Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №487/8673/24 — Миколаївський апеляційний суд

28.10.26

22-ц/812/1573/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №487/8673/24

провадження №22-ц/812/1573/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Уманської О. В. у приміщенні суду у м. Новий Буг Миколаївської області, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним.

Позивачка зазначала, що 30 липня 2023 року о 12.00 год на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі с.Половинки водій ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat р. н. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення із транспортним засобом Nissan Note р. н. НОМЕР_2 , який зупинився попереду його руху, під її керуванням. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Nissan Note р. н. НОМЕР_2 , власником якого є позивачка, отримав механічні пошкодження, що спричинило завдання їй матеріальних збитків.

30 липня 2023 року позивачка за власні кошті в сумі 5000,00 грн замовила незалежну оцінку визначення вартості розміру (збитків) матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 .

Відповідно до звіту №98-23, складеного 01 жовтня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 дорівнює 213 781,38 грн на дату оцінки, вартість відновлювального ремонту дорівнює 209 833,85 грн (з врахуванням ПДВ в запчастинах). Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 на дату ДТП – 30 липня 2023 року становить 103 684,47 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2024 року у справі №487/8741/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

19 вересня 2023 року позивачка звернулася до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування.

19 липня 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України на її рахунок виплатило 95 546,91 грн.

Згідно з актом виконаних ремонтних робіт №252 від 05 листопада 2023 року вартість ремонту пошкодженого автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 склала 144 170,00 грн.

Посилаючись на викладене та те, що вина відповідача щодо пошкодження її транспортного засобу доведена, нею витрачені кошти на ремонт транспортного засобу, позивачка просила стягнути з відповідача різницю між отриманим страховим відшкодуванням та реальними витратами на ремонт автомобіля у сумі 48 623,09 грн, витрати за проведення незалежної оцінки майна у сумі 5000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 968,96 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 48 623,09 грн, витрати за проведення незалежної оцінки майна в розмірі 5000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу сумі 10 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 968,96 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що дослідженими доказами доведена вина відповідача у скоєні дорожньо-транспортної пригоди. МТСБУ сплатило позивачці регламентну виплату у сумі 95 546,91 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. За такого, на думку суду, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню майнова шкода у сумі 48 623,09 грн (144 170,00 грн (вартість ремонту) – 95 546,91 грн (регламентна виплата МТСБУ)).

Також суд зазначив, що оскільки позивачка витратила 5000,00 грн на залучення спеціаліста для проведення оцінки майна, що входить до предмету доказування, то ці витрати, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Розподіляючи витрати на правничу допомогу, суд виходив із засад розумності, справедливості, співмірності зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач зазначав, що належним відповідачем у справі повинно бути МТСБУ, яке має сплатити позивачці регламентну виплату у межах ліміту, яким є 130 000 грн.

Також відповідач наголошував на тому, що не був повідомлений про здійснення огляду пошкодженого автомобіля, а тому був позбавлений можливості подавати клопотання, зауваження, ставити запитання. Відповідач зазначав, що вартість запчастин і робіт не відповідає дійсній вартості.

Відповідач вказував, що у нього є сумніви, що автомобіль позивачки зазнав ремонту. Крім того зазначав, що не було вирішено питання щодо повернення йому пошкоджених деталей автомобіля, які були замінені. Вказані деталі мають свою цінність. Натомість позивачка вимагає з нього оплатити вартість ремонту (встановлення нових деталей), але пошкоджені деталі також залишає собі.

Посилаючись на п.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач вказував, що не повинен компенсувати податок на додану вартість.

Крім вказаного, відповідач посилався на те, що після ДТП добровільно сплатив позивачці 1500,00 доларів США.

Також відповідач зазначав, що для стягнення з нього витрат за проведення незалежної оцінки майна у сумі 5000,00 грн підстави відсутні, бо звіт №98-23 від 01.10.2023 був складений на замовлення МТСБУ, яке і здійснило оплату його складення.

Щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначав, що їх розмір є завищеним та необґрунтованим.

Доводи інших учасників справи

Позивачем через представника ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 липня 2023 року о 12.00 год на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі с.Половинки, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat р. н. НОМЕР_1 , був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з зупинившимся попереду його руху транспортним засобом Nissan Note р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.

На день ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власницею автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 .

Згідно зі звітом №98-23 від 01 жовтня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 на дату оцінки (30 липня 2023 року) становить 213 781,38 грн, коефіцієнт фізичного зносу – 0,70, вартість відновлювального ремонту складає 209 833,85 грн (з врахуванням ПДВ в запчастинах), вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 на дату ДТП – 30 липня 2023 року становить 103 684,47 грн з врахуванням ПДВ в запчастинах. Ремонтна калькуляція свідчить, що вартість запчастин вирахувана у сумі 154 674,81 грн, вартість робіт – 28 765,00 грн, фарбування – 26 394,04 грн (8640,00 грн – роботи, 17 754,04 грн – матеріали).

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) 19 липня 2024 року перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_2 регламентну виплату у розмірі 95 546,91 грн.

Згідно з актом виконаних ремонтних робіт №252 від 05.11.2023, складеним ПП ОСОБА_5 вартість ремонту пошкодженого автомобіля Nissan Note р. н. НОМЕР_2 склала 144 170,00 грн, з яких 79 870,00 грн – вартість деталей та 64 300,00 грн – вартість робіт.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі №545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі – Закон №1961-IV від 01.07.2004), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статтях 28, 29 Закону №1961-IV від 01.07.2004 передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 41 Закону №1961-IV від 01.07.2004 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт «а» пункту 41.1 статті 41).

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд виходив з того, що дослідженими доказами доведена вина відповідача у скоєні дорожньо-транспортної пригоди. МТСБУ сплатило позивачці регламентну виплату у сумі 95 546,91 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. За такого, на думку суду, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню майнова шкода у сумі 48 623,09 грн (144 170,00 грн (вартість ремонту) – 95 546,91 грн (регламентна виплата МТСБУ)). Також суд зазначив, що оскільки позивачка витратила 5000,00 грн на залучення спеціаліста для проведення оцінки майна, що входить до предмету доказування, то ці витрати, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки. Стягуючи судовий збір у сумі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, суд виходив із того, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, а тому вважав, що понесені витрати підлягають стягненню у повному обсязі. При цьому, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, він виходив з засад розумності, справедливості, співмірності витрат зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля. Однак вважає, що вказана шкода підлягає стягненню у сумі 31 344,57 грн.

Колегія суддів вважає, що шкода у цій справі складається з вартості запчастин, які були використані для ремонту автомобіля у сумі 79 870,00 грн, яка вказана у акті № 252 від 05.11.2023 та вартості робіт для відновлення авто у сумі 55 159,04 грн, вказаній у звіті №98-23 від 01.10.2023, що разом становить 135 029,04 грн. Визначаючи вартість робіт для відновлення авто саме на підставі звіту, колегія суддів виходила з протоколу огляду транспортного засобу, а тому врахувала саме ті роботи, які були визначені суб`єктом оціночної діяльності. Посилання позивачки на те, що треба враховувати саме ті роботи, які остаточно були визначені саме при здійсненні ремонту, колегія суддів відхиляє, бо вказане у такому випадку повинно було бути доведено експертним висновком. Такий висновок у справі відсутній.

Оскільки МТСБУ, виходячи з викладених вище вимог законодавства, повинно було оплатити позивачці відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, який у звіті №98-23 від 01.10.2023 визначений у сумі 103 684,47 грн, то до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає майнова шкода у сумі 31 344,57 грн (135 029,04 – 103 684,47).

Посилання відповідача на те, що МТСБУ є відповідальним за спричинену шкоду у межах страхового ліміту на суму 130 000,00 грн спростовується викладеними вище нормами законодавства та правовими позиціями Верховного Суду.

Твердження відповідача про те, що вартість запчастин і робіт не відповідає дійсності, є сумніви у проведенні ремонту автомобіля, не було вирішено питання щодо повернення йому пошкоджених деталей автомобіля, які були замінені, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки належними доказами, як от висновками експертів, вони не підтверджені. До того ж відповідач не заявляв вимог про повернення йому пошкоджених деталей автомобіля.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо доводів відповідача про те, що він не був повідомлений про здійснення огляду пошкодженого автомобіля, а тому був позбавлений можливості подавати клопотання, зауваження, ставити запитання, то вони є неспроможними. Згідно з п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (зі змінами) заінтересовані особи викликаються для технічного огляду автомобіля у разі потреби.

Що стосується посилань відповідача на п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як на підставу відсутності обов`язку відповідача компенсувати податок на додану вартість, то вони, на думку колегії суддів, є хибними.

Вказання стаття Закону №1961-IV від 01.07.2004 регламентує прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати.

Пункт 36.2 передбачає, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Колегія суддів, визначаючи майнову шкоду, врахувала, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, який повинно було сплатити МТСБУ становить 103 684,47 грн. У звіті №98-23 від 01.10.2023 вказано, що ця сума визначена з врахуванням ПДВ у запчастинах.

Щодо доводів відповідача про те, що він сплатив позивачці після ДТП добровільно 1500,00 доларів США, то вони є безпідставними. Позивачка не визнала того, що вказана сума була сплачена відповідачем у рахунок погашення майнової шкоди за пошкодження автомобіля, а доказів визнання вказаного факту у письмовій формі відповідач суду не представив.

Між тим, колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що у нього не виник обов`язок відшкодування позивачці витрат за проведення незалежної оцінки майна у сумі 5000,00 грн, оскільки із змісту дослідженого судом звіту №98-23 від 01.10.2023 вбачається, що його було складено за дорученням МТСБУ і замовником цієї оцінки виступав МТСБУ.

За такого, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню на суму 31 344,57 грн.

Стосовно тверджень відповідача про те, що стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу на користь позивачки у сумі 10 000,00 грн, є необґрунтованим, бо вказаний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 10 000,00 грн.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатом Романовою І. Д. були надані позивачці у суді першої інстанції послуги на таку суму (ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом – 2 год (1000,00 грн), аналіз законодавства та судової практики – 4 год (1500,00 грн), узгодження правової позиції – 1 год (500,00 грн), підготовка та направлення досудової претензії відповідачу – 3 год (1300,00 грн), складення позовної заяви – 5 год (3200,00 грн), участь у судових засіданнях – 2500,00 грн.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналізуючи надані представником позивачки послуги з надання правничої допомоги, колегія суддів вважає, що розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Між тим, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивачки на 58%, то наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачці судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції на суму 562,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу на суму 5800,00 грн. Позивачка, у свою чергу, має відшкодувати відповідачу судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 610,44 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у бік зменшення майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, до суми 31 344,57 грн та судових витрат.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року змінити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 31 344,57 грн, судовий збір у сумі 562,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 610,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.