Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №317/4059/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/4059/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/4059/26 Головуючий у 1 інст. Громова І.Б.

Провадження №33/807/1216/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Клочкової А.О., на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ;

представника ОСОБА_1 – адвоката Клочкової А.О., у режимі відеоконференції,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2026 о 10 год 40 хв, дорога С080719, 2 км, водій ОСОБА_1 , керував мотоциклом «ІЖ Юпітер-5», д. н. з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810, результат 0,69 проміле, тест № 2048. Від керування транспортними засобами відсторонений, про повторність попереджений. Чим порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 717310 від 12.07.2026, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; 2) довідкою про відсутність повторності правопорушень за ст. 130 КУпАП, згідно з якою отримував посвідчення водія НОМЕР_3 29.03.2024; 3) чеком технічного приладу ALCOTEST Drager 6810, результат тесту № 2048 становить 0,69 ‰; 4) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого працівниками поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний, 0,69 ‰; 5) копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; 6) копією сертифіката налаштування (калібрування) алкотестера; 7) направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 12.07.2026; 8) копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7534889 від 12.07.2026 за ч. 5 ст. 121 КУпАП; 9) копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ; 10) відеозаписом події.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення або ж вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах провадження. Суд першої інстанції фактично обмежився формальним дослідженням матеріалів справи, не перевірив належним чином законність дій працівників поліції, достовірність результатів проведеного огляду та допустимість доказів, покладених в основу постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Вважає, що суд повинен був перевірити наявність чинних документів щодо повірки приладу на момент проведення огляду, з`ясувати дотримання строків його технічного обслуговування та встановити, чи існували об`єктивні підстави вважати результати вимірювання достовірними. Посилається на відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», де зокрема зазначено, що останні операції із сервісного технічного обслуговування та регулювання (градуювання) газоаналізатора в уповноваженому сервісному центрі були проведені ще 13 грудня 2010 року, а після 13 червня 2011 року прилад до такого сервісного центру не надходив і відповідного обслуговування не проходив. Проте огляд ОСОБА_1 проводився 12 липня 2026 року, тобто через значний проміжок часу після останнього підтвердженого обслуговування.

Стверджує, що є можливе несанкціановане втручання в роботу газоаналізатора, оскільки працівниками поліції було долучено копію сертифіката градуювання алкотестера від 27 серпня 2025 року, виданого ТОВ «Сорбполімер-Аналітик». Водночас у відповіді на адвокатський запит ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» зазначено, що відповідно до наданих виробником повноважень проведення сервісного технічного обслуговування та регулювання (градуювання) приладів Drager Alcotest має здійснюватися спеціально навченим і уповноваженим персоналом із використанням відповідного програмного забезпечення, методик та засобів доступу виробника. Відповідні повноваження іншим зазначеним у ній підприємствам не надавалися. Проте, судом не встановлено чи здійснювалося втручання в налаштування приладу, чи могла зміна відповідних параметрів вплинути на результати вимірювання та чи підтверджується належними документами технічна справність газоаналізатора на момент проведення огляду.

Вказує на можливе порушення працівниками поліції інструкції з експлуатації приладу Drager Alcotest 6810 безпосередньо під час проведення огляду. Зокрема, відповідно до інструкції з експлуатації приладу Drager 6810 упаковка не повинна бути знята з мундштука доки останній не буде правильно встановлений у пристрій. Проте, із відеозапису, долученого до матеріалів справи, убачається, що працівники поліції не дотрималися зазначеної послідовності дій.

Зауважує, що перед проведенням тестування не було здійснено контрольного забору повітря, який мав значення для перевірки належного функціонування приладу та виключення можливого впливу сторонніх речовин на результат вимірювання.

Стверджує, що після отримання позитивного результату тестування працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 належним чином порядок подальшого проходження огляду, не запропонували пройти відповідне обстеження в закладі охорони здоров`я та не забезпечили реалізацію передбаченої законом процедури. Натомість поліцейські одразу повідомили ОСОБА_1 про перебування у стані алкогольного сп`яніння та про складання щодо нього адміністративних матеріалів.

Звертає увагу на наявність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, зміст якого не був доведений до відома останнього. Відеозапис не містить відомостей, які б підтверджували належне ознайомлення ОСОБА_1 з направленням та фактичне забезпечення можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Повідомляє, що ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних Сил України на момент зупинки транспортного засобу 12 липня 2026 року перебував на службі та виконував обов`язки військової служби, що підтверджується військовим квитком та відомостями, зафіксованими на відеозаписі, де останній повідомив працівникам поліції про свій статус військовослужбовця. У зв`язку із цим виникла необхідність перевірки застосовності до відповідної ситуації спеціального порядку огляду військовослужбовців, передбаченого ст. 266-1 КУпАП.

Наголошує, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами може негативно вплинути на виконання ним службових завдань і пересування в межах проходження військової служби. У зв`язку із цим є можливість застосування більш м`якого стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами відповідно до положень ст. 69 КК України.

Позиції учасників апеляційного провадження

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 – адвокатка Клочкова А.О. теж у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та зауважила про наявність, на її думку, низки грубих порушень у цій справі. Також зазначила, що на відеозаписі зафіксовано незгоду ОСОБА_1 з результатом, оскільки останній зазначив «дуже багато», що можна розцінювати як його незгоду з результатом.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимог закону щодо змісту постанов про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженими особами з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому – Інструкція № 1395).

У протоколах зазначено дату та місце їх оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи події узгоджуються з іншими доказами у справі, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, їхні фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозаписи подій мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, адже містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження, 12.07.2026 року працівниками поліції було зупинено водія ОСОБА_1 , який керував мотоциклом ИЖ Юпітер 5, д. н. з. НОМЕР_2 . У ході спілкування з водієм поліцейські виявили у нього явні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, різкий запах з порожнини рота. На запитання поліцейського, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній відповів, що вживав учора. У зв`язку з цим працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». За результатами проведеного тестування прилад зафіксував наявність у водія алкоголю в організмі у концентрації 0,69 ‰.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що суд повинен був перевірити наявність чинних документів щодо повірки приладу на момент проведення огляду, з`ясувати дотримання строків його технічного обслуговування та встановити, чи існували об`єктивні підстави вважати результати вимірювання достовірними, посилаючись на відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», де, зокрема, зазначено, що технічне обслуговування газоаналізатора востаннє проводилося у 2011 році, тоді як огляд водія відбувся лише у 2026 році.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 міжповірочний інтервал для відповідних засобів вимірювальної техніки становить один рік.

Як вбачається з роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6810 (прилад № ARBL-0782), з використанням якого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки, останнє калібрування приладу проводилося 26 серпня 2025 року, а останній проходив огляд на стан сп`яніння 12 липня 2026 року, тобто останнє калібрування приладу було проведено в межах зазначеного строку до моменту огляду.

При цьому калібрування та повірка є різними за змістом метрологічними процедурами, та посилання стороною захисту на відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» щодо дати останнього технічного обслуговування не є достатнім для висновку про несправність приладу чи недостовірність отриманих результатів.

Тобто посилання на можливу несправність спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять жодних відомостей про технічні несправності приладу, закінчення строку його повірки або неможливість використання такого приладу за призначенням. Будь-яких доказів, які б ставили під сумнів коректність роботи приладу, до суду не подано.

За таких обставин доводи апелянта щодо незаконності використання спеціального технічного засобу та недопустимості результатів огляду є необґрунтованими й не спростовують висновків суду першої інстанції.

До матеріалів справи працівниками поліції долучено копію сертифіката градуювання алкотестера від 27 серпня 2025 року, виданого ТОВ «Сорбполімер-Аналітик». Згідно із зазначеним сертифікатом, градуювання газоаналізатора Drager Alcotest 6810, заводський номер ARBL-0782, проведено 27 серпня 2025 року, а наступне технічне обслуговування приладу, відповідно до інструкції з експлуатації, необхідно провести не пізніше 27 серпня 2026 року.

Наявність сертифіката про калібрування від компанії (ТОВ «Сорбполімер-Аналітик») не доводить несправність пристрою чи хибність його результатів, а доказів стороннього втручання в роботу обладнання в матеріалах справи немає.

Доводи сторони захисту про можливе порушення працівниками поліції інструкції з експлуатації приладу Drager Alcotest 6810 безпосередньо під час проведення огляду, що полягало у передчасному знятті упаковки з мундштука до його встановлення у пристрій, є помилковими, оскільки наведена виробником послідовність дій щодо зняття упаковки після встановлення мундштука має виключно гігієнічний характер та спрямована на запобігання безпосередньому контакту рук з частиною мундштука, якої торкається особа, що тестується. Недотримання цієї послідовності за своєю суттю є виключно порушенням санітарно-гігієнічних рекомендацій, а не процесуальних чи технічних умов, які здатні вплинути на результат вимірювання.

Передчасне зняття поліетиленової упаковки не здатне призвести до потрапляння парів алкоголю в герметичну систему газоаналізатора або штучного викривлення результатів вимірювання.

Твердження захисту про те, що поліцейські не здійснювали контрольного забору повітря, також є безпідставними, оскільки технічний регламент Drager Alcotest 6810 передбачає автоматичне виконання перевірки повітря та самодіагностики внутрішньої системи, які прилад здійснює самостійно під час кожного ввімкнення та перед кожним новим циклом тестування. У працівника поліції відсутня технічна можливість оминути цей процес, скасувати його чи здійснити забір проби доти, доки система приладу успішно не обнулиться.

Відображення на дисплеї режиму готовності приладу до відбору проби є технічним доказом того, що на момент перевірки внутрішня система газоаналізатора була чистою, без сторонніх домішок, а пристрій працював справно.

Доводи апеляційної скарги, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його огляд мав був проведений в порядку ст. 266-1 КУпАП, а дії кваліфікуватися за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суддя апеляційного суду відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто, статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом, поза виконання ними обов`язків військової служби або поза перебування на території військових частин.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частина 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Якщо ж дії передбачені ч. 1 або 2 ст. 172-20 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, то відповідальність настає за ч. 3 вказаної статті.

Як вбачається з матеріалів провадження, 12.07.2026 о 10 год 40 хв. на дорозі С080719, 2 км, водій ОСОБА_1 керував мотоциклом ИЖ Юпітер 5, д. н. з. НОМЕР_2 , без шолома, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота.

Отже, вищевказана подія відбулася поза межами військової частини. Матеріали справи не містять також і відомостей, що ОСОБА_1 на момент зупинки його поліцейськими виконував обов`язки військової служби.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до вимог частини 1 статті 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вони несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП віднесене до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, в межах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст. 266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів незалежно від їхнього роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

До того ж вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їхньої компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Отже, у цій справі положення ст. 266-1 КУпАП не застосовуються, оскільки дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням п. 2.9 «а» ПДР України. Тому доводи сторони захисту про недотримання порядку огляду на стан сп`яніння є безпідставними, а застосування працівниками поліції процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, відповідає вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що після отримання позитивного результату тестування працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 належним чином порядок подальшого проходження огляду, не запропонували пройти відповідне обстеження в закладі охорони здоров`я та не забезпечили реалізацію передбаченої законом процедури.

З аналізу вимог Інструкції №1452/735 слідує, що медичний огляд повинен проводитися, зокрема, за наявності направлення, і лише відсутність вказаного документа може свідчити про порушення працівниками патрульної поліції процедури направлення водія на огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок огляду водіїв, направлення до медичного закладу оформлюється поліцейським у разі відмови водія від проведення огляду на місці або незгоди з його результатами. Направлення за своєю правовою природою є письмовим розпорядженням (вимогою) службової особи для лікаря, а не процесуальним документом, який підлягає обов`язковому підписанню водієм чи письмовому ознайомленню з ним під розписку.

Разом з тим, зазначене направлення наявне в матеріалах справи, і воно не вручалося ОСОБА_1 , і не роз`яснювався порядок огляду у закладі охорони здоров`я у зв`язку з тим, що останній був згоден з результатами проходження на місці на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, що на відеозаписі зафіксовано (06:09).

Щодо доводів сторони захисту під час апеляційного розгляду про те, що ОСОБА_1 був не згоден з результатами, оскільки, як вбачається з відеозапису, він поліцейським сказав «дуже багато», суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з відеозаписом (на 05:25) «це дуже багато» сказав працівник поліції, коли прилад Drager показав результат, та продовжив: «…це значить, що ви вживали не вчора, а сьогодні або вчора, проте дуже багато, це алкогольне сп`яніння».

Доводи захисника про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Зокрема, у межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 717310 на відеозаписі зафіксовано (26:02), що ОСОБА_1 було попереджено про те, що він відсторонюється від керування транспортним засобом.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення також містяться дані щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, та в протоколах міститься особистий підпис останнього без жодних зауважень.

Даних про те, що після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було дозволено керувати транспортним засобом, у матеріалах справи немає.

До того ж дотримання процедури відсторонення працівниками поліції водія від керування автомобілем не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і не впливає на обґрунтованість та правильність складених поліцейськими стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання сторони захисту на те, що справу було розглянуто без участі прокурора, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 250 КУпАП участь прокурора у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Відтак відсутні підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просив апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а також те, що таке правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю і може спричинити тяжкі наслідки, призначив адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Щодо клопотання адвоката про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України та уникнення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Аналіз положень ч. 1 ст. 130 КУпАП свідчить про те, що санкція цієї норми є безальтернативною та передбачає обов`язкове застосування двох видів адміністративного стягнення – штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд, визначаючи вид і розмір адміністративного стягнення, не наділений повноваженнями не застосовувати один із видів стягнення, прямо передбачених санкцією статті.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Водночас зазначена норма не передбачає можливості відступу від безпосередньо встановленої законом санкції, якщо вона є безальтернативною.

Посилання захисника на необхідність застосування за аналогією положень ст. 69 КК України щодо можливості призначення більш м`якого покарання є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює питання призначення покарання у кримінальному провадженні та не застосовується при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за КУпАП. Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості звільнення особи від обов`язкового додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До того ж необхідність застосування саме такого виду стягнення обумовлена характером правопорушення, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює підвищену небезпеку для учасників дорожнього руху, враховуючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Встановлена законодавцем безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП має на меті не лише покарання особи, яка вчинила правопорушення, а й забезпечення превентивної функції адміністративної відповідальності — попередження вчинення аналогічних правопорушень як цією особою, так і іншими учасниками дорожнього руху.

За таких обставин клопотання захисника про незастосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з обмеженням лише штрафом, задоволенню не підлягає, оскільки суперечить прямій нормі закону.

Безумовно, військова служба викликає повагу та захоплення, втім вона не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення чинного законодавства, зокрема у випадках керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Така поведінка є не просто порушенням закону, а прямою загрозою життю та безпеці інших водіїв і пішоходів. Ніхто, незалежно від статусу, звання чи заслуг, не має бути вище закону. Військовослужбовці, що сідають за кермо напідпитку та порушують ПДР, повинні нести відповідальність нарівні з усіма іншими громадянами України.

Таким чином, накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також загальним засадам накладення адміністративного стягнення, визначеним статтями 23 та 33 КУпАП.

Підстав для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині та незастосування передбаченого законом додаткового адміністративного стягнення апеляційний суд не вбачає.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Клочкової А.О., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко