Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №442/7478/26
Суддя: Романюк М. Ф.
Справа № 442/7478/26 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.
Провадження № 33/811/1747/26 Доповідач: Романюк М. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 14 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з постановою судді, водій ОСОБА_1 05.09.2026 о 16 год. 50 хв. в с. Модричі по вул. Трускавецькій керував транспортним засобом Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Зі ст. 266 КУпАП ознайомлений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Звертає увагу на те, що наявний відеозапис не фіксує рух автомобіля безпосередньо перед зупинкою, моменту його зупинки та особи, яка фактично перебувала за кермом під час руху.
Крім того, те що ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля та відповідав на запитання працівника поліції, не доводить, що він керував транспортним засобом перед зупинкою.
Зазначає, що у постанову суд перелічив протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, акт огляду, направлення на огляд, постанову за ст. 126 КУпАП та відеозапис, однак не навів достатнього аналізу того, яким чином зазначені матеріали підтверджують факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 до його зупинки.
Зазначає, що суд фактично відхилив доводи захисту з огляду на те, що ОСОБА_1 відповідав на запитання поліцейського, не навівши достатніх обґрунтувань, які б підтверджували факт керування автомобілем саме ним.
Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 693342 від 15.06.2026, згідно якого водій ОСОБА_1 05.09.2026 о 16 год. 50 хв. в с. Модричі по вул. Трускавецькій керував транспортним засобом Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Зі ст. 266 КУпАП ознайомлений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху; відомостями, що містяться у рапорті; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; результати огляду на стан сп`яніння: відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; копією постанови серії ЕНА № 7834335 від 05.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відеозаписом з місця події, з на якому зафіксовано обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.
Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.
З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.
Крім того, зафіксована на відеозаписі процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про його намагання ускладнити працівникам поліції виконання покладених на них службових обов`язків під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що в сукупності з іншими встановленими обставинами справи свідчить про спрямованість його дій на уникнення адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявний у матеріалах справи відеозапис не фіксує рух автомобіля безпосередньо перед його зупинкою, моменту зупинки та особи, яка фактично перебувала за кермом під час руху, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом відеоматеріалами.
Зокрема, відеозапис із камери відеофіксації, встановленої у службовому автомобілі працівників поліції (відеореєстратора), під назвою «2026-09-08 11.19.18» містить відомості щодо обставин руху та зупинки транспортного засобу. Отже, твердження апелянта про відсутність відеофіксації зазначених обставин не узгоджуються зі змістом наявних у матеріалах справи доказів.
При цьому відеозаписи підлягають оцінці не відокремлено один від одного, а в сукупності, з урахуванням їх змісту, послідовності зафіксованих подій та взаємозв`язку з іншими доказами у справі.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що перебування ОСОБА_1 у салоні автомобіля та його спілкування з працівником поліції не підтверджують факту керування транспортним засобом.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, зазначені обставини та заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції. Зокрема, суд першої інстанції, відхиляючи відповідні доводи, врахував, що на запитання працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме ОСОБА_1 , а не його дружина, відповів відмовою від проходження такого огляду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеною оцінкою суду першої інстанції, оскільки зазначена обставина врахована в контексті інших матеріалів справи та разом з іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду. При цьому доводи апеляційної скарги не містять переконливих аргументів, які б свідчили про помилковість такої оцінки або спростовували відповідні висновки суду.
Посилання апелянта на можливість керування транспортним засобом іншою особою, зокрема його дружиною, саме по собі не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про недоведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином перевірив доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до керування транспортним засобом, надав їм відповідну оцінку в сукупності з іншими доказами, а тому підстав не погоджуватися з висновками суду в цій частині не вбачається.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
Тому підстав для скасування постанови судді Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 14 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 14 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф. Романюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua