Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №750/8046/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8046/26

Провадження № 2/750/3917/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 101766215 від 20.12.2025 в розмірі 18336,42 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 20.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101766215. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 18336,42 грн, із яких: 4000 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2772,42 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 900 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 2664 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8000 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). 25.05.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29.09.2026.

29.09.2026 розгляд справи відкладено на 28.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання 28.10.2026 сторони повторно не з`явились; відповідач надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та при обчисленні фактичної заборгованості застосувати положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

20.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101766215 (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, в кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума кредиту становить 4000 грн; строк кредитування – 360 днів (з 20.12.2025 по 15.12.2026).

Відповідно до п. 1.5 Договору денна процентна ставка за кредитом становить 0,98%.

Пунктами 1.5.1 та 1.5.2 Договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 22,5% від суми кредиту (900 грн) та комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7,4% від суми кредиту, яка нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 Договору).

Договір про споживчий кредит № 101766215 від 20.12.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «511280». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, використавши одноразовий ідентифікатор «366581».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 101766215 від 20.12.2025 укладено ТОВ «МІЛОАН» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування; факт укладення кредитного договору відповідач не заперечував. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 28.02.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Факт отримання кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 101766215 від 20.12.2025 відповідач визнав.

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН», надавши у розпорядження ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 грн, виконало своє зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Так, за змістом п. 2.4.3 Договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 101766215 від 20.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів по кредиту, у зв`язку із чим в даному випадку застосовуються положення п. 2.4.3 Договору щодо права кредитодавця вимагати повне погашення кредиту до спливу терміну його погашення, встановленого п. 1.3 Договору.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

25.05.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 1.2 вказаного договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025 позивачем надано копію акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 25.05.2026 за договором факторингу № 25052026, копію витягу з реєстру боржників № 2, в якому зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, а також копію платіжної інструкції від 26.05.2026 № 111, за змістом якої на виконання умов договору факторингу № 25052026 позивач здійснив оплату на користь ТОВ «МІЛОАН».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, на підставі п. 2.4.3 Договору останньому нараховано заборгованість у сумі 18336,42 грн, з яких: 4000 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2772,42 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 900 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 2664 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8000 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

У заяві відповідач просив застосувати положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши суду копію довідки форми 5 від 29.09.2026 № 3282, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 08.02.2024 по теперішній час; копію військово квитка серії НОМЕР_3 та копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 24.11.2020.

За змістом ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз наведеної норми дозволяє констатувати, що дія положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється, у тому числі, на військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, у разі якщо вони брали (або беруть) участь у бойових діях, обороні України (відсічі та стримування агресії Російської Федерації).

До заяви відповідачем додано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 24.11.2020, для отримання якого відповідач повинен був документально підтвердити виконання ним бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями (п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 203).

Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на цей час.

За таких обставин, враховуючи, що згідно з наданими відповідачем документами ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 під час дії правового режиму воєнного стану; останній бере участь у заходах щодо відсічі та стримування агресії Російської Федерації, у зв`язку із чим йому видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , на відповідача поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом п. 1.1 Договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Зважаючи, що на ОСОБА_1 поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; кредитні кошти за кредитним договором № 101766215 від 20.12.2025 надані відповідачу з метою задоволення його потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, штрафні санкції за невиконання ним зобов`язань, а також проценти за користування кредитом у даному випадку не нараховуються, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

При цьому щодо нарахованої заборгованості за штрафами судом також враховано, що за змістом п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за його обслуговування.

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 22,5% від суми кредиту (900 грн), а пунктом 1.5.2 Договору – комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7,4% від суми кредиту, яка нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано заборгованість по комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн та по комісії за обслуговування кредиту в сумі 2664 грн.

Нарахування відповідачу заборгованості по комісії за надання кредиту є обґрунтованим та не суперечить законодавчим вимогам, а тому ця заборгованість відповідача підлягає стягненню.

Водночас щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд зважає, що згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В графі Договору «терміни та визначення» зокрема, зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – це встановлена п. 1.5.2 Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки кредитодавця тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Разом з тим, доказів надання таких послуг кредитодавцем не надано; наведений перелік послуг не є вичерпним та ґрунтується на припущеннях щодо ймовірного використання позивачем зазначених послуг у майбутньому, а отже суд виходить із того, що відповідні послуги не погоджено з позичальником під час укладення договору кредитування. При цьому частина наведених вище послуг кредитодавця пов`язана із наданням інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати щомісячно та безоплатно відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, вичерпного переліку наданих позичальнику послуг та погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід визнати нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за Договором в розмірі 4900 грн, з яких 4000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 900 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 4900 грн, що становить 26,72% ((4900 : 18336,42) ? 100%), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача 711,39 грн (2662,40 ? 26,72%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101766215 від 20.12.2025 в сумі 4900 грн (чотири тисячі дев`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 711,39 грн (сімсот одинадцять гривень 39 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області); код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Б.В. Крапивний