Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №467/843/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Суд: Арбузинський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №467/843/26

Суддя: Явіца І. В.

Справа № 467/843/26

2/467/641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.11.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь до ОСОБА_1 , », третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Пенсійний фонд України, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

Вимоги і аргументи позивача

Представник позивача, діючи в інтересах останнього, подав до ОСОБА_1 позов, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідач працювала на посаді підсобного робітника СТОВ «Промінь» з березня 2020 року.

09 січня 2026 року вона отримала на картковий рахунок допомогу про вагітності та пологах у розмірі 108 449, 50 грн., яка була нарахована відповідно до положень ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови КМУ №1266 від 26 вересня 2001 року.

Проте, вже 14 січня 2026 року в результаті рахункової помилки на картковий рахунок відповідачки повторно виплачено допомогу по вагітності та пологах у аналогічному розмірі 108 449, 50 грн.

Тобто, позивач здійснив переплату відповідачу лікарняних шляхом їх дворазового нарахування за один і той самий період, а саме: у грудні 2025 року у розмірі 216 899,00 грн., яка мала місце внаслідок лічильної помилки, що сталась через збій бухгалтерської програми і полягає у неврахуванні сум, які вже були попередньо нараховані та виплачені відповідачу.

Так як відповідач не повертає безпідставно отримані кошти добровільно, то на підставі положень ст.ст. 1212 ЦК України представник позивача просив суд стягнути із неї на користь СТОВ «Промінь» 108 449,50 грн. разом із судовим збором у розмірі 3 028,00 грн.

Учинені судом процесуальні дії в межах справи

Спрощене позовне провадження у справі було відкрите ухвалою від 23 червня 2026 року, якою, з-поміж цього, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Позивач відзив на позов не подала.

Ухвалою від 29 вересня 2026 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Пенсійний фонд України.

Позиція учасників справи

Представник позивача до суду не прибув, заявою від 21 липня 2026 року клопотав про розгляд справи за його відсутності, паралельно висловив позицію щодо підтримання висунутих вимог, у т.ч. й щодо відсутності заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач же, до суду викликалась неодноразово, щонайменше, тричі, про дату, час і місце судового засіданні сповіщена належно, на що вказують дані рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, причин неявки ніяким чином не повідомляла, відзив на позов не подала, заяв і клопотань, які б свідчили про її наміри брати участь у справі, не направляла.

У зв`язку із чим суд вважає наявними усі визначені ч.1 ст.280 ЦПК України умови для проведення заочного розгляду справи.

Представник третьої особи без самостійних вимог – ПФУ до суду також не з`явився, заяв і клопотань, у т.ч. письмових пояснень до суду не подав, хоча про це судове провадження був сповіщений належно через підсистему «Електронний суд».

Тому за неявки в судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання не здійснювалось відповідно до положень ч.2ст. 247 ЦПК України.

Установлені судом фактичні обставини цієї справи

Суд, у свою чергу, вивчивши і проаналізувавши усі наявні у справі письмові докази, оцінивши їх як кожен окремо, так і в цілому, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, у т.ч. через призму належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності, встановив таке.

Відповідач ОСОБА_2 працює у СТОВ «Промінь» підсобним робітником згідно наказу №47-о від 20 березня 2020 року.

31 грудня 2025 року позивач здійснив нарахування відповідачці допомоги по вагітності та пологах на підставі її лікарняного листа №19970125-2036814259-1 у розмірі 108 449, 46 грн. за весь період лікарняного, тобто, за період з 11 листопада 2025 року по 15 квітня 2026 року.

Зокрема, здійснюючи розрахунок допомоги позивач виходив із: 1) середньоденної заробітної плати відповідачки за період з 01 грудня 2024 року по 30 листопада 2025 року, яка у підсумку склала 860, 71 грн. 2) та тривалості відпустки по вагітності і пологах у 126 днів.

01 січня 2026 року позивач виплатив 108 449,46 грн. допомоги по вагітності та пологах на картковий рахунок відповідачки, що підтверджується зарплатною відомістю СТОВ «Промінь» за 09 січня 2026 року.

14 січня 2026 року позивач повторно зарахував на картковий рахунок відповідачки 108 449, 40 грн., на що вказує зарплатна відомість СТОВ «Промінь» від 14 січня 2026 року.

Тож, посилаючись на те, що повторне зарахування на рахунок відповідачки коштів у сумі 108 449,40 грн. мало місце в результаті лічильної помилки і виключно через збій у бухгалтерській програмі, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь безпідставно отримані нею гроші.

Тоді як на підставі наказу №27 від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 і не повертає надмірно отримані кошти із посиланням на їх відсутність у неї.

Застосоване право

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення безпідставно набутого майна.

Такого роду спір підлягає врегулюванню на підставі приписів ст. 1212 ЦК України, яка визначає загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ВС у постанові від 27 квітня 2026 року у справі № 200/10612/18 вказав, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (латиною - «condictio sine causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Водночас, суд ураховує, що за правилом п.1,2 ст. 1215 ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Зокрема, ВС у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц зазначив, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка – це результат неправильного застосування правил арифметики, – не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Отже, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, повернення надміру виплачених сум можливе лише за наявності хоча б однієї з двох умов: 1) допущена рахункова помилка платником; 2) наявна недобросовісність (навмисне спотворення даних тощо) з боку набувача.

Мотиви прийнятого рішення

Отже, у цій справі суду належить установити чи були одержані відповідачкою кошти безпідставно набутими ( ст. 1212 ЦК) та чи була дійсною рахункова помилка позивача, внаслідок якої такі кошти вибули із його володіння ( ст. 1215 ЦК).

Суд уже встановив, що відповідачка набула грошові кошти та утримує їх у себе і таке набуття відбулось за рахунок позивача.

Тому суд переходить до аналізу наявності / відсутності правових підстав для отримання нею спірних коштів.

Зокрема, відповідно ч.1,2 ст.179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року ( за наступними змінами і доповненнями - ( далі – Закон № 1105-XIV), право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

За страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються, зокрема, такі страхові виплати, як допомога по вагітності та пологах (п.2 ч.1 ст. 13 Закону № 1105-XIV.

Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах врегульовано положеннями ст. 18 Закону № 1105-XIV.

Зокрема, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами ( ч.1 ст. 18 Закону № 1105-XIV).

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів) ( ч.2 ст. 18 закону № 1105-XIV).

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до пологів.

За ч.1, 2 ст. 19 закону № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, у розмірі заробітної плати (доходу) такої особи, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей для страхових випадків, передбачених абзацом третім частини третьої статті 36 цього Закону.

Водночас, згідно із ст. 25 Закону № 1105-XIV при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджений постановою КМУ № 1266 від 26 вересня 2001 року ( у редакції постанови КМУ № 439 від 26 червня 2015 року ( з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім`ї), допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок). Визначене цим абзацом обмеження обчислюється шляхом ділення розміру заробітної плати (доходу) таких осіб (працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті), з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок) в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) з подальшим множенням частки на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності відповідного місяця.

Згідно п. 3 Порядку № 439 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах.

При цьому, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44) (п.4 указаного Порядку №439).

Отже, перевіряючи алгоритм нарахування позивачем допомоги по вагітності та пологах, суд враховував, що виплачена відповідачці сума допомоги була розрахована: 1) на підставі лікарняного листа; 2) виходячи із її середньоденної заробітної плати у розмірі 860, 71 грн. з урахуванням визначених законом обмежень; 3) за ураховуючи тривалість відпустки у 126 календарних днів у даному випадку; 4) тоді як середньоденна заробітна плата була вирахувана, виходячи із 12 календарних місяців перебування відповідачки у трудових відносинах із позивачем перед місяцем настання відпустки.

Тим самим, суд погоджується із тим, що позивач мала право на допомогу по вагітності та пологам у розмірі 108 449, 46 грн. за період з 11 грудня 2025 року по 15 квітня 2026 року, тобто, за 126 днів відпустки, виходячи із середньоденної заробітної плати відповідачки у розмірі 860,71 грн., яка, у свою чергу, була розрахована на основі 12 календарних місяців перебування відповідачки у трудових відносинах із позивачем перед місяцем настання відпустки ( 860,71 х на 126 днів = 108 449, 46 грн.).

Проте, як слідує із справи, відповідач отримала указану суму двічі, а саме: 09 січня 2026 року та 14 січня 2026 року, що підтверджується зарплатними відомостями СТОВ «Промінь» від 09 січня 2026 року та 14 січня 2026 року відповідно.

Тим самим, позивач 14 січня 2026 року фактично продублював нарахування відповідачу допомоги по вагітності та пологах за грудень 2025 року.

Вирішуючи питання стосовно того, чи було таке нарахування рахунковою помилкою, суд враховує позицію ВС, висловлену у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц, де суд вказав, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка – це результат неправильного застосування правил арифметики, – не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Тож, ураховуючи, що відповідач за грудень місяць 2025 року отримала двічі одну й ту ж часу суму допомоги, суд вважає, що у цій ситуації наявна рахункова помилка.

А тому для вирішення цього спору підлягають до застування положення ст. 1212 ЦК України.

Висновки

Отже, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку, що відповідач двічі отримала одну й ту ж саму суму допомоги по вагітності пологам, нараховану за грудень 2025 року, що, згідно із указаною вище позицією ВС, вважається рахунковою помилкою.

З огляду на що підлягають застосуванню положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, так як відповідач безпідставно набула отримані нею 14 січня 2026 року 108 449, 46 грн. допомоги по вагітності та пологах за рахунок відповідача і утримує їх у себе.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 1215 ЦК України, безпідставно отримана відповідачкою допомога по вагітності та полонам все одно підлягає поверненню позивачу з огляду на те, що вона була виплачена через рахункову помилку.

Тоді як будь – якої недобросовісності з боку відповідача суд не установив.

Тим самим, права позивача є порушеними через утримання відповідачкою нарахованих і виплачених ним внаслідок рахункової помилки коштів, а тому вони підлягають судовому захисту у спосіб, що запропонований у позовній заяві, тобто, шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача надмірно виплаченої допомоги по вагітності та пологах.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні рішення

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. (згідно наявної у справі квитанції), що є пропорційним позову, задоволеному у повному обсязі.

Про інші судові витрати (ч.3 ст. 133 ЦПК) сторони не заявляли.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 280-282, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» безпідставною набуті грошові кошти у розмірі 108 449 ( сто вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» судовий збір у розмірі 3 028 ( три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 право звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання цього судового рішення у порядку ст. 435 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 284, 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення шляхом подання апеляційної скарги до безпосередньо Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь», адреса: вул. Лісова, 10а, с. Воєводське, Первомайський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 24797049.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ірина Явіца

Оригінал: reyestr.court.gov.ua