Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №452/3562/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3562/26

Провадження № 2/452/2288/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у підготовчому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

Представник-адвокат Стецяк В.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Із заповіту, складеного спадкодавцем відомо, що все майно, де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла синові ОСОБА_2 , відповідачу у справі. Інше майно, що не охоплене заповітом, спадкує позивач, оскільки він проживав із спадкодавцем на день її смерті та фактично прийняв спадщину за законом. Інших спадкоємців за законом, які в межах шестимісячного строку звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, немає. До спадкового майна, яке не охоплене заповітом та на яке не видане свідоцтво про право на спадщину належать: земельні ділянки з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1700га кадастровий номер 4624288200:09:000:2406; площею 0,4200га кадастровий номер 4624286600:17:000:1312; площею 0,2000га кадастровий номер 4624288200:11:000:2474; площею 0,2300га кадастровий номер 4624288200:11:000:2473, які належали спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №078142 виданого 14.12.2001. Крім того станом на 1991 рік ОСОБА_3 була головою колгоспного двору за адресою будинок АДРЕСА_1 . Згідно довідки №192 виданої Старостою Сусолівського старостинського округу Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області 26.08.2026, житловий будинок за вказаною адресою станом на 1992 рік належав до колгоспного двору та членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 (голова двору), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_5 (син). ОСОБА_5 станом на 1991 рік був за вказаною адресою зареєстрований, проте фактично проживав у м. Борислав із своєю сім`єю, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя не витребував частки із майна колишнього колгоспного двору. З метою оформлення спадщини позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини; проте нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, а також через неоднозначний зміст заповіту та рекомендував звернутись до суду за захистом свого права. Оскільки іншого порядку переходу такого права власності немає, позивач просить судовим рішенням визнати за ним право власності на будинок за вказаною адресою в порядку спадкування за законом після смерті матері; та право власності на зазначені земельні ділянки.

До суду позивач та його представник не з`явилися, остання подала клопотання в якому просила задовольнити позовні вимоги, а розгляд справи провести без їх участі; відповідач до суду не прибув, подав заяву, де повідомив про визнання позову, щодо задоволення якого не заперечував, просив розглядати справу за його відсутності.

Встановивши дійсні обставини справи, суд уважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991р поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Оскільки як установлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону та із його звернення, а також із поданих позивачем даних не встановлено підстав, що порушують права, свободи чи інтереси інших осіб; позивач звернувся до суду із таким спором, бо іншого порядку переходу такого права власності немає і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі доказів, а тому такий позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 200, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1700га кадастровий номер 4624288200:09:000:2406, площею 0,4200га кадастровий номер 4624286600:17:000:1312, площею 0,2000га кадастровий номер 4624288200:11:000:2474, площею 0,2300га кадастровий номер 4624288200:11:000:2473, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №078142 виданого 14.12.2001 року зареєстрованого в Книзі записів держаних актів за №3335.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя