Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №491/1000/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1000/25

Провадження № 1-в/491/6/26

УХВАЛА

02 листопада 2026 рокуАнаньївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасників справи: засудженого - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області заяву ОСОБА_3 про розстрочку виконання вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 20 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про вирішення питання про розстрочку суми штрафу, призначеного за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 20 серпня 2026 року за ч.1 ст. 286 КК України, у розмірі 68 000,00 гривень. Також просить розстрочити виконання вироку в частині стягнення з нього моральної шкоди за наслідками розгляду цивільного позову.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що одноразова сплата всієї присудженої суми створює для нього значне фінансове навантаження.

В судовому засіданні засуджений, ОСОБА_3 , заяву підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 заперечив проти задоволення заяви, оскільки подана в порушення вимог процесуального законодавства.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату,час, місце розгляду заяви про розстрочення виконання вироку повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини п`ятої статті 539 КПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Відповідно до частини другої статті 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників, які не з`явились.

Суд, вивчивши заяву, врахувавши думку прокурора та засудженого, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання вироку з огляду на таке.

Вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 20 серпня 2026 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судові витрати за проведення експертиз в розмірі 19 08346 гривні. Також частково задоволено цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - стягнуто з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 976,50 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 гривень. Вирок набрав законної сили 21 вересня 2026 року.

Щодо розстрочки штрафу, призначеного вироком суду.

Частиною першою статті 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу (частина перша статті 26 КВК України).

З аналізу вказаних норм слідує, що суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року лише під час ухвалення вироку, у разі звернення обвинуваченого з відповідною заявою.

Органом, уповноваженим виконувати вирок суду у вигляді штрафу, є орган пробації.

Стаття 26 КВК України передбачає ведення органом пробації обліку засуджених до штрафу, з`ясування причин його несплати та одержання інформації про джерела доходів засудженого.

Відповідно до частини першої статті 26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

У разі якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу (частина четверта статті 26 КВК України).

Крім того, Порядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 квітня 2018 року № 1301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 травня 2018 року за № 544/31996, прямо передбачає, що якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі та зазначив про можливість сплачувати його частинами, орган пробації надсилає до суду подання для розгляду питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу (пункт 8 розділу ІІІ).

З наведеного слідує, що право на звернення до суду з поданням для розгляду питання про розстрочку виплати штрафу за певних умов має орган пробації.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Розстрочення рішення суду може бути застосоване судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11 (провадження № 61-33465св18), відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що заявниками подано до суду заяву про розстрочення виконання вироку у справі № 491/1000/25, проте заявником не доведено факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Встановлено, що підстави наведені заявником у заяві про розстрочення виконання вироку ґрунтуються головним чином на наявності складного матеріального становища заявника.

Проте заявниками не надано суду жодного доказу вказаної обставини.

Крім того, перебування дитини на утриманні батька не може вважатися безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Вказуючи на скрутне матеріальне становище та перебування на утриманні дружини та неповнолітньої дитини, заявником не надано суду доказів щодо складу їх сім`ї та сукупного доходу сім`ї та їх майновий стан. Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання дитини закон покладає на обох батьків.

Так, заявником не надано суду жодних доказів, що свідчать про наявність виключних обставин, що свідчать про такий їх особливий характер, що ускладнюють або виключають виконання вироку. Однак, з поданої довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_3 має гарантований та постійний дохід, який коливається від 37 726,50 гривень до 52 371,67 гривня на місяць.

Крім того, заявником не зазначено, що саме стало на заваді розпочати виконання вироку суду від 20 серпня 2026 року добровільно, будь-яких належних доказів не спроможності виконати вирок суду матеріали справи не містять.

Незадовільний майновий стан не є беззаперечною підставою для розстрочення виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.

В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначає про те, що одноразова сплата всієї присудженої суми створює для нього значне фінансове навантаження. Разом з тим, вказані обставини не свідчать про наявність скрутного матеріального стану в останнього, оскілки суд звертає увагу, що до суду не надано належних та допустимих доказів щодо його скрутного фінансового стану, відповідно до вимог статті 435 ЦПК України та неспроможності виконання судового рішення. При цьому, суд враховує розмір судових витрат, які підлягають стягненню в рамках цивільного позову 52 976,50 гривень, який не є значним.

Зважаючи на викладене вище, встановлено, що заявником не доведено виникнення виняткових обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочку виконання вироку слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 539, 615 ч. 15 КПК України, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання вироку Ананьївського районного суду Одеської області № 491/1000/25 від 20 серпня 2026 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 395 та частини шостої статті 539 КПК України на ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом семи днів.

Згідно частини сьомої статті 435, пункту 26 частини першої статті 353, частини першої статті 354 ЦПК України, в частині розстрочення виконання, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію цієї ухвали вручити/надіслати учасникам судового провадження.

На підставі частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України у судовому засіданні проголошено резолютивну частину з врученням повного тексту.

Суддя ОСОБА_1