Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №504/3230/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/3230/26

Провадження №2/504/3890/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря - Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, юридична адреса: 67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4) в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, серії НОМЕР_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

09.07.2026 року орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо доньок, стягнути з нього аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття, та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є батьком малолітніх доньок-близнюків, народжених 14.07.2020 року у шлюбі з ОСОБА_6 .

Після розірвання шлюбу відповідач виїхав за межі України і з 2022 року фактично проживає у Федеративній Республіці Німеччина разом із двома старшими дітьми.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дітей померла.

20.08.2025 року діти були виявлені без нагляду законних представників, у зв`язку з чим їх доставлено до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради.

Відповідач знав про смерть матері, про місце перебування доньок і стан їхнього здоров`я, 11.09.2025 року письмово повідомив службу у справах дітей про намір забрати дітей на виховання, однак жодних реальних дій для цього не вчинив: до України не прибув, документи не поновив, утримання дітей не забезпечував, станом їхнього лікування не цікавився, а згодом припинив підтримувати зв`язок зі службою.

На думку позивача, така поведінка свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Рух справи в суді першої інстанції:

Ухвалою судді від 14.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.10.2026 року до участі у справі залучено прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки участь прокурора у справах про позбавлення батьківських прав є обов`язковою (ст. 56 ЦПК України).

Повідомлення відповідача:

Відповідач є громадянином Сирійської Арабської Республіки. Зареєстрованого місця проживання (перебування) в Україні не має: строк дії посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, закінчився 17.11.2020 року.

За даними позивача, відповідач з 2022 року перебуває у Федеративній Республіці Німеччина. Спроби органу опіки та піклування встановити з ним зв`язок через компетентні органи Німеччини, за змістом листа Фонтанської сільської ради від 05.11.2025 року № 2102/25, жодних результатів не дали.

Суд враховує, що у власноручній заяві від 11.09.2025 року відповідач зазначив адресу в м. Кельн (Німеччина).

Однак, на думку суду, ця адреса не може вважатися достовірно відомим місцем проживання відповідача на час розгляду справи. Її вказав сам відповідач більш ніж за рік до розгляду справи, і жодними іншими доказами вона не підтверджена. Звернення органу опіки та піклування до органів Німеччини результатів не дали, а після вересня 2025 року відповідач припинив підтримувати зв`язок зі службою у справах дітей.

Відповідно до статті 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, учасницями якої є Україна та Федеративна Республіка Німеччина, ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій має бути вручено документ, невідома.

Крім того, Федеративна Республіка Німеччина заявила заперечення проти способів вручення, передбачених статтею 10 Конвенції, зокрема проти надсилання судових документів поштою безпосередньо особам, які перебувають на її території. Тому направлення відповідачу судової повістки поштою за зазначеною ним адресою не було б належним способом повідомлення.

За таких обставин підстав для вручення відповідачу судових документів у порядку, передбаченому цією Конвенцією, суд не вбачає.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування) якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про дату, час та місце підготовчого засідання оголошенням від 21.07.2026 року, а про судове засідання 02.11.2026 року - оголошенням від 27.10.2026 року на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Явка учасників справи:

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Прокурор у судовому засіданні вважав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Протокольною ухвалою суду, з урахуванням думки прокурора, задоволено клопотання позивача та постановлено розглянути справу в заочному порядку.

Щодо заслуховування думки дітей:

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Суд вислуховує думку дитини, якщо вона може її висловити.

Суд у судовому засіданні поставив на обговорення питання заслуховування думки малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник позивача та прокурор вважали проведення співбесіди з дітьми недоцільним.

Суд погоджується з цим, з огляду на:

малолітній вік дітей, яким на час розгляду справи виповнилося шість років;

стан їхнього здоров`я та розвитку, зокрема відсутність власного мовлення та істотне обмеження розуміння зверненого мовлення, встановлені медичними висновками та висновками інклюзивно-ресурсного центру;

ту обставину, що батько з 2022 року проживає за межами України, і на час, коли він залишив дітей, вони були в ранньому віці, а отже, дітки фактично не знають свого батька.

За таких обставин співбесіда з дітьми не дозволила б з`ясувати їхнє ставлення до батька, натомість могла б завдати їм зайвої психологічної травми.

Встановлені судом фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що 27.08.2019 року між відповідачем та ОСОБА_6 укладено шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1418).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилися доньки-близнюки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Батьком дітей у свідоцтвах про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (видані повторно 16.09.2025 та 17.09.2025 року) і повних витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян записаний відповідач.

Згодом шлюб між батьками дітей розірвано. Відповідач виїхав за межі України і з 2022 року проживає у Федеративній Республіці Німеччина разом із двома старшими дітьми - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

19.11.2022 року мати дітей уклала шлюб з ОСОБА_9 і змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис № 1586). Малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом із матір`ю та вітчимом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дітей ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (актовий запис № 152 від 12.03.2025 року).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 12.03.2025 року № 87 після смерті матері діти проживали з вітчимом і перебували на його утриманні. У довідці також зазначено, що місцезнаходження біологічного батька невідоме.

Вітчим дітей не усиновлював, опіка над ними не встановлювалася, тож законним представником дітей він не був.

Відповідно до акта органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 20.08.2025 року, складеного інспектором СЮП за участі представника служби у справах дітей Фонтанської сільської ради та лікаря КНП «ОДКЛ», о 11:25 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено малолітню ОСОБА_1 . Стан її здоров`я під час виявлення: затримка розвитку, цукровий діабет. О 13:15 дитину доставлено до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня».

20.08.2025 року комісія служби у справах дітей щодо кожної з дітей склала акт проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585. За результатами оцінки встановлено:

статус кожної з дітей - «дитина, залишена без батьківського піклування»;

батьки на момент виявлення дитини відсутні, оскільки, як зазначено в коментарі спеціаліста, «мати - померла, батько перебуває за межами України»;

дитину віком до 7 років залишено без нагляду осіб, які досягли 14 років, тривалістю «доба» у помешканні;

фактично догляд за дітьми здійснювала ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка не є законним представником дітей.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 20.08.2025 року № 134 умови проживання дітей незадовільні: в будинку не прибрано, є ознаки відсутності продуктів харчування. Разом з тим, у дітей є окреме місце для сну, одяг та іграшки. У будинку на час обстеження проживали ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (сестра дітей по матері), та малолітні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . За висновком комісії діти залишилися без батьківського піклування; дівчатка мають затримку розвитку, а одна з них хворіє на цукровий діабет.

Листом КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» від 23.09.2025 року № 1162 повідомлено, що діти госпіталізовані до закладу в занедбаному стані, з ознаками затримки психофізичного розвитку. Для надання їм необхідної медичної допомоги потрібен їх законний представник.

Згідно з консультаційними висновками спеціалістів від 11.09.2025 року та випискою з медичної карти стаціонарного хворого № F0328:

у ОСОБА_1 діагностовано помірну розумову відсталість (F71.0) та цукровий діабет I типу, що потребує постійної замісної інсулінотерапії;

у ОСОБА_2 діагностовано когнітивну недостатність, недорозвинення мови та мовлення.

Згідно з висновками КУ «Одеський інклюзивно-ресурсний центр № 1» від 11.05.2026 року № ІРЦ-85264/2026/709683 (щодо ОСОБА_1) та № ІРЦ-85264/2026/709739 (щодо ОСОБА_2 ) діти мають особливі освітні потреби, пов`язані з інтелектуальними порушеннями, і потребують V рівня підтримки в закладі освіти, а також комплексного психолого-педагогічного супроводу.

11.09.2025 року відповідач подав до служби у справах дітей Фонтанської сільської ради заяву, в якій повідомив, що має намір забрати доньок до себе на виховання, однак має проблеми з документами для в`їзду в Україну, і просив сприяти поверненню дітей до нього.

05.11.2025 року Фонтанська сільська рада звернулася до Державної міграційної служби України з проханням сприяти приїзду відповідача в Україну. У листі вказано, що звернення до відповідних органів Німеччини результатів не дали.

Листом ДМС України від 14.11.2025 року № 8.6-12375/2-25 повідомлено, що відповідач має чинний статус особи, яка потребує додаткового захисту в Україні. Для в`їзду в Україну йому необхідно звернутися до закордонної дипломатичної установи України для оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, а після в`їзду - до територіального органу ДМС для перереєстрації. Сільську раду просили поінформувати про це відповідача.

Рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради від 28.05.2026 року № 251 малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зараховано до державного дитячого закладу.

Суд вважає доведеним той факт, що відповідач, будучи обізнаним про смерть матері дітей, про місце їх перебування та тяжкий стан їх здоров`я, а також про порядок, у який він міг прибути в Україну, протягом більш ніж року не вчинив жодних реальних дій для того, щоб забрати доньок, піклуватися про них, утримувати їх, брати участь у їх лікуванні та розвитку.

Суд вважає доведеним той факт, що батько дітей самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у житті дітей не приймає, чим, щонайменше, ставить під сумнів високе звання батька.

Релевантні джерела права та висновки суду першої інстанції:

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Суд нагадує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, орган опіки та піклування.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо (пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (пункт 58).

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово виснував, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Щодо висновку органу опіки та піклування:

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Мета такого висновку - забезпечити суд позицією компетентного органу, який здійснює захист прав дитини, щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

У цій справі позивачем є саме орган опіки та піклування. Його позиція щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав викладена в позовній заяві та підтримана його представником у судовому засіданні, а відомості, на яких вона ґрунтується, підтверджені актами обстеження, оцінки рівня безпеки дітей та іншими доказами, поданими до суду.

Тому, на думку суду, додатково вимагати від позивача окремий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав недоцільно, адже саме позивач має довести обґрунтованість і законність власних позовних вимог усіма доступними способами - належними та допустимими доказами (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Окремий висновок органу, який сам звернувся до суду з цим позовом, був би повторенням його процесуальної позиції, а не самостійним доказом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 року у справі № 523/19706/19 наголосила, що обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав оцінюється судом як один із доказів і не має для суду заздалегідь встановленої сили (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 595/1638/19).

У постанові від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) Верховний Суд залишив без змін рішення про позбавлення батьківських прав, ухвалене за позовом органу опіки та піклування. Свідоме ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків суд апеляційної інстанції визнав доведеним на підставі актів обстеження умов проживання дитини та характеристики навчального закладу, у якому вона перебувала.

Висновки суду:

Повертаючись до цієї справи, суд безумовно приймає до уваги, що відповідач не є тією особою, яка тимчасово перебуває за кордоном, але продовжує піклуватися про дітей, утримує їх і заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Відповідач з 2022 року проживає окремо від доньок, які на той час були в ранньому віці. Жодних контактів з дітьми він не підтримує, участі в їх вихованні та утриманні не бере.

Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач залишився єдиним із батьків, на кого законом покладено обов`язок виховувати й утримувати дітей, представляти та захищати їхні інтереси.

Водночас діти були виявлені 20.08.2025 року без нагляду законних представників, у занедбаному стані, з ознаками затримки психофізичного розвитку, а одна з них - з цукровим діабетом, що потребує постійної інсулінотерапії.

Відповідач знав про ці обставини. 11.09.2025 року він письмово заявив про намір забрати доньок, а служба у справах дітей і ДМС України роз`яснили йому порядок, у який він міг прибути в Україну. Попри це, протягом більш ніж року відповідач не вчинив жодних реальних дій: до дипломатичної установи України не звертався, до України не прибув, документи не поновив, до органу опіки та піклування щодо передачі йому дітей не звертався, станом їхнього здоров`я, лікуванням і розвитком не цікавився, матеріальної допомоги не надавав, а згодом припинив зв`язок зі службою у справах дітей.

Суд враховує, що відповідач мав можливість особисто здійснювати батьківське піклування, адже двоє його старших дітей проживають разом із ним.

Тобто перебування за кордоном само по собі не перешкоджало йому виконувати обов`язки й щодо молодших доньок.

Суд також враховує, що відповідач має чинний статус особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, тобто Україна надала йому свій захист. Проте це не завадило йому залишити своїх доньок, коли вони були ще в ранньому віці, і не опікуватися ними навіть тоді, коли після смерті матері вони опинилися без будь-якого піклування.

Отже, на переконання суду, біологічний батько добровільно пішов з життя своїх дітей, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до дітей та їх внутрішнього світу, не забезпечує їм медичного догляду та лікування, не сприяє створенню умов для отримання ними освіти.

Тривала розлука мала наслідком повну відсутність психоемоційного зв`язку між батьком та доньками, які фактично свого батька не знають.

Суд погоджується з тим, що одне лише перебування особи за кордоном не є підставою для позбавлення батьківських прав. Однак у цій справі підставою є не місце проживання відповідача, а його свідоме і тривале ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх доньок, які залишилися без жодного піклування дорослих і потребують постійного медичного нагляду.

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21), у справі, обставини якої подібні до обставин цієї справи. У тій справі батько дітей виїхав на постійне проживання за кордон, а після смерті матері діти залишилися без батьківського піклування.

Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що, в свою чергу, свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Верховний Суд також врахував, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликану хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування.

За висновком Верховного Суду, особа, яка свідомо змінює країну проживання і не бере участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків. Позбавлення такої особи батьківських прав не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.06.2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) зауважив, що якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав, і в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією. Позбавлення відповідача батьківських прав лише скасовує правовий зв`язок між ним та дітьми і підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та доньками.

Обставини цієї справи ще більш переконливі. Діти не лише залишилися без батьківського піклування після смерті матері, а й були виявлені без нагляду дорослих, у занедбаному стані та з тяжкими порушеннями здоров`я. Батько ж, знаючи про це, не вчинив жодних дій навіть після того, як письмово заявив про намір забрати доньок.

Позбавлення відповідача батьківських прав, на думку суду, не є покаранням. Це необхідний захід захисту прав малолітніх дітей, який створює правові передумови для їх належного влаштування, лікування, реабілітації та, за можливості, сімейного виховання.

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Щодо стягнення аліментів:

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною другою статті 183 СК України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на двох дітей, сплачує аліменти в розмірі однієї третини заробітку (доходу).

Аліменти присуджуються з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України).

Суд враховує, що відповідач жодної участі в утриманні дітей не бере, а діти мають тяжкі захворювання і потребують постійного лікування, реабілітації та спеціальної освіти.

Отже, з відповідача на утримання доньок слід стягнути аліменти в розмірі однієї третини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 09.07.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).

Оскільки діти позбавлені батьківського піклування і зараховані до державного дитячого закладу, а законного представника, який отримував би аліменти, у них немає, суд вважає за необхідне встановити спосіб виконання рішення в цій частині: аліменти перераховувати на особисті рахунки дітей в АТ «Ощадбанк», а відкрити такі рахунки зобов`язати позивача - орган опіки та піклування. Подібний спосіб виконання рішення визнав правильним Верховний Суд у постанові від 26.04.2022 року у справі № 520/8264/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати:

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував. Позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави. Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. З 01.01.2026 року цей прожитковий мінімум становить 3328,00 грн.

Позов подано органом опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей, тобто для захисту прав фізичних осіб. Тому суд визначає розмір судового збору за ставками, встановленими для позовів, поданих фізичними особами.

За вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), тобто 1331,20 грн.

Вимога про стягнення аліментів є вимогою майнового характеру. Ціна позову в цій частині визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 17.01.2025 року у справі № 756/572/23 наголосив, що розмір судового збору у справах щодо аліментів визначається з урахуванням правила п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України про ціну позову - сукупність усіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Відомостей про доходи відповідача суду не надано. Тому ціну позову суд обчислює виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину (ч. 2 ст. 182 СК України).

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 року становить 3512,00 грн. Діти досягли шестирічного віку 14.07.2026 року, тобто впродовж практично всього шестимісячного періоду після пред`явлення позову (09.07.2026 року) належать до цієї вікової групи.

Отже, ціна позову в частині аліментів становить 21072,00 грн (3512,00 грн ? 50 % ? 2 дітей ? 6 місяців).

За вимогу майнового характеру ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). 1 % від 21072,00 грн становить 210,72 грн, що менше мінімальної ставки, тому судовий збір за цю вимогу становить 1331,20 грн.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 2662,40 грн (1331,20 грн + 1331,20 грн).

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. ст. 19, 141, 150, 155, 165, 166, 168, 169, 171, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 12, 13, 56, 76-81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, юридична адреса: 67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4) в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, серії НОМЕР_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, серії НОМЕР_1 ) батьківських прав щодо доньок: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, серії НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 09.07.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Встановити спосіб виконання рішення в частині стягнення аліментів: аліменти перераховувати на особисті рахунки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АТ «Ощадбанк».

Зобов`язати орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області відкрити зазначені особисті рахунки дітей в АТ «Ощадбанк» у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки (посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, серії НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяВ. К. Барвенко