Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №947/6006/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/6006/26

Провадження № 2/947/2354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, суд-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Судаков В.В., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розподілити спільне майно подружжя, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м. шляхом припинення правового режиму спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,7 кв. м.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 року цивільну справу № 947/6006/26 було відкрито за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу у встановлений законом строк подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, її представник адвокат Судаков В.В. через канцелярію суду надав заяву, якою просив розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, крім того просив розподілити судові витрати, зокрема 50% стягнути з відповідача та 50% повернути з державного бюджета.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі, позовні вимоги письмово визнав, що підтверджується заявою від 09.04.2026 року, якою просить врахувати визнання відповідачем позовних вимог у частині поділу спільного майна подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м. шляхом припинення правового режиму спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв. м. Вирішити питання щодо повернення позивачу судового збору з врахуванням частини першої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.223 ЦПК України – неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що докази, які є в матералах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи в електронному вигляді, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд відповідно до ст.13 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що 09 вересня 1995 року позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, який було зареєстровано Кодимським районним відділом РАГС Одеській області, актовий запис № 56. Після укладення шлюбу відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Неповнолітніх дітей від шлюбу сторони не мають.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси 19.12.2023 року по справі № 947/35231/23 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) зареєстрований Кодимським районним відділом РАЦС в Одеській області, актовий запис № 56 від 09.09.1995 року. Рішення суду набрало законної сили 19.01.2024 року.

27 червня 2000 року, під час перебування сторін у шлюбі, на ім`я відповідача ОСОБА_2 була придбана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв. м. на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Бардук Марією Дмитрівною, реєстровий номер № - 2056.

Право власності на спірну квартиру 07 серпня 2000 року зареєстровано в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за № 357 у книзі 374, сторінка 56, що підтверджується копією договору купівлі – продажу.

Оскільки правочин був укладений до 01 січня 2013 року і відповідач не вчиняв дій щодо внесення відомостей про вказану квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то у цьому реєстрі відсутні відомості про спірну квартиру як за суб`єктом (відповідачем), так і об`єктом.

14.10.2026 року від КП «БТІ» ОМР надійшла відповідь на виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 року про витребування доказів, з якої вбачається, що станом на 31.12.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за фізичною собою « ОСОБА_2 » на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Бадчук М.Д., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.06.2000р., реєстровий № 2056. Реєстраційний запис зроблено 07.08.2000 року за реєстровим номером 367 у реєстровій книзі 374 пр. на сторонці 56.

Відповідно до частини першої ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що жодної домовленості про інший, ніж рівні частки квартири, між подружжям, не існувало і не існує. Підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя відсутні. Тому, спірна квартира є спільною, сумісною власністю подружжя, частки у якій є рівними.

Із матеріалів справи вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 2219566,94 грн. що підтверджується Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості станом на 05 лютого 2026 р., тобто вартість частки квартири становить грошову суму в розмірі 1109783,47 грн.

Відповідно до ч.2 статті 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що свідчить відповідна заява, подана до канцелярії та підписана відповідачеем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів цивільної справи №947/6006/26 вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 7987,20 грн., що підтверджується квитанцією № 8043-5349-4605-5892 від 07.02.2026 року.

На підставі викладених обставинах, суд розподіляє судовий збір наступним чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 50% в розмірі 3993 гривень 60 копійок та у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 3993 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 258, 259, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.60, 70 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити.

Розподілити спільне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., шляхом припинення правового режиму спільної сумісної власності, визнавши за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності за кожним по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при поданні позову, що становить 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 60 копійок, сплаченого на рахунок НОМЕР_3 відповідно квитанції про сплату № 8043-5349-4605-5892 від 07.02.2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко