Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №683/3235/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Суд: Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №683/3235/26

Суддя: Сагайдак І. М.

Справа № 683/3235/26

3/683/829/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сагайдак І.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Старокостянтинів справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №3257/10/22-01-07-05 від 08 вересня 2026 року, складеним головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області Шупер С.В., ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, зокрема, в тому, що «при проведенні фактичної перевірки автомайданчику, що знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Київська,23, встановлено факт не видачі розрахункового документа встановленого зразка, а саме: 08 вересня 2026 року о 14 годині при оплаті авансового платежу за авто Volkswagen Touran 2011 (VIN НОМЕР_1 ), держ. знак НОМЕР_2 , в сумі 20000 грн., розрахунковий документ встановленої форми виданий не був, чим порушено вимоги п.1, 2 ст.3 від 06.07.1995 р. №265/95ВР ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями».

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 вона не перебуває і ніколи не перебувала. 08 вересня 2026 року вона дійсно знаходилась на майданчику та здійснювала відеозйомку свого автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 , який мала намір виставити на продаж на цьому майданчику. На майданчик прийшли невідомі особи та виявили бажання придбати автомобіль. Вона зателефонувала своєму знайомому на ім`я ОСОБА_3 , який здійснював продаж автомобілів та на той момент від`їхав по справах, і він попросив її показати автомобіль. Після того, як невідомі особи подивились автомобіль і виявили намір його придбати, вона знову зателефонувала ОСОБА_3 і той попросив її взяти завдаток та положити його на стіл у приміщенні, де зберігались ключі від автомобілів. Вона взяла цей завдаток в сумі 20000 грн. та поклала його у тому місці, де їй сказав ОСОБА_3 . Щодо видачі розрахункових документів, то ОСОБА_3 їй про це нічого не говорив.

Захисник Вонсович М.М. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Захисник зазначив, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, а саме головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області, не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність з продажу автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , та що ОСОБА_1 є відповідальною особою за проведення розрахункових операцій ФОП ОСОБА_2 , з якою вона навіть не знайома. За твердженням захисника, ОСОБА_4 не працює та не здійснює будь-якої діяльності на зазначеному автомайданчику. На думку захисника,

єдиним доказом, на який посилається орган, що склав протокол, є акт перевірки, однак сам по собі він, за відсутності інших доказів, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП. З огляду на викладене, захисник просив закрити провадження у справі.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за наступних підстав.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.155-1 КУпАП наступає за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку проведення розрахунків під час продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг (зокрема вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Об`єктивна сторона виражається в дії або бездіяльності, що порушує встановлений порядок розрахунків (наприклад: непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО, видача чека на неповну суму, відсутність розрахункового документа тощо).

Суб`єктами правопорушення є працівники, які безпосередньо здійснюють розрахункові операції (касири), а також посадові особи підприємства чи фізичної особи-підприємця (ФОП).

Суб`єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та акта фактичної перевірки від 11 вересня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, положення пунктів 1, 2 статті 3 зазначеного Закону передбачаються, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Разом з тим, із доданих до протоколу документів не можливо встановити факт надання послуг із продажу автомобілів на території автомобільного майданчика по АДРЕСА_2 саме ФОП ОСОБА_2 .

Також не наведено обставин, які б давали змогу встановити характер діяльності ОСОБА_1 на зазначеному автомобільному майданчику та її зв`язок із реалізацією транспортних засобів, оскільки жодних належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із будь-яким суб`єктом підприємницької діяльності, у тому числі і з ФОП ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на території автомобільного майданчика та навіть факт отримання нею грошових коштів, якщо такий факт належним чином установлено, не є достатнім для висновку про те, що вона є відповідальною особою за здійснення розрахункових операцій. Такі обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, які підтверджують характер правовідносин, зміст дій особи та її перебування у трудових відносинах із суб`єктом господарювання.

Водночас, матеріали справи таких доказів не містять. Також відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_2 орендувала земельну ділянку на території автомобільного майданчика та здійснювала там господарську діяльність, а ОСОБА_1 у свою чергу діяла від імені його власника чи адміністрації або іншим чином була пов`язана з організацією продажу автомобілів.

Єдиним документом, на який фактично спирається обвинувачення, є акт фактичної перевірки від 11 вересня 2026 року. Однак наведені в ньому висновки про здійснення ОСОБА_1 діяльності із продажу автомобілів не підтверджені іншими доказами, які дали б змогу перевірити достовірність зазначених відомостей та встановити наявність у її діях усіх ознак адміністративного правопорушення, яке ставиться їй у вину.

При цьому суддя не ставить під сумнів можливість використання акта фактичної перевірки як джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення, однак оцінює його з огляду на

зміст викладених у ньому відомостей та їх підтвердження іншими матеріалами справи. У цьому випадку сам по собі зазначений акт не усуває сумнівів щодо фактичного характеру дій ОСОБА_1 та їх спрямованості на здійснення розрахункових операцій.

Як сама ОСОБА_1 , так і її захисник заперечували факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , а також здійснення нею функцій продавця на території автомобільного майданчика по вул. Київській,23 в м. Старокостянтинів, та зазначали, що вона перебувала там випадково, оскільки мала намір виставити свій автомобіль на продаж на вказаному майданчику. Ці доводи не спростовані наявними матеріалами справи, оскільки органом, який склав протокол, не надано достатніх доказів, які б підтверджували протилежне. Натомість ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила належність їй на праві власності автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 , який вона мала намір виставити на майданчику на продаж, та про який вона зазначала також у письмових поясненнях від 08 вересня 2026 року, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували, що ОСОБА_1 здійснювала продаж автомобілів та перебувала на посаді продавця, який безпосередньо здійснює розрахункові операції.

За приписами статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має повноважень збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.

Таким чином, за результатами судового розгляду не встановлено достатніх фактичних даних, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв`язку із відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua