Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №489/814/26 — Миколаївський апеляційний суд

02.11.26

22-ц/812/1555/26

Справа № 489/814/26 Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В. В.

Провадження № 22ц/812/1555/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

2 листопада 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої - судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 9 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кокорєва В. В. в залі суду в місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення у справі

за позовом

Міського комунального підприємства (далі - МКП) «Миколаївводоканал»

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та абонентської плати за період з лютого 2021 року по січень 2026 року включно в загальні сумі 16 342 грн 11 коп.

В обґрунтування позову зазначило, що підприємство надає послуги з водопостачання та водовідведення до квартирі АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання відповідачки.

За отримані послуги, нараховані позивачем за визначений період, за відсутністю приладу обліку з водопостачання та за нормами благоустрою помешкання «багатоквартирні житлові будинки» з централізованим водопостачання та централізованим водовідведенням, з урахуванням абонентської плати, відповідачка своєчасно та в повному обсязі плату не здійснювала.

Посилаючись на ці обставини, підприємство вважало наявними підставами для стягнення з відповідачки суми заборгованості за спожиті послуги відповідно до норм споживання.

Відзиву на позовну заяву відповідачкою в межах строку призначення справи не надано.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 9 квітня 2026 року позов МКП «Миколаївводоканал» задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 16 342 грн 11 коп. загальної суми боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, і за абонентську плату до квартири АДРЕСА_1 . Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності пред`явлених постачальником послуг вимог, з огляду на обов`язок особи, що проживає в квартирі, оплачувати спожиті послуги.

10 квітня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, з огляду на її виїзд за межі Миколаєва та не споживання послуг позивача, а також неправильністю розрахунку боргу та подання позову поза межами позовної давності.

В подальшому, в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилалась на порушення норм матеріального та процесуального права, порушення ним принципу змагальності сторін, винесення рішення без врахування доводів її відзиву та невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову підприємства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про скасування рішення суду, у зв`язку з несвоєчасністю отримання нею копії ухвали суду та позову з додатками, та як наслідок не врахування судом строку на подання нею відзиву, який був фактично подано після судового рішення, з вини суду.

Вважала, що суд обґрунтував своє рішення на неналежних доказах, оскільки не врахував факт її виїзду за межі міста та реєстрації в іншій області як ВПО, а також безпідставну відмову позивача у здійсненні їй перерахунку та не врахування усіх сплат, що здійснені нею, що свідчать про недобросовісну поведінку позивача. Судом безпідставно не застосовано до вимог позивача позовної давності, яка ним пропущена.

Відзиву на подану апеляційну скаргу позивачем не надано.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 8 вересня та 6 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справу за положеннями частини 1 статті 369 ЦПК України, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2026 року відкрито провадження за позовом МКП «Миколаївводоканал» та справу призначено до розгляду на 9 квітня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи (а.с.24)

Копія ухвали судді з копією позову із додатками направлена за супровідним листом за зареєстрованим місцем мешкання відповідачки 11 лютого 2026 року, але підтвердження її своєчасного отримання у справі відсутнє. Внаслідок цього відповідачкою подана заява від 12 березня 2026 року про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.27), після чого нею отримана копія ухвали судді з копією позову лише 1 квітня 2026 року (а.с.30).

Отже, враховуючи 15ти денний строк на подання відзиву на позов, що встановлений суддею в ухвалі про відкриття та призначення справи до розгляду, відповідачка мала обґрунтовані очікування можливості вчинення нею процесуальної дії до 16 квітня 2026 року у відповідності до положень статей 122-124 ЦПК України. Натомість, суд ухвалив судове рішення у призначену ним дату 9 квітня 2026 року та не звернув увагу на межі строку, визначеного ним самим на право подачі відзиву, з огляду на наявність у справі підтвердження дати отримання відповідачкою документів, що надіслані їй судом під час відкриття провадження (а.с.24, 29-31).

За частиною 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Зокрема, відповідно до статті 277, частиною 5 статті 279 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження вирішує питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яку розглядає за відсутності учасників справи, якщо від них не надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження. Тому судова повістка та у випадках встановлених цим Кодексом разом з копіями відповідних документів згідно до частини 6 статті 128 ЦПК України надсилається відповідному учаснику рекомендованим листом з повідомленням про вручення у такий строк, щоб учасники справи мали достатній час для підготовки до її розгляду.

У цьому розумінні та відповідно до пунктів 1, 3-4 частини 8 статті 128 цього Кодексу днем вручення судової повістки є розписка особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Разом з тим, відомості, що наявні у матеріалах справи та стосуються порядку направлення копії позовної заяви з додатками, свідчать про допущене судом процесуальне порушення, з огляду на несвоєчасне повідомлення відповідачки про дату розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та її розгляд без дотримання встановленого судом строку на подачу відповідачкою відзиву за пред`явленими до неї позовними вимогами.

Процесуальне порушення, яке допущено судом першої інстанції щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, за положеннями пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

За наведеного, колегія суддів висновує про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, враховуюче наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 (а.с.19, 36-43) зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та на її ім`я як споживачки послуг з водопостачання та водовідведення відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким відповідачкою здійснюється їх оплата (а.с.64-69) у відповідності до норм споживання, виходячи з кількості осіб, що зареєстровані у помешканні, оскільки у квартирі відсутній прилад обліку водопостачання.

29 квітня 2022 року, під час воєнного стану, відповідачка покинула своє місце проживання у місті Миколаєва та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 (а.с.42). В той же час належним чином постачальників комунальних послуг до її житлового приміщення, зокрема і МКП «Миколаївводоканал», про свій тимчасовий виїзд своєчасно не повідомила.

За наведених обставин та з огляду на відсутність у постачальника послуг відомостей про виїзд відповідачки з місця проживання та не споживання нею послуг, МКП «Миколаївводоканал» зроблені нарахування за спожиті послуги та абонентську плату за період з 1 лютого 2021 року по 31 січня 2026 року на загальну суму 16 342 грн 11 коп. за кількістю осіб, що є зареєстрованими у приміщенні та користуються послугами, у зв`язку з відсутністю даних про встановлення у квартирі водяного лічильника та його сертифікацію і ці вимоги пред`явлені підприємством до стягнення при подачі позову у цьому провадженні (а.с.20-21).

При здійсненні нарахування позивачем враховані усі оплати, що внесені відповідачкою на погашення боргу, як за попередній період, так і на час внесення нею поточних платежів (а.с.20-21, 50-51, 64-65), внаслідок чого усі доводи ОСОБА_1 про неправильність здійсненого постачальником розрахунку не заслуговують на увагу.

За змістом статей 63-64, 66 ЖК України, статей 322, 379, частини 2 статі 382 ЦК України забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану житла, забезпечення його технічного обслуговування покладається на власника, який зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, або наймача комунального житлового фонду за договором найму житлового приміщення.

Тобто саме на власника або наймача згідно до статей 64, 67, 150, 156 ЖК України та статей 379, 382-383 ЦК України покладається тягар утримання майна, яке ним використовується для власного проживання чи проживання членів сім`ї.

За такого плата за комунальні послуги з власника чи наймача та осіб, що разом з ним проживають, береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до статей 67, 162 ЖК України.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається, що комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У цьому порядку та відповідно до приписів положень Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008р. №190, Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 1 грудня 2017 р. № 316, постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року, в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір у порядку та випадках, визначених законом, зокрема, шляхом підписання типового договору або приєднатися до публічного договору через оплату платежів за спожиті послуги задля отримання комунальної послуги, зокрема, послуги з водопостачання та водовідведення до житлового приміщення.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, зокрема, між постачальником послуг та їх споживачами, за змістом статті 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв`язки.

Тому зобов`язання з надання, споживання та оплати комунальних послуг виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, і відповідно до статті 509 ЦК України означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

З аналізу наведених норм матеріального права, під час розгляду та перегляду справи колегією суддів встановлено, що надання послуг позивачем проводилось на договірних відносинах з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 та із застосуванням тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради та постановами НКРЕ, у відповідності до встановлених норм споживання на кожну особу за відсутності вимірювального приладу, які у розумінні пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є кількісними показниками споживання комунальних послуг, що використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.

Тобто, у цьому випадку, та відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та до втрати чинності 2 лютого 2022 року постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», споживачі, якими можуть бути як власники житла чи наймачі житла або особи, що з ними разом проживають або проживають за їх згодою та споживають надані послуги, повинні оплачувати надані підприємством послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також починаючи з лютого 2022 року вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Крім того, сам розподіл обсягу спожитої у будівлі холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, згідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року, в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», повинен здійснюватися виконавцем або іншою особою з розподілу послуги, що визначена власником (співвласниками) будівлі, відповідно до обраної моделі договірних відносин. У такому випадку споживач повинен надавати виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугами у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуг, відповідно до Методики розподілу.

За змістом підпунктів 11, 111 пункту 47 цієї ж постанови КМУ №690 споживач в тому числі зобов`язаний: 11) інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 11-1) інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Таким чином та у відповідності до положень частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право користування усіма житлово-комунальними послугами мають усі дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, які несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, за встановлених обставин у справі, колегія суддів висновує, що позивач правомірно вимагає від відповідачки сплати заборгованості за надані ним послуги у визначений період, які обраховані з урахуванням внесених ОСОБА_1 платежів та відповідно до тарифів за нормами споживання за відсутності приборів обліку.

Втім, не заперечуючи про наявність обов`язку зі сплати комунальних послуг, відповідачка оспорила нараховану постачальником послуг загальну суму боргу, у зв`язку з її вимушеним виїздом та реєстрацію в якості ВПО в іншому місті, але підтвердження своєчасного звернення до постачальника не надала та документально не підтвердила, що за час її відсутності за місцем мешкання послуги не споживалися. Також заявила про застосування позовної давності до пред`явлених вимог та невідповідність суми розрахованого боргу, при тому, що свій розрахунок боргу за спожитими послугами судам нею не надано.

Враховуючи наведені відповідачкою аргументи, які нею представлені МКП «Миколаївводоканал» у поданій заяві від 17 лютого 2026 року, позивач відмовив їй у перерахунку боргу, з огляду на відсутність у квартирі приладів обліку (а.с.42) та роз`яснив відповідачки право на надання документального підтвердження відсутності споживання нею інших комунальних послуг у відповідності до приборів обліку, що розташовані за цією адресою (а.с.44).

Однак такого документального підтвердження відповідачкою позивачу не надано.

За наведеного та на переконання колегії суддів позивачем обґрунтовано відмовлено відповідачці у здійсненні перерахунку спожитих послуг, з огляду на відсутність інших звернень відповідачки до позивача з наданням відповідних документів, починаючи з 29 квітня 2022 року та до лютого 2026 року, та виключення з 12 листопада 2022 року міста Миколаєва, де розташована квартира відповідачки, з переліку територій активних бойових дій, та у відповідності до пункту 1 постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» №206 від 5 березня 2022 року та пунктів 11, 39 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою КМУ №690 від 5 липня 2019 року, якими визначено, що споживач, який покинув своє місце проживання на території, на яких ведуться (велися) бойові дії, звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, у випадку звернення до відповідного постачальника з наданням довідки про взяття на облік як ВПО та відсутності у житловому приміщенні за місцем надання послуг.

Крім того, безпідставними є посилання відповідачки в апеляційній скарзі на неправомірність збільшення позивачем розміру боргу, після скасування судового наказу за її заявою, враховуючи зміст статей 13, 49 ЦПК України, відповідно до яких позивач розпоряджається своїми правами на предмет спору на власний розсуд та за своїм розумінням обирає спосіб захисту свого порушеного права, яким у даному випадку є грошова вимога про стягнення боргу, що утворився за визначений підприємством період до дня звернення до суду з цим позовом.

Тому, на відміну від позивача, у якого є право на формулювання вимог за обраним ним способом захисту порушеного права, у відповідачки є процесуальне право на заперечення цих обставин, якими підприємство обґрунтовує утворення боргу зі споживання послуг, шляхом надання відповідних доказів про їх сплату або доведення інших обставин, які виключають підстави для стягнення з неї боргу.

Втім, наведені ОСОБА_1 заперечення у справі не мають документального підтвердження, як своєчасного звернення до постачальника послуг про припинення їх споживання, у зв`язку з виїздом споживачки, або документального підтвердження не проживання та не споживання інших комунальних послуг іншими особами у квартирі відповідачки з її згоди та відповідно до встановлених інших приладів обліку, чи неправомірності розрахунку боргу постачальником відповідно до встановлених норм споживання.

Не є слушними і твердження відповідачки про пред`явлення позивачем вимог з пропуском позовної давності, оскільки за змістом пункту 12 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Такий карантин введено на території України з 12 березня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)» та скасовано з 1 липня 2023 року.

В подальшому Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався на підставі Указів від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, від 17.05.2022 р. № 341/2022, від 12.08.2022 р. № 573/2022, від 07.11.2022 р. № 757/2022, від 06.02.2023 р. № 58/2023, від 01.05.2023 р. № 254/2023, від 26.07.2023 р. № 451/2023, від 06.11.2023 р. № 734/2023, від 05.02.2024 р. № 49/2024, від 06.05.2024 р. № 271/2024, від 23.07.2024 року, № 740/2024 від 28.10.2024 року, № 26/2025 від 14.01.2025 року, № 235/2025 від 15.04.2025 року, № 478/2025 від 14.07.2025 року, № 793/2025 від 20.10.2025 року, № 40/2026 від 12.01.2026 року, № 342/2026 від 27.04.2026 року, № 596/2026 від 13.07.2026 року, № 1060/2026 від 26.10.2026 року в цілому включно до 5 години 30 хвилин 29 січня 2027 року.

У відповідності до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому вимога про стягнення боргу пред`явлена позивачем у справі в межах позовної давності та у відповідності до змін, що відбулися у законодавстві в частині продовження та зупинення позовної давності на час карантину та воєнного стану.

Отже, аналізуючи встановлені колегією суддів обставини справи, слід виснувати про обґрунтованість пред`явлених постачальником послуг вимог до споживачки, якою належним чином не виконані обов`язки зі своєчасного погашення боргу.

Таким чином, позов МКП «Миколаївводоканал» підлягає задоволенню, за яким з відповідачки ОСОБА_1 на користь підприємства слід стягнути 16 342 грн 11 коп. та понесені позивачем витрати за розгляд справи в суді першої інстанції.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з ухваленням нового рішення про задоволення позову позивача, підстав для стягнення з нього витрат, які понесені відповідачкою у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 9 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» борг з оплати за послуги з водопостачання та водовідведення і абонентської плати за період з 1 лютого 2021 року по 31 січня 2026 року в розмірі 16 342 грн 11 коп. та 2 662 грн 40 коп. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова