Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №682/2096/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2096/26

Провадження № 2/682/1672/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря судових засідань Придачук Г.Л.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову вказувала, що за рішенням Корольовського районного суду від 13.05.2025 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.02.2025 року і до повноліття сина. Позивачка вказує, що згідно із розрахунком державного виконавця відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 60 916,11 грн.

З підстав викладеного позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 60916,11 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позивачкою до суду подано клопотання розгляд справи у її відсутність.

Представником відповідача адвокатом Андрієвським О.А. до суду подано клопотання про часткове визнання позову та розгляд справи у відсутність відповідача та його предстиавника.

Крім того, відповідачем надано суду письмові пояснення відповідно до змісту яких, останній просить при нарахуванні пені зі сплати аліментів врахувати те, що позивач не мав постійної роботи, хворів, а також доглядав за хворою матір`ю внаслідок чого не завжди мав змогу сплатити аліменти у встнановленому розмірі через що виникла заборгованість з їх сплати. Відповідач також вважає неспівмірною до ціни позову суму судових витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути позивач.

Судом встановлено, що за рішенням Корольовського районного суду від 13.05.2025 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.02.2025 року і до повноліття сина.

Згідно із розрахунком державного виконавця заборгованості зі сплати аліментів № 62191 від 16.07.2026 року відповідач станом на червень 2026 року має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 60 916,11 грн.

Отже, викладене доводить, що відповідач свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував і тому утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 60 916,11 грн., що стверджується дослідженим судом розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Тобто, на час подачі позову заборгованість по сплаті аліментів становила 60 916,11 грн.

Згідно із частиною третьою статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Таким чином, у зв`язку з наявною у відповідача заборгованістю зі сплати аліментів з нього підлягає стягненню на користь позивача пеня.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Здійснивши системний аналіз норм права та правових позицій Верховного Суду слід дійти висновку, що розрахунок пені за порушенням вимог ст. 196 СК України слід здійснити відповідно до формули визначеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (формула нарахування пені: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %), де за цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Так, судом на підставі довідки органу ДВС про заборгованість відпобідача (боржника) зі сплати аліментів на користь позивача (стягувача) розраховано пеню за прострочення сплати аліментів за формулою наведеною в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (формула нарахування пені: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %). Розрахунок пені за прострочення сплати аліментів зроблено з урахуванням даних про заборгованість згідно довідки органу ДВС за період з лютого 2025 року по червень 2026 року включно з врахуванням днів прострочення до дня пред`явлення позову.

Розрахунок пені за прострочення сплати аліментів:

- лютий 2025 року: 306,67 грн. (сума боргу за місяць) х 513 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 1573,21 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- березень 2025 року: 4293,44 грн. (сума боргу за місяць) х 482 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 20694,38 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- квітень 2025 року: 5086,45 грн. (сума боргу за місяць) х 452 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 22990,75 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- травень 2025 року: 5086,45 грн. (сума боргу за місяць) х 421 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 21413,95 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- червень 2025 року: 5086,45 грн. (сума боргу за місяць) х 391 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 19888,01 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- липень 2025 року: 5004,53 грн. (сума боргу за місяць) х 360 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 18016,30 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- серпень 2025 року: 5004,53 грн. (сума боргу за місяць) х 329 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 16464,90 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- вересень 2025 року: 5004,53 грн. (сума боргу за місяць) х 299 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 14963,54 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- жовтень 2025 року: 4988,76 грн. (сума боргу за місяць) х 268 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 13369,87 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- листопад 2025 року: 4988,76 грн. (сума боргу за місяць) х 238 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 11873,24 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- грудень 2025 року: 0,00 грн. (сума боргу за місяць) х 207 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 0,00 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів).

- січень 2026 року: 4257 грн. (сума боргу за місяць) х 176 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 7492,32 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- лютий 2026 року: 4354,08 грн. (сума боргу за місяць) х 148 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 6444,03 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- березень 2026 року: 4257 грн. (сума боргу за місяць) х 117 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 4980,69 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- квітень 2026 року: 4257 грн. (сума боргу за місяць) х 87 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 3703,59 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- травень 2026 року: 4257 грн. (сума боргу за місяць) х 56 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 2383,92 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів);

- червень 2026 року: 4257 грн. (сума боргу за місяць) х 26 (кількість днів прострочення заборгованості) х 1% = 1106,82 грн. (розмір пені за прострочення сплати аліментів).

Отже, загальний підсумок пені за прострочення сплати аліментів по місяцях разом становить 187 359,52 грн.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

Доказів відсутності вини відповідача у несплаті аліментів останній суду не подав і судом їх не здобуто, а навпаки із матеріалів справи слідує про ухилення відповідача від сплати аліментів на користь позивачки про що свідчить зміст довідки органу ДВС.

А посилання відповідача у своїх письмових поясненнях на відсутність у нього вини з несвоєчасної сплати аліментів з огляду на те, що він не мав постійного місця роботи, доглядав за хворою матір`ю та сам хворів в розумінні ст. 196 СК України не спростовує винуватості відповідача.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені).

Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом`якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі (аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Отже, здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів становить 60 916,11 грн. та підтверджується належними доказами - довідкою органу ДВС, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за період з лютого 2025 року по червень 2026 року включно (межі позовних вимог, заявлені позивачкою) не перевищує 100% заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, яка існувала на час подачі позову - 60 916,11 грн.

Одночасно, суд, роз`яснює що відповідно до ч. 1 ст. 20 СК до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст.129, ч.3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу. Право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати передбачене ст. 196 СК, а відтак, до вимог позивачки позовна давність застосуванню не підлягає.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Отже, зважаючи на те, що стороною позивача ненадано жодних доказів щодо підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., суд знаходить вказану вимогу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, судового збору, суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за даною категорією спорів, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 4,10-13,76-81, 133-137, 258-265 ЦПК України, ст. 196 СК України, Постановою від 25 квітня 2018 року № 572/1762/15-ц ВП ВС, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 60 916,11 грн. пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов`язань.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на корись держави 1331,20 судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Маршал І. М.