Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №202/2938/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №202/2938/26

Суддя: Гандзій Д. М.

Справа № 202/2938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) стоорін цивільну справу за позовом Донецького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ :

2 квітня 2026 року, представниця Донецького ОЦЗ звернулася до Індустріального райсуду м. Дніпра з даним позовом, в якому просила суд, стягнути з відповідача на користь позивачів суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2841,29 грн. та судовий збір 3328 грн., мотивуючі це встановленням факту перетину відповідачем Державноого кордону з 17.11.2025 р. та результатами проведеного розслідування страхового випадку, за наслідками якого складено акт від 25.12.2025 р. № 290/14.1-12-25, яким встановлено порушення відповідачем вимог абзацу 2 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, за якими, у разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України, така особа зобов`язана повідомити про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому особа зареєстрована як безробітна. Таким чином, згідно з частиною 3 статті 36 Закону 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Ухвалою Індустріального райсуду м. Дніпра від 18.06.2026 р. вказані матеріали цивільної справи в порядку ст.ст. 27,31,187 ЦПК України були передані за підсудністю через проживання відповідача, як ВПО на території юрисдикції Овідіопольського райсуду Одеської області, отримані судом 15.07.2026 р. з автоматизованим розподілом судової справи в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 31.07.2026 р. прийняті до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначений ухвалою суду від 31.07.2026 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову до суду не надіслав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, як ВПО, що підтверджується відповіддю з ЄІССС № 2902608 від 18.06.2026 р. про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній».

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) – довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд встановив і це підтверджено матеріалам исправи, що 11.11.2025 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до Покровської філії Донецького обласного центру зайнятості з заявою в електронній формі через Портал державних послуг «Дія» про надання (поновлення) статусу безробітного, яка була подана із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, чим відповідач підтвердив достовірність поданих відомостей та засвідчив, що у зв`язку з відсутністю роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.

Також відповідач підтвердив ознайомлення з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних і документів.

При чому, відповідач перебував на обліку як безробітний в Покровській філії ДОЦЗ у період з 11.11.2025 по 25.12.2025, та відносно нього були прийняті наступні рішення:

- від 11.11.2025 наказом № 0527251111 було надано статус безробітного;

- від 12.11.2025 наказом № 0527251112 призначити допомогу по безробіттю та розпочати її виплату з 12.11.2025;

- від 25.12.2025 наказом № 0527251225 було призупинено допомогу по безробіттю зі здійсненням перевірки достовірності відомостей;

- вiд 25.12.2025 наказом № 0527251225 припинити реєстрацію y зв`язку з встановленням факту перетину кордону з 17.11.2025;

- від 30.12.2025 наказом № 0527251230 повернути кошти за період з 17.11.2025 по 10.12.2025 у розмірі 2841 грн 29 коп.

Відповідно до наказу Донецького обласного центру зайнятості «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості» від 02.10.2024 № 1177 з урахуванням наказу Міністерства економіки України від 26.03.2024 № 7672 «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості» наказу Міністерства економіки України від 04.06.2024 № 14203 «Про внесення зміни до наказу Міністерства економіки України від 26.03.2024 № 7672» було утворено відокремлені структурні підрозділи Донецького обласного центру зайнятості, та відповідно Покровська філію Донецького обласного центру зайнятості.

Покровська філія Донецького обласного центру зайнятості є відокремленим структурним підрозділом центру зайнятості, виконує функції, покладені на неї Донецьким обласним центром зайнятості, діє на підставі Положення про Покровську філію Донецького обласного центру зайнятості.

За результатами опрацювання верифікації від Міністерства фінансів України стало відомо, що відповідач 17.11.2025 р. перетнув кордон України.

Так, механізм надання Адміністрацією Державної прикордонної служби України виконавчій дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відомостей стосовно осіб, які в період одержання допомоги по безробіттю перетинали державний кордон України або перебували за межами України, визначений Порядком надання відомостей стосовно внутрішньо переміщених осіб щодо їх виїзду за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та осіб, які в період одержання допомоги по безробіттю перетинали державний кордон України або перебували за межами України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 600 «Про затвердження Порядку надання відомостей стосовно внутрішньо переміщених осіб щодо їх виїзду за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та осіб, які в період одержання допомоги по безробіттю перетинали державний кордон України або перебували за межами України».

Відповідно до п. 2 Порядку № 600 адміністрація Держприкордонслужби на запити Фонду та/або Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України надає відомості, що містяться в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1" Держприкордонслужби.

Відомості з бази даних осіб надаються з використанням відповідних файлів інформаційного обміну інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (далі - система "Аркан").

Іншого порядку надання інформації з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України стосовно осіб, які в період одержання допомоги по безробіттю перетинали державний кордон України або перебували за межами України на запити Державного центру зайнятості як виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття законодавством не визначено.

У зв`язку з чим та відповідно до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, який затверджений спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2024 № 23492/439/620, постановою правління Пенсійного фонду України від 10.09.2024 р. № 27-1 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення» було проведено розслідування страхового випадку шляхом звіряння відомостей, поданих особою протягом періоду перебування у статусі зареєстрованого безробітного і інформації, отриманої в результаті інформаційного обміну з Міністерством фінансів України відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Відповідно, за результатами проведеного розслідування страхового випадку складено акт від 25.12.2025 № 290/14.1-12-25, яким встановлено порушення вимог частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

А саме, абзацом 2 частини 2 статті 36 Закону 1533-ІІІ передбачено, що у разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України, така особа зобов`язана повідомити про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому особа зареєстрована як безробітна.

Таким чином, згідно з частиною 3 статті 36 Закону 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані протягом трьох робочих днів інформувати кар`єрного радника про виїзд за межі України.

Пунктом 29 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 446 (далі - Порядок 446) передбачено, що зареєстрований безробітний відповідно до свого індивідуального плану працевлаштування зобов`язаний відвідувати центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, а в період дії карантину або режиму надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану або воєнного стану фактично підтверджувати свій намір перебувати у статусі зареєстрованого безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо) не рідше ніж один раз на 30 календарних днів.

Про необхідність протягом трьох робочих днів до перетину кордону повідомляти кар`єрного радника Відповідач був ознайомлений під особистий підпис у Додатку № 2 до Індивідуального плану працевлаштування.

Всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства України, Відповідачем жодним засобом зв`язку не було попереджено фахівця центру зайнятості про намір виїзду за межі України, та під час проведених консультацій з працевлаштування (телефонним дзвінком), не повідомлено про перебування за кордоном.

Відповідно до п. 16-1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» - реєстрація безробітного у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі неповідомлення у період реєстрації зареєстрованим безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про виїзд за межі України.

Виходячи з вищевикладеного, керівником Покровської філії Донецького обласного центру зайнятості було прийнято рішення про припинення Відповідачу реєстрації безробітного з 25.12.2025 в зв`язку встановленням факту перетину кордону на підставі інформації, отриманої шляхом інформаційного обміну між Державним центром зайнятості та Міністерством фінансів України відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Разом з тим, згідно з абзацом 2 підпункту 2 пункту 32 Порядку 446, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня встановлення факту перетину кордону (у разі неповідомлення про такий перетин протягом трьох робочих днів, що передують виїзду за кордон, або перебування за межами України більше встановленого законодавством строку).

Таким чином, відповідач – був зобов`язаний повідомити позивачів про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а саме про виїзд за межі України.

Отже, відповідач отримав допомогу по безробіттю за період, за який не мав права на її отримання, а саме з 17.11.2025 р. по 10.12.2025 р. і відповідно, ці кошти повинний повернути.

Пунктом 3 статті 44 Закон України «Про зайнятість населення» передбачено, що відповідальність за достовірність даних і документів, поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації особи як безробітної, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Проте, своїми обов`язками відповідач знехтував, що є законною підставою для стягнення суми незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю.

25.12.2025 р. Покровською філією ДОЦЗ прийнято рішення про повернення відповідачем коштів виплаченої допомоги по безробіттю за період з 17.11.2025 р. по 10.12.2025 р. у розмірі 2841,29 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 16.01.2026 р. рекомендованим листом з повідомленням АТ «Укрпошта» відповідачеві було надіслано повідомлення - претензію від 15.01.2026 р. № 14.2/101/14.1-17-26 з приводу добровільного повернення незаконно отриманих коштів протягом 30 календарних днів, яке повернулося із позначкою «про закінчення терміну зберігання» 16.02.2026 р. до Покровської філії ДОЦЗ, і на теперішній час зв`язок з Ввдповідачем відсутній.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, стосовно даного спору, майнова шкода, заподіяна Відповідачем, полягає в тому, що Відповідач отримував допомогу по безробіттю незаконно. Для захисту свого порушеного права та відшкодування завданої майнової шкоди, Донецький обласний центр зайнятості змушений звернутися із даним позовом.

На час складання позовної заяви сума заборгованості на розрахунковий рахунок Донецького обласного центру зайнятості не надходила, у зв?язку з чим, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ч.2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Донецького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів по безробіттю – задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Донецького обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ : 03491004, Призначення платежу: «повернення допомоги по безробіттю за період з 17.11.2025 по 10.12.2025») - суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2841,29 грн. та судовий збір 3328 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.11.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua