Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №742/4480/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/934/26

Єдиний унікальний №742/4480/26

Рішення

Іменем України

02 листопада 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого – судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 64 356,80 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 02 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 976119 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 8 000,00 грн на споживчі (особисті) потреби. Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. На підставі погоджених умов ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Натомість, у порушення положень договору остання, користуючись коштами, наданими йому банком, не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання: не вносила платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору в ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 64 356,80 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56 356,80 грн - заборгованість за відсотками. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 2904-24, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 976119 від 02 квітня 2023 року. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу № 2904-24 від 29 квітня 2024 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 64 356,80 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56 356,80 грн - заборгованість за відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витрати.

Ухвалою судді від 28 вересня 2026 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 50).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але письмово просив розглянути справу у його відсутність, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання також не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення відсутня за вказаною адресою, а тому вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 02 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 976119, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С859, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 8 000,00 грн на споживчі (особисті) потреби (а.с.13-20).

Між сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки ( додаток №1 до Договору) ( а.с.20).

З копії Паспорта споживчого кредиту видно, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 14 на звороті-15).

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується листом ТОВ "ПАЙТЕК" № 20260709-399, з якого вбачається, що 02.04.2023 року о 19:29:17 було успішно перераховано кошти у сумі 8 000,00 грн, на платіжну карту клієнта ТОВ "Слон Кредит", картка № НОМЕР_2 (а.с.21).

З інформації наданої АТ КБ "Приватбанк" на підставі ухвали суду від 28.09.2026 убачається, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на вказану платіжну картку було зараховано кошти у сумі 8 000,00 грн за період 02.04.2023-07.04.2023 року (а.с.56).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 976119 від 02 квітня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 142 869,28 грн, з яких 57 316,86 грн - заборгованість за тілом кредиту та 85 552,42 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 32 на звороті).

27 серпня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 281, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 96976156000 від 12 листопада 2020 року (а.с. 33-36, 37).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27 серпня 2024 року до договору факторингу № 281 від 27 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 142 869,28 грн, з яких 64 356,80 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56 356,80 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 21 на звороті).

29 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 2904-24, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 976119 від 02 квітня 2023 року (а.с.22-28,29).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу № 2904-24 від 29 квітня 2024 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 64 356,80 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56 356,80 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 28 на звороті).

ОСОБА_1 було надіслано письмову досудову вимогу вих. № 23578908 від 07.08.2026 року на адресу вказану нею в кредитному договорі (а.с. 30).

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він

вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені, в судове засідання відповідачка не з`явився, відзив на позовну заяву не подавала, своїх розрахунків не надала.

Враховуючи вказане вище та те, що всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені ним строки, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 56 356,80 грн у загальному розмірі 64 356,80 грн, а отже, позов належить задовольнити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (а.с. 1).

Також позивачем ставиться питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.31 на звороті-32), копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а.с. 32 на звороті), копію акта № 1529 наданих послуг від 07 серпня 2026 року (а.с. 33), копію детального опису наданих послуг від 07 серпня 2026 року (а.с. 33 на звороті), копію ордеру про надання правничої допомоги (а.с. 34).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Відтак, оцінивши складність справи, суть спору, розмір позовних вимог, характер та обсяг наданих послуг адвоката (їх дійсність та пропорційність), часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатських послуг, суд приходить до висновку, що заявлені ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн є надмірно завищеними і не відповідають критерію розумності та співмірності до ціни позову. У зв`язку з цим заявлений позивачем розмір судових витрат підлягає зменшенню до 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15-16, 509-510, 525, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 19, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 976119 від 02 квітня 2023 року у розмірі 64 356 (шістдесят чотири тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 80 коп, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56 356,80 грн - заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, а всього 71 019 (сімдесят одна тисячі дев`ятнадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місце розташування: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 02 листопада 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко