Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №464/6547/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/6547/26 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 33/811/1727/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Березюк С.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Березюк Світлани Василівни на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 30 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою об`єднано справи №464/6548/26 (пров.№3/464/2350/26) та №464/6547/26 (пров.№3/464/2349/26) в одне провадження та присвоєно №464/6547/26 (пров.№3/464/2349/26).

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 03.09.2026 о 16:30 год у м.Львові на вул.Трильовського, 22, керуючи транспортним засобом марки «Citroen» моделі «Jumpy», р.н. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньої обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням , в результаті чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Citroen» моделі «C4 Picasso», р.н. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.12.1, п.2.3.б ПДР. Надалі, ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, покинув місце події, не повідомивши органи чи підрозділи НПУ, чим порушив п.2.10 а ПДР.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Березюк С.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкціями ст. ст. 124 та 122-4 КУпАП.

Зазначає , що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП визнав повністю, щиро покаявся. Підтвердив те, що був неуважним, у зв`язку з чим сталась дорожньо-транспортна пригода. Також пояснив, що злякався, а тому залишив місце ДТП.

Зауважує, що ОСОБА_1 при вчиненні ДТП не перебував в стані алкогольного сп`яніння, не притягувався раніше до відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

Крім того позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи.

Вказує, що ОСОБА_1 разом з дружиною здійснює догляд та надає допомогу батькам дружини, які фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 та є особами пенсійного віку. Крім того, батьки дружини в свою чергу здійснюють догляд за матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати лежача хвора). Така допомога і догляд за батьками дружини та її бабцею включає перевезення до медичних закладів охорони здоров`я в разі потреби, забезпечення необхідними продуктами харчування, ліками, а без прав на керування транспортним засобом такий догляд буде значно утруднений через віддаленість місця проживання ОСОБА_1 та його дружини від фактичного місця проживання батьків дружини.

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Березюк С.В. апеляційну скаргу підтримали, та просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, та ніким не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги про зміну постанови в частині накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, санкцією ст.124 КУпАП передбачені стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Санкцією ст.122-4 КУпАП передбачені стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядалися одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, адміністративне стягнення йому підлягало призначенню в межах санкції ст. 122-4 КУпАП як такої, що передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1–279-8 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, особу правопорушника, а також обставини їх вчинення, зокрема те, що останній, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду та завдавши суттєвих пошкоджень, свідомо залишив місце її вчинення.

Саме з урахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає вимогам ст.ст. 23, 33, 36 КУпАП.

Апеляційний суд при цьому звертає увагу, що обране стягнення не є максимально суворим з тих, що передбачене санкцією ст. 122-4 КУпАП.

При цьому апеляційний суд бере до уваги доводи захисника щодо наявності обставин, які, на її думку, характеризують особу ОСОБА_1 з позитивного боку та свідчать про можливість застосування до нього більш м`якого адміністративного стягнення.

Разом із тим наведені обставини самі по собі не є безумовною підставою для пом`якшення адміністративного стягнення та не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому слід урахувати, що залишення місця дорожньо-транспортної пригоди після її вчинення свідчить про свідоме невиконання водієм обов`язків, передбачених Правилами дорожнього руху, та є обставиною, яка обґрунтовано була врахована судом першої інстанції при визначенні виду адміністративного стягнення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи вид адміністративного стягнення, належним чином урахував характер вчинених правопорушень та особу правопорушника, а призначене стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік відповідає санкції ст. 122-4 КУпАП, яка передбачає такий строк позбавлення права керування як мінімальний для цього виду адміністративного стягнення

Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або про невідповідність призначеного адміністративного стягнення характеру вчинених правопорушень та особі правопорушника.

Отже, підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення та задоволення апеляційної скарги захисника – адвоката Березюк С.В. апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Березюк Світлани Василівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк