Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №595/1560/25 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1560/25

Провадження № 2/595/458/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Пастушак І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бучач цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №4675846 від 27.08.2021 у розмірі 78840 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 27.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4675846. Згідно п.1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2640.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги в тому числі і за договором №4675846. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги в тому числі і до відповідача за договором №4675846. У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4675846 від 27.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 78840,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 68140,00 грн; заборгованість за комісіями - 700,00 грн.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року заочне рішення від 05 грудня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - скасовано та розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження.

01 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов згідно якого відповідач не заперечує укладення вказаного вище договору та отримання кредитних коштів в розмірі 10000,00 грн. Разом з тим, відповідач категорично заперечує розмір відсотків та нарахування комісії за надання кредиту. Так п.1.3 та п.1.4 Договору про споживчий кредит № 4675846 передбачено, що строк кредитування становить 30 днів, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 26.09.2021. П.1.5.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом 2640,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що також узгоджувалося сторонами договору у графіку платежів. Відтак, договір між сторонами було укладено на строк 30 днів з 27.08.2021 по 26.09.2021. У п. 2.3.1.2 кредитного договору зазначено, що пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3.,1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що строк кредитування завершується 26.09.2021. Окрім того, згідно з п.2.3.1.1 Договору, для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил (Порядок укладення договору) Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зі спливом строку на який був наданий кредит припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, тобто після 26.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», якому перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище договором, не мали законних підстав нараховувати проценти, передбачені кредитним договором після 26.09.2021. Отже, позивач міг заявляти вимогу про стягнення з відповідача відсотки за користування кредитом у розмірі не більше 2640,00 грн, виходячи з розрахунку 10000,00 грн х 30 днів х 0,88%. Разом з тим, посилаючись на частину 15 статті 14 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає, що згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) № 80 від 29 березня 2023 року, солдата ОСОБА_1 , гранатометника третього стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 24 березня 2023 року № 145-рс у запас за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини і не висловили бажання продовжувати військову службу), вирішено вважати таким, що 29 березня 2023 року справи та посаду здав і направити для постановки на військовий облік у зв`язку із звільненням зі служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначено, що ОСОБА_1 служив у Збройних Силах України з 18.06.2000 по 16.12.2021 та з 22.04.2023. Сторона відповідача зауважує, що у Витязі допущено описку, а саме, відповідач вказує, що у ЗСУ він служив з 18.06.2021. З метою уточнення даної інформації направлено адвокатський запит, відповідь на який буде надано суду після її отримання. Враховуючи, що станом на момент укладення договору передбачений ним строк кредитування, відповідач ОСОБА_1 був військовослужбовцем, просить звільнити його від сплати процентів за користування кредитом. Сторона відповідача категорично не погоджується також і з нарахуванням первісним кредитором комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн, яку він просить стягнути. Зазначає, що розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитних договорах, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, відповідач визнає заявлені позивачем вимоги в частині тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн. В решті заявлених позивачем вимог просимо відмовити. Щодо витрат на надання правничої допомоги позивачу, вважаємо розмір витрат значно завищеним та необгрунтованим. В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн, які пов`язані з розглядом справи в суді. Разом з тим, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відтак, справа є малозначною в силу вимог закону. Сторона відповідача вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 25000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Таким чином, сторона відповідача вважає, що розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн не відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

04 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої він просить позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що у відповідності до п. 2.3.1.2. Договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. Тобто, відбулась автопролонгація договору спершу на 60 днів у відповідності до п. п. 2.3.1.2. Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п. 4.2 Договору так і ст. 625 ЦК України із огляду на наступне. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Щодо проходження військової служби відповідачем, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що не погоджується з нарахованими за кредитним договором відсотками зазначаючи про те, що має статус військовослужбовця, а тому до нього мала бути застосована пільга, передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка звільняє військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом. Позивач не погоджується з вказаними доводами представника відповідача з огляду на таке. Звертають увагу суду на те, що представником відповідача надано витяг із Наказу ОСОБА_1 про звільнення із військової служби та виключення з 29 березня 2023 року із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Тобто, жодного належного доказу проходження відповідачем військової служби в період нарахування відсотків за Договором № 4675846 представником відповідача не надано. Тобто, представником відповідача не надано жодного із вищезазначених документів, що не дає можливості встановити, чи брав відповідач участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в період із 28.08.2021 по 23.02.2022 і як результат чи має він право на списання відсотків у вищезазначений період. Тобто, що стосується проходження військової служби в період із 18.06.2000 по 16.12.2021, то представником відповідача не надано вищезазначених доказів, а тому, позиція представника відповідача із даного приводу є повністю недоведеною. У разі отримання відповіді на адвокатський запит представника відповідача від 01.06.2026, позивачем будуть подані додаткові пояснення із приводу даних обставин. Щодо комісії зазначає, що відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Така комісія не є санкцією, договором чітко визначено, за що сплачується така комісія. Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 700.00 грн., яка нараховується за ставкою 7 відсотків відповідно від суми кредиту одноразово. Щодо витрат позивача на правову допомогу, договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, хочемо наголосити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

06 липня 2026 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів. Зазначає, що у відзиві зазначалося, що відповідач ОСОБА_1 у період дії кредитного договору проходив військову службу у Збройних Силах України, а тому на нього поширюються гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовцям у визначених законом випадках штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються. У відзиві також було прямо зазначено, що у наявному на той час витязі з наказу містилася описка щодо періоду проходження відповідачем військової служби, у зв`язку з чим стороною відповідача було направлено адвокатський запит з метою уточнення відповідної інформації, а відповідь на такий запит буде надано суду після її отримання. На момент подання відзиву сторона відповідача не мала можливості долучити до матеріалів справи належне письмове підтвердження уточнених періодів проходження військової служби, оскільки відповідь військової частини ще не була отримана. Тобто відповідач завчасно повідомив суд про існування відповідного доказу, причини неможливості його подання разом із відзивом та про вжиття дій, спрямованих на його отримання. Після подання відзиву стороною відповідача отримано відповідь військової частини НОМЕР_2 на адвокатський запит, а також витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 177 від 18.06.2026 року, яким підтверджується проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України у відповідні періоди. Зокрема, військова частина НОМЕР_2 у відповіді на адвокатський запит повідомила, що надає витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 177 від 18.06.2026 року щодо внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 80 від 29.03.2023 року про виключення зі списків особового складу солдата ОСОБА_1 . Вказаним витягом підтверджується, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 17.06.2020 року по 16.12.2021 року та з 22.04.2022 року по 29.03.2023 року, а 29.03.2023 року був виключений зі списків особового складу військової частини та направлений для постановки на військовий облік у зв`язку зі звільненням зі служби. Вказані докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки підтверджують обставини, на які сторона відповідача посилалася у відзиві, а саме факт проходження відповідачем військової служби у період дії кредитного договору.

17 липня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, згідно яких представник позивача зазначає, що на противагу твердженням представника відповідача, такий доказ не впливає на розмір відсотків які підлягають стягненню із огляду на наступне. Звертають увагу суду на те, що представником відповідача надано витяг із Наказу ОСОБА_1 про звільнення із військової служби та виключення з 29 березня 2023 року із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. В такому витягу вказано, що в Збройних Силах України відповідач перебував із 17.06.2020 по 16.12.2021, з 22.04.2022 по 29.03.2023. Зазначає, що представником відповідача не надано належних документів, які б давали можливість встановити, чи брав відповідач участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в період із 07.08.2021 по 23.02.2022 і як результат чи має він право на списання відсотків у вищезазначений період, не надано доказів чи проходив він службу за контрактом чи був мобілізований. Просить відмовити представнику відповідача в задоволенні клопотання про долучення доказів, позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно раніше поданого клопотання просив справу розглядати без участі відповідача та його представника.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

27.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4675846, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R79630, згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений в п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно п.п.1.3, 1.4. кредит надається строком на 30 днів з 27.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 26.09.2021.

Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3340.00 грн. в грошовому виразі та 3,232.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13340.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно п. 1.5.1. комісія за надання кредиту становить 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2640,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (п. 2.2.1).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2).

Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту становлять: строк продовження 3 днів - розмір комісії 3,00% від поточного залишку кредиту; 7 днів - розмір комісії 5,00% від поточного залишку кредиту; 15 днів - розмір комісії 10,00% від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. п. 2.3.1, 2.3.1.1, 2.3.1.2).

За п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1).

Відповідно до п. 6.3. приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір №4675846 від 27.08.2021 ідентифікований товариством. Акцепт договору підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора R79630, який було відправлено 27.08.2021 на номер телефону НОМЕР_3 .

Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит №4675846 від 27.08.2021, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 26.09.2021 та суму до сплати за розрахунковий період з 27.08.2021 по 26.09.2021 (30 днів) в розмірі 13340,00 грн з яких: кредит - 10000,00 грн; комісія за надання кредиту - 700,00 грн; проценти - 2640,00 грн.

Додаток № 2 до договору про споживчий кредит №4675846 від 27.08.2021, який є паспортом споживчого кредиту № 4675846, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів, які передбачені договором.

Анкета-заява на кредит № 4675846 від 27.08.2021 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви.

Згідно платіжного доручення LiqPay ID f17c81d3-2b55-4b1e-a449-17006326f22c_637656755251305478 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок Visa НОМЕР_4 *28 10000 грн 2021.08.27 15:38, призначення: Кошти згідно договору 4675846.

ТОВ «Мілоан» надав відомості про щоденні нарахування та погашення із зазначенням дати операції та суми за договором № 4675846, згідно яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 грн; заборгованість за процентами - 32640,00 грн; заборгованість по комісії - 700,00 грн, всього - 43340,00 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260612/73181-БТ від 16.06.2026, на запит суду № 595/1560/25 від 01.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 27.08.2021 по 02.09.2021, з якої вбачається, що по даному рахунку, який належить ОСОБА_1 у вказаний період здійснювався рух грошових коштів, в тому числі 27.08.2021 - зарахування переказу на карту в сумі 10000,00 грн (деталі операції - виплата ОСОБА_2 ).

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу.

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» підписано акт приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021.

Згідно платіжної інструкції №313550011 від 20.12.2021, ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» 4 014 759,20 грн згідно договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 15.12.2021 до Договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43340 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32640 грн - сума заборгованості за відсотками; 700 грн - сума заборгованості за комісією.

Згідно з розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4675846 складає 78840,00 грн з яких: 10000,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 32640,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 700,00 грн - заборгованість з комісії; 35500,00 грн - нараховані відсотки. Сума погашень боржником становить 0,00 грн.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору відступлення прав вимоги.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023.

28.02.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 78840 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 68140 грн - сума заборгованості за відсотками; 700 грн - сума заборгованості за комісією.

Отже, до ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з розрахунком ТОВ «Коллект Центр» станом на 09.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4675846 становить 78840,00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 68140,00 грн - заборгованість за відсотками; 700,00 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума погашень за договором до 09.10.2025 становить 0,00 грн.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 підписано договір про споживчий кредит за № 4675846, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладених між сторонами електронних договорів, які вважаються укладеними у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз.1 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз.абз.1,3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч.3 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про споживчий кредит №4675846 від 27.08.2021.

Відповідач укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн не заперечує.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

В силу вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи встановлено, що 27.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4675846, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 .

При цьому, отримавши 27.08.2021 кредит у розмірі 10000 грн, строк повернення якого відповідно до п. 1.3 Договору становив 30 днів, відповідач до 26.09.2021 коштів у зазначеному розмірі з процентами не повернув. У зв`язку із чим, позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 27.09.2021 по 25.11.2021, що стверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4675846.

Доказів сплати боргу матеріали справи не місять, відповідач заборгованість за тілом кредиту не заперечує. Тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 10000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд дійшов наступного висновку.

Договір між сторонами було укладено на строк 30 днів з 27.08.2021 по 26.09.2021.

Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3.,1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 10.11.2021.

Окрім того, згідно з п.2.3.1.1 Договору, для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил (Порядок укладення договору) Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

З долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості убачається, що відповідачем не здійснювалося жодного погашення кредитної заборгованості за договором про споживчий кредит № 4675846

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зі спливом строку на який був наданий кредит припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, тобто після 26.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» не мали законних підстав нараховувати проценти, передбачені кредитним договором з 27.09.2021.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18).

Таким чином, вищенаведені обставини вказують на те, що строк кредитування згідно кредитного договору № 4675846 від 27.08.2021 закінчився 26.09.2021, тому надалі первісний кредитор мав припинити нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.

Отже, проценти за користування кредитними коштами становлять 2640, 00 грн. (10000,00 грн х 30 днів х 0,88%).

Щодо посилання представника відповідача на наявність пільг у ОСОБА_1 передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 №80, солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 24 березня 2023 року №145-рс У ЗАПАС за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини і не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що «29» березня 2023 року справи та посаду здав і направити для постановки на військовий облік у зв`язку із звільненням зі служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 29 березня 2023 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. У Збройних Силах України з 18.06.2000р. по 16.12.2021р. та з 22.04.2022р.

Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.06.2026 №177 внесено зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 29 березня 2023 року №80. Пункт 3 викладено в наступній редакції: 3. ОСОБА_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 24 березня 2023 року №145-рс У ЗАПАС за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини і не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що «29» березня 2023 року справи та посаду здав і направити для постановки на військовий облік у зв`язку із звільненням зі служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 29 березня 2023 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. У Збройних Силах України з 17.06.2020 по 16.12.2021 та з 22.04.2022 по 29.03.2023.

Відтак, з 17.06.2020 по 16.12.2021 та з 22.04.2022 по 29.03.2023 ОСОБА_1 перебував на військовій службі.

Згідно з п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у редакції, чинній станом на момент укладення Кредитного договору, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Конструкція п. 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.

Отже, на час укладення спірного договору вказана пільга не поширювалася автоматично на всіх без винятку військовослужбовців, а закон пов`язував її застосування з конкретним правовим статусом особи та умовами проходження служби.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Такий підхід також відображений у практиці Верховного Суду.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції 01 серпня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідачем не доведено, що під час дії вказаної редакції Закону на нього поширювалися відповідні пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону, оскільки суду не надано доказів, що в цей період часу відповідач був військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації або, що він, як військовослужбовець, що перебуває на службі за контрактом, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відтак, враховуючи нараховані первісним кредитором суми, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача станом на дату закінчення строку кредитування за кредитним договором № 4675846 від 27.08.2021 становить 12640,00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2640,00 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та здійснені судом розрахунки, позивач, як новий кредитор, вправі вимагати повернення відповідачем вказаної заборгованості.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, частина друга статті 8 та частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, провадження № 61-18730св20.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як убачається зі змісту договору № 4675846 відповідач погодив комісію «за надання кредиту» в розмірі 700 грн (п.1.5.1 договору), засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку додаткових послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, а встановлення такої комісії за сам факт надання кредиту Законом України «Про споживче кредитування» не передбачено.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що нарахована позивачем заборгованість за комісією за Договором №4675846 від 27.08.2021 в сумі 700,00 грн стягненню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання у встановлені договором строки не виконав, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 12640 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2640,00 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року; заявку на надання юридичної допомоги №977 від 01.09.2025; витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, згідно якого витрати на правничу допомогу становлять 25000 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4008,12 грн (12640 грн х 25000 грн /78840грн), що є пропорційно задоволеним вимогам.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 388,37 грн (12640 грн х 2422,40 грн /78840 грн).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,76,77,78,80, 81,141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 4675846 від 27.08.2021 у розмірі 12640 (дванадцять тисяч шістсот сорок) грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2640 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 388 (триста вісімдесят вісім) грн 37 коп судового збору та 4008 (чотири тисячі вісім) грн 12 коп. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: Р. О. Содомора