Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №751/10977/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №751/10977/25

Суддя: Рощина Т. С.

Справа № 751/10977/25

Провадження № 2/750/1873/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді – Рощиної Т.С.,

секретар судових засідань – Рубець В.В.

за участі представника позивача адвоката Марченка Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

23 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника – адвоката Марченка Руслана Григоровича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 вересня 2015 року сторонами було укладено шлюб, у якому народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року по справі №750/4003/21, шлюб між сторонами розірвано. Позивач самостійно виховує і утримує доньку. Після розірвання шлюбу 01.12.2022 року донька постійно проживає з позивачем. Мати – ОСОБА_3 інколи телефонує доньці та забирає на ночівлю. Всі потреби малолітньої ОСОБА_3 у харчуванні, одязі, навчанні, медичному обслуговуванні, розвитку та дозвіллі забезпечуються виключно Позивачем за рахунок його власних коштів. Спонтанні та нерегулярні контакти з матір`ю не формують стабільного середовища для виховання та можуть вносити дезорієнтацію в емоційний стан дитини, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини, закріпленому в ст.3 Конвенції про права дитини. Зазначаємо, що з 26.05.2021 донька повністю перебуває на самостійному вихованні та утриманні Позивача. Відповідачка вихованням доньки не займається та не приймає участі в утриманні спільної доньки сторін, а не часті візити та телефонні дзвінки не є повноцінним виконанням Відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Натомість саме Позивач забезпечує належне отримання донькою освіти. Відповідачка жодним чином фінансово не залучена до забезпечення потреб дитини. Позивач не звертався до суду для призначення аліментів і добровільно Відповідачем перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відсутні.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.02.2026 вище вказану справу передано Деснянському районному суду м. Чернігів, за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 23.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Проте, у зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С. від 07.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою суду від 10.08.2026, закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті з викликом сторін.

В судове засідання 02.11.2026 з`явився представник позивача, адвокат Марченко Р.Г. Позивач в судові засідання жодного разу не з`явився.

Відповідач та третя особа жодного разу у судові засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені завчасно, у встановленому законом порядку, відповідач - на зареєстровану адресу місця проживання відповідача. Від третьої особи надійшла заява, у якій вїї представник просить розгляд справи провести без участі представника, рішення прийняти з урахуванням інтересів дитини.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив суд його задовольнити, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

11 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, про що складено відповідний актовий запис № 1732. Від шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.04.2021 (а.с.21). Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року по справі №750/4003/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1732 – розірвано (а.с.19-20).

Відповідно до заяви, що була надана на адресу Позивача за підписом директора гімназії Наталії Малець та класного керівника дитини - Олени Железняк, «батько учениці, ОСОБА_1 , активно залучений до її виховання та освітнього процесу. Батько регулярно відвідує батьківські збори та індивідуальні консультації з педагогами, бере участь у шкільних заходах, підтримує постійний зв`язок із класним керівником, оперативно реагує на зауваження та рекомендації, неодноразово звертався з питань організації навчання, цікавився психологічним станом доньки та її успішністю, завжди підтверджує готовність співпрацювати зі школою та бере відповідальність за вирішення будь-яких освітніх ситуацій. Водночас мати учениці, ОСОБА_2 , жодного разу не з`являлася до закладу освіти, не брала участь у батьківських зборах, не зверталася до адміністрації чи класного керівника та не проявляла ініціативи щодо участі у навчально-виховному процесі доньки. Жодних телефонних дзвінків, письмових звернень чи особистих зустрічей від матері за період навчання ОСОБА_4 в школі не надходило. Класний керівник ніколи не контактував з ОСОБА_2 , і її участь у шкільному житті дитини відсутня» (а.с.10).

Актом обстеження умов проживання від 31.10.2025 (а.с.7) головними спеціалістом управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради та складено акт обстеження умов проживання, у якому зазначено, що квартира знаходиться в доброму санітарному стані, забезпечена необхідними меблями та технікою. Дитина має окреме спальне місце та місце для дозвілля та навчання. Також зазначеним Актом було зафіксовано, що Позивач з донькою за вказаною адресою проживають вдвох, між дитиною та батьком склалися доброзичливі стосунки. Мати дитини зі слів дитини інколи телефонує та забирає на ночівлю.

Актом про фактичне проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 від 14.10.2025, складений головою правління ОСББ «Жабинського 2Е» Радченко Л.М., в присутності свідків, мешканців будинку, про те, що ОСОБА_1 та його неповнолітня донька ОСОБА_3 фактично проживаюсь з 01.12.2022 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.05.2025, 14.01.2025, 14.08.2025 Позивач звертався до органів поліції, з приводу ухилення Відповідачем у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 (а.с.12-13, 14-15, 16-17).

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.09.2025р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП, ОСОБА_2 , повторно протягом року після накладення на неї адміністративного стягнення постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2025 року за ч.2 ст.184 КУпАП, вчинила дії передбачені ч.1 ст.184 КУпАП, ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених ст.150 Сімейного кодексу України щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ОСОБА_2 не приймає жодної участі у вихованні своєї доньки.

Відповідно до інформації Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №27.21-16/127772 від 22.10.2025, на виконанні у Відділі не перебувають виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини.

Згідно копії довідки ГУ ДПС у Чернігівській області про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, позивач має значний розмір власних доходів.

Заслухавши представника позивача, який, зокрема, повідомив суду, що питання позбавлення батьківських прав матері дитини позивачем не порушувалося, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з такого.

Питання сімейних відносин, спорів про виконання батьками обов`язків щодо виховання та утримання дітей регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 15СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

У п.87 Постанови Велика палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Приймаючи рішення у даній справі, суд ураховує, що встановлення факту самостійного виховання дитини є важливим юридичним процесом, що захищає як інтереси самої дитини, так і батьків. А тому важливим є дослідження усіх доказів на підтвердження даного факту.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

В силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Ураховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що докази у підтвердження факту одноосібного виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми аби суд прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , і, як наслідок, позивач ОСОБА_1 здійснює таке виховання одноосібно.

За таких обставин, ураховуючи, що спір між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини фактично відсутній та факт одноосібного виховання позивачем доньки не знайшов свого беззаперечного підтвердження під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зав`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 141, 76-82, 141, 263-265, 280-284, 354ЦПК України, суд

ухвалив:

Ввдмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3

Представник позивача: адвокат Марченко Руслан Григорович, вул. Василя Тарновського, 16, оф.301, м. Чернігів, 14000, РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ: 43649710.

Суддя Т.С. Рощина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua