Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №504/3916/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3916/26

Номер провадження 2-о/504/280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Доброславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту смерті на території російської федерації, -

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника адвокат Осипенко О.А. звернулась до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 місце смерті РФ, Калузька область, м. Калуга смерть було зареєстровано 15.05.2026 року управлінням записів актів цивільного стану міста Калуги РФ, актовий запис про смерть № 170269400000902358002. Після смерті ОСОБА_2 на території України у померлого залишилось майно, а саме - квартира, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 .

Заявник є спадкоємцем першої черги, але позбавлений можливості оформити спадкове майно, що вимагає принаймні наявності оригіналу свідоцтва про смерть з території РФ, яке він отримати не може по причинам. Не залежним від його волі, а також не має змоги зареєструвати смерть свого батька та отримати відповідне свідоцтво державного зразка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України через те, що факт смерті батька відбувся на території рф, яка наразі є територією країни-агресора, міжнародні відносини з якою припинились таким чином заявник позбавлений можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини, а 6-місячний строк закінчується 13.11.2026 року, який поновити без поважної причини буде неможливо.

Просить встановити факт, що має юридичне значення - факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бобруйськ, Могилевської області, Республіки Білорусь, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калуга, Калузької області Російської Федерації.

Ухвалою суду від 14.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, від представника заявника ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судового засідання не без її участі, подану до суду заяву про встановлення факту смерті підтримала та просила її задовольнити.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 10.11.1992 року, а також свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого повторно виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 10.09.2004, актовий запис про народження №42 10.11.1992 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер - місце смерті РФ, Калузька область, м. Калуга, яка 15.05.2026 року зареєстрована 94000009 управлінням записів актів цивільного стану міста Калуги РФ, актовий запис про смерть № 170269400000902358002, що підтверджується наданою заявником копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , фотокопію якого надано заявником.

Також заявником надано до суду:

-копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серїі НОМЕР_5 від 22.12.1995 року виданого Комінтернівським РВУМВС України в Одеській області :

- копію картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ОСОБА_2 ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 ;

За життя ОСОБА_2 . на праві приватної влансості належала - квартира, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 19.11.2002 року та посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Туйськ І.І. в с.Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №2598 та Витягом №27237124 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАV №607977 від 24.09.2014, зареєстрованого 22.09.2014 реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від які могли б перешкодити поновленню дії договору. За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської,конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено з 27.12.2022 року. З дати зупинення дії Мінської конвенції:

- не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї;

- до документів виданих на території росії та білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем, згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією та білоруссю.

Наразі пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального засвідчення, ці норми застосовуються і для документів виданих на території російської федерації.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

За пунктом 7 Правил документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Гаазька конвенція 1961 року). Гаазька конвенція 1961 року набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Гаазької конвенції 1961 року передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі Конвенція 1993 року), укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції 1993 року було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції 1993 року, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Разом з цим, суд зазначає, що заявник не має оригіналу свідоцтва про смерть батька, яке видане на території рф., у розпорядження ОСОБА_1 лише копія: фото свідоцтва про смерть батька.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 визначає порядок прийняття документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, однак ця норма регулює використання саме оригіналів документів. Як встановлено судом, оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 у заявника відсутній, оскільки перебуває у третіх осіб на території держави-агресора.

Наразі між Україною і рф відсутній будь - який транспортний зв`язок що позбавляє заявницю можливості прибути на територію держави - агресора задля отримання оригіналу свідоцтва про смерть. Поштовий зв`язок між Україною та рф також відсутній.

У зв`язку із цим заявниця позбавлена будь-якої можливості отримати цей оригінал, подати його органам ДРАЦС України чи нотаріусу для заведення спадкової справи та реалізації своїх прав.

Відповідно до пунктів 1.1-.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, статусу території, яка є місцем відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

З наведеної норми вбачається, що обов`язковою умовою для відкриття спадкової справи, та у подальшому видачі свідоцтва про право на спадщину, є перевірка нотаріусом оригіналу свідоцтва про смерть.

З огляду на викладене, відсутність у заявника оригіналу свідоцтва про смерть та неможливість його отримання в уповноважених органах російської федерації створює для заявника перешкоди у реалізації його права на спадкування, а відтак, і створює перешкожи у можливості реалізації її права на вільне володіння майном.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви: встановлення факту смерті батька.

Згідно з положеннями п.2 ч. 1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Керуючись ст.46 ЦК України, ст.317,319 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Доброславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту смерті на території російської федерації - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення - факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бобруйськ, Могилевської області, Республіки Білорусь, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калуга, Калузької області Російської Федерації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.