходило.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності тих учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що постанови від 26.06.2026 є заходами примусового виконання рішення, прямо передбаченими ст. 10 та ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», винесені у межах відкритого виконавчого провадження та на підставі заяви стягувача. У кожній з оскаржуваних постанов визначено розмір відрахувань 20% від доходу боржника, що відповідає розміру, встановленому абзацом третім ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» для інших видів стягнень. Доводи скаржника про те, що винесення двох постанов автоматично призводить до незаконного стягнення 40% або до повного блокування її доходу, суд вважав необґрунтованими, адже постанови звернені до різних установ, які виплачують скаржнику окремі доходи, і кожна з постанов передбачає утримання у розмірі 20% саме з відповідного доходу. Скаржницею не надано суду належних та допустимих доказів того, що на підставі цих постанов роботодавцями фактично здійснювались відрахування у розмірі, який перевищує граничні розміри, встановлені ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», або що внаслідок їх винесення з неї фактично утримано понад встановлений законом розмір. Предметом розгляду у цій справі є законність конкретних постанов від 26.06.2026 року про звернення стягнення на доходи та заявлена бездіяльність приватного виконавця. У межах провадження за скаргою на дії приватного виконавця суд не вирішує питання дійсності, належності оформлення або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки таке питання вирішується судом у порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України.

Суд взяв до уваги, що ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.04.2026 року у справі №511/332/26 вже надавалась оцінка доводам Пояцики Н.С. щодо відкриття виконавчого провадження №80101554 та виконавчого листа №511/2403/23 від 08.01.2026 року та у задоволенні скарги в частині відкриття виконавчого провадження було відмовлено, а провадження у частині вимоги про визнання документа №511/2403/23 від 08.01.2026 року таким, що не є виконавчим документом та не підлягає виконанню, закрито, тому повторне наведення цих самих доводів як підстави для скасування подальших постанов про звернення стягнення на доходи не спростовує законності дій приватного виконавця під час винесення постанов від 26.06.2026 року. Із змісту оскаржуваних постанов вбачається, що боржник ідентифікований за прізвищем, ім`ям та по батькові, адресою, статусом боржника у виконавчому провадженні та реквізитами виконавчого провадження. Саме по собі посилання скаржниці на технічну розбіжність у зазначенні одного реквізиту, без доведення того, що така розбіжність перешкодила виконанню постанови, спричинила стягнення з іншої особи або порушила її права, не є достатньою підставою для скасування постанов приватного виконавця. Скаржниця не надала доказів того, що після винесення постанов від 26.06.2026 року приватному виконавцю були подані нові належні документи банку або роботодавців, які підтверджували конкретні суми заробітної плати, що вже залишились після здійснення 20% відрахувань, та які приватний виконавець безпідставно відмовився врахувати. Сам факт існування арешту коштів боржника на банківському рахунку не свідчить автоматично про незаконність постанов про звернення стягнення на доходи.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду зі скаргою боржник у виконавчому провадженні №80101554 ОСОБА_1 просила скасувати постанови приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року про звернення стягнення на її доходи у КЗ «Роздільнянський палац культури» та КЗ «Роздільнянська міська школа мистецтв» з огляду на їх незаконний характер, викликаний тим, що примусове виконання здійснюється на підставі виконавчого листа №511/2403/23, виданого 08.01.2026 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук А.В., яка на момент його видачі вже не мала повноважень судді та була звільнена з посади згідно з рішенням ВРП від 02.10.2025 №2039/0/15-25, а також наявністю у цих постановах двох різних податкових номерів, що позбавляє їх належної визначеності та унеможливлює однозначну ідентифікацію особи, щодо якої проводяться виконавчі дії.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Згідно частини першої статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами частини 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.01.2026 року Роздільнянським районним судом Одеської області видано виконавчий лист №511/2403/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованості за кредитним договором №609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року у розмірі 15 000 доларів США та судового збору у розмірі 20 569,85 грн.

У вказаному виконавчому документі зазначено, що рішення суду набрало законної сили 02.10.2025 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – до 02.10.2028 року, а також вказано, що реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про арешт коштів боржника від 27.01.2026, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 734 513,28 грн.

В постанові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27.01.2026 року зазначено, що під час вчинення виконавчих дій було встановлено помилку реєстраційних даних боржника, а саме невірний РНОКПП, правильний – НОМЕР_2 , у зв`язку з чим приватний виконавець вніс зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість РНОКПП: НОМЕР_1 зазначив РНОКПП: НОМЕР_2 .

Матеріали справи містять заяву стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» за вих. №Л-04 від 25.06.2026 року про звернення стягнення на доходи боржника, відповідно до якої стягувач, керуючись ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення виконання рішення суду просить здійснити заходи, спрямовані на звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2026 року у ВП 80101554 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Комунальному закладі «Роздільнянський палац культури» Роздільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 39331871), визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 596 664,03 грн (UAH), в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2026 року у ВП 80101554 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Комунальному закладі «Роздільнянська міська школа мистецтв» (код ЄДРПОУ 02222503), визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 596 664,03 грн (UAH), в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

У вказаних постановах від 26.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. у графі «про» зазначено «стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ….», а в пункті 1 частини постановляю вказано «РНОКПП: НОМЕР_2 ».

Посилання скаржника на те, що наявність у тексті процесуальних документів двох різних податкових номерів позбавляє їх належної визначеності та унеможливлює ідентифікацію особи, щодо якої проводяться виконавчі дії не заслуговує на увагу, оскільки у постановах приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2026 року на початку зазначені дані РНОКПП ОСОБА_1 , які вказані у виконавчому листі № 511/2403/23, який видано 08.01.2026 року Роздільнянським районним судом Одеської області, а в пункті 1 частини постановляю постанови вказано РНОКПП ОСОБА_1 відповідно до інформації яка міститься у постанові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Приватний виконавець не має право самостійно змінювати зміст виконавчого листа, він лише своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі.

Щодо посилання скаржника на те, що жодною постановою виконавця не можливо внести зміни до виконавчого листа суду, то колегія суддів зазначає наступне.

В постанові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27.01.2026 року зазначено, що під час вчинення виконавчих дій було встановлено помилку реєстраційних даних боржника, а саме невірний РНОКПП, правильний – НОМЕР_2 , у зв`язку з чим приватний виконавець вніс зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість РНОКПП: НОМЕР_1 зазначив РНОКПП: НОМЕР_2 .

Отже приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. зміни в автоматизовану систему виконавчого провадження внесені відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 року № 2832/5) із змінами та доповненнями, яка передбачає якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно сталої практики Верховного Суду, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника, зокрема й реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві, такі дії розцінюються як надмірний формалізм, що не сприяє реалізації забезпеченню принципу обов`язковості судового рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що звернення скаржника зі скаргою про скасування постанов приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року про звернення стягнення на її доходи у КЗ «Роздільнянський палац культури» та КЗ «Роздільнянська міська школа мистецтв» з підстав наявність у тексті процесуальних документів двох різних податкових номерів позбавляє їх належної визначеності та унеможливлює однозначну ідентифікацію особи, щодо якої проводяться виконавчі дії, не сприяє захисту інтересу, який би не суперечив меті судового провадження та загальнодержавним інтересам відповідно до норм статті 129-1 Конституції України, ч. 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено обов`язковість виконання судових рішень.

Ефективними діями при вирішенні даного питання, з урахуванням норм статті 432 Цивільного процесуального кодексу України та статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є дії, що спрямовані на виправлення помилки у виконавчому документі та не пов`язані із скасуванням постанов виконавчого провадження (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №5023/10655/11).

Посилання скаржника на те, що в оскаржуваних постановах від 26.06.2026 року приватний виконавець зазначає, що примусове виконання здійснюється на підставі виконавчого листа №511/2403/23, виданого 08.01.2026 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області Ільяшук А.В., яка на момент видачі виконавчого документа (08.01.2026) вже не мала повноважень судді та була звільнена з посади згідно з рішенням ВРП від 02.10.2025 №2039/0/15-25, що свідчить про очевидну неправомірність видачі та підписання виконавчого документа від її імені, тому приватний виконавець мав повернути його стягувачу, а не звертати стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, не заслуговують на увагу, оскільки предметом скарги є оскарження постанов приватного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника у КЗ «Роздільнянський палац культури» та КЗ «Роздільнянська міська школа мистецтв», постанова про відкриття виконавчого провадження № 80101554 не є предметом скарги у цій справі, та за умови не скасованої постанови про відкриття виконавчого провадження, відступні підстави для скасування постанов приватного виконавця від 26.06.2026 року з вище зазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на неіснуючу преюдицію, а саме на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.04.2026 року у справі № 511/332/26, яка оскаржується в апеляційному суді, не заслуговують на увагу як на підставу скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вказане не вплинуло на правильність висновку суду про відмову у скасуванні постанов приватного виконавця від 26.06.2026 року.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів/електронних грошей з рахунків/електронних гаманців) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.01.2026 року приватний виконавець Бондарев Р.В. після відкриття виконавчого провадження № 80101554 щодо примусового виконання виконавчого листа №511/2403/23, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області від 08.01.2026 року, діючи в межах наданих йому повноважень з метою примусового виконання рішення суду виніс постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім кошті/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів -734513,28 грн.

Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.04.2022 року у справі №756/8815/20 зазначила, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. ».

Матеріали справи містять довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2026 №JRSEMK0BOGNFEGUV про те, що ОСОБА_1 станом на 27.03.2026 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Звертаючись до суд зі скаргою ОСОБА_1 просила, зокрема визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо не направлення до банківської установи – АТ КБ «ПриватБанк» постанови про зняття арешту з рахунків боржника в частині зарахування заробітної плати, яка залишається після здійснення 20% відрахувань, та зобов`язати усунути вказане порушення.

Із тексту скарги вбачається, що скаржник фактично доводить факт арешту коштів боржника, які складаються із заробітної плати, яка виплачується скаржнику у безготівковій формі на банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , та не зняття приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. арешту з вказаних коштів, після здійснення відрахувань у розмірі 20%.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника ОСОБА_1 після здійснення відрахувань за виконавчим листом № 511/2403/23 виданим 08.01.2026 року Роздільнянським районним судом Одеської області понад встановлений розмір для відрахувань із заробітної плати, який визначено постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2026 року, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Оскільки матеріали справи не містять доказів зняття приватним виконавцем арешту з коштів що складають заробітну плату та надходять у безготівковій формі на банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 боржника після фактичного здійснення утримань, визначених постановами приватного виконавця від 26.06.2026 року, то таку бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. слід вважати протиправною та вказані порушення підлягають усуненню.

Суд першої інстанції зазначаючи про те, що питання арешту рахунків Пояцика Н.С. в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у тому числі рахунку № НОМЕР_3 , вже є предметом окремого судового провадження у справі № 511/1559/26 та сам факт існування арешту коштів боржника на банківському рахунку не свідчить автоматично про незаконність постанов про звернення стягнення на доходи не врахував, що переметом скарги у цій справі є визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо не скасування арешту з коштів боржника які залишаються після здійснення утримань із заробітної плати скаржника, визначених постановами приватного виконавця від 26.06.2026 року.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року в частині скарги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. щодо не скасування арешту з рахунку боржника, слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. щодо не скасування арешту заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», після здійснення утримань, визначених постановами приватного виконавця від 26.06.2026 року. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року в частині скарги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. щодо не скасування арешту з рахунку боржника, скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. щодо не скасування арешту заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», після здійснення утримань, визначених постановами приватного виконавця від 26.06.2026 року.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Т.Д. Шевиріна