Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №465/8591/23 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні майном

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №465/8591/23

Суддя: Ванівський Ю. М.

Справа № 465/8591/23

Провадження 2/465/1006/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.,

при секретарі судових засідань Лозинському Т. Р. А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні спільним майном, -

встановив:

позивач звернулась до суду з позовом до відповідача за участі третьої особи про усунення перешкод у користуванні спільним майном. В обгрунтування позовних вимог вказує, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач по справі є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач по справі самовільно приєднав нежитлове приміщення загального користування під індексом ІІІ площею 2.2. кв.м. (туалет) в підвальному приміщенні загального користування будинку по АДРЕСА_3 . Крім самочинно закладеного входу в туалет загального користування відповідач зруйнував несучу стіну, яка була між туалетом та його підвальним приміщенням і такими своїми неправомірними діями позбавив її та інших мешканців можливості користуватися туалетом в підвальному приміщенні, як при щоденних справах так і під час повітряної тривоги, коли вимушено приходиться перебувати у підвальному приміщенні. На неодноразові прохання привести все в попередній стан та не ставити під загрозу її життя і здоров`я та не завдавати шкоди будинку в цілому, отримала тільки відмову від відповідача. На неодноразові звернення на гарячу лінію Франківської районної адміністрації, вона отримала листа від 17.01.2023 року з якого вбачається що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. 27.02.2023 року Франківською районною адміністрацією було прийнято Розпорядження №95 згідно якого: рекомендовано ОСОБА_1 – власнику квартири АДРЕСА_2 в місячний термін за власні кошти відновити самочинно закладений вхід в туалет загального користування під індексом ІІІ/2.2 кв.м. з коридору загального користування під індексом ІІ/12.0 кв.м. Відповідач даного розпорядження не виконав і не збирається виконувати. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 07.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 06.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач 19.11.2024 року подав до суду письмові пояснення в яких вказує, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 , яку успадкував разом із підвалом після смерті матері. Згідно акту ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.11.2023 року, з 2008 року по даний час мешканці квартири АДРЕСА_2 користуються підвалом – нежитловим приміщенням під індексом V площею 22,56 кв.м. Фактичний периметр приміщення 4,44 на 5,06 відповідає вказаній площі. Таким чином, спірний так званий замурований туалет не є сусіднім приміщенням до його, а знаходиться через загальний прохід, а тому будь-яке замурування чи демонтаж стін, щодо даного «туалету» не становить для нього жодного інтересу, а тому він не здійснював жодних дій по замуруванню чи демонтажу стін.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують та просять такі задоволити.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні таких.

Представники відповідача заперечили проти заявлених позовних вимог та просили відмовити у задоволення таких, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що згідно даних інвентаризації справи по будинку АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної власнсоті належить ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 26.11.1993 року).

Згідно довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2017 року №2/5613,квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Розпорядженням Франківської районної адміністрації №95 від 27.02.2023 року рекомендовано ОСОБА_1 – власнику квартири АДРЕСА_2 в місячний термін за власні кошти відновити самочинно закладений вхід в туалет загального користування під індексом III/2.2 кв.м. з коридору загального користування під індексом II/12.0 кв.м.

Як вбачається з листа Франківської районної адміністрації від 14.09.2023 року, за самовільне приєднання нежитлового приміщення загального користування під індексом III площею 2.2 кв.м. (туалет) в підвальному приміщенні будинку на АДРЕСА_3 мешканця квартири притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (Постанова №519 від 28.12.2022 року).

Згідно листа ЛКП «Старий квартал» від 19.08.2008 року, надано згоду на приєднання нежитлового приміщення під індексом V/22, м.кв. Рішенням міжвідомчої комісії Франківського району від 05.02.08 протокол №4, параграф №12 вирішено можливість приєднання нежитлового приміщення до квартири АДРЕСА_2 власнику ОСОБА_8 . Нежитлове приміщення потребує капітального ремонту. Ремонт буде проведено за кошти власника вказаної квартири.

Як вбачається з Витягу з протоколу засідання міжвідомчої комісії в Франківському районі від 05.02.08, технічно можливо здійснити реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок приєднання нежитлового приміщення під індексом V/22,5 м.кв. згідно з проектними пропозиціями.

Квартира АДРЕСА_5 користується нежитловим приміщенням під індексом V площею 22,5 кв.м. з 2008 року, що підтверджується Актом ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.11.2023 року.

Згідно довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 20.02.2017 року, інформація про реєстрацію права власності на приміщення підвального поверху під індексом V площею 21,7 м2 в будинку літ. «А-3» по АДРЕСА_3 згідно інвентаризаційних матеріалів станом на 29.12.2012 року, відсутня. Дане приміщення є ізольованим, не належить до житлового фонду, не перебуває в загальному користуванні мешканців будинку та є допоміжним.

Згідно договору купівлі - продажу нежитловго приміщення від 11.08.2021 року, ТзОВ «Компанія Астерс» (продає) передає у власність ОСОБА_9 нежитлове приміщення підвалу під індексом V в будинку під літ. «А-3», що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_9 (купує) приймає у власність цей об`єкт нерухомого майна і сплачує за нього обговорену грошову суму відповідно до умов цього договору.

Згідно із ч. 1, 2ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов`язані з позбавленням його володінням майном.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи наведені вище норми, приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України, слід прийти до висновку, що власники квартир, як і інші власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, приміщення загального користування, у тому числі туалетом загального користування під індексом ІІІ/2.2 кв. м. з коридору загального користування під індексом ІІ/12.0 кв. м. в підвалі будинку АДРЕСА_3 .

Отже, позивач на рівні з відповідачем має право доступу та користування туалетом загального користування під індексом ІІІ/2.2 кв. м. з коридору загального користування під індексом ІІ/12.0 кв. м. в підвалі будинку АДРЕСА_3 . Будь-які обмеження та перешкоди, що створюються власниками квартир та нежитлових приміщень, щодо доступу до приміщень загального користування є порушенням ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками у подібних правовідносинах викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 461/5170/18 (провадження № 61-8979св20), про те, що згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що є приміщення загального користування під індексом 3. Під час війни почався ремонт у в підвалі, внаслідок чого було зруйновано несучу стіну. В даному спірному приміщенні знаходиться туалет, труби та несуча стіна. Даний туалет весь час перебував в спільному користування жителів будинку, а на початку війни відповідач почав перешкоджати користування спірним приміщенням.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що з 1998 року мешкала в цьому будинку, туалету в підвалі не було, було захаращене приміщення, водовідведення не було. Зараз туалету немає. В приміщенні під №4 є стіна, в якій є отвір. Приміщення під індксом 3 не приєднане до приміщння 4. Жодних перешкод у доступі до приміщення під індексом 3 не чиниться.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає в будинку по АДРЕСА_6 з грудня 2012 року. Будинок складається з семи квартир. В спірному приміщенні є каналізаційні стики та комунікації з водовідведення. Коли вона вселилась в будинок, жодного туалету в спірному приміщенні не було. Ствердила, що дійсно бачила унітаз у спірному приміщенні, але чи він був діючий їй невідомо. Жодних перешкод у користування спірним приміщенням не чиниться.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що у спірному приміщення наявний туалет. Вхід в спірне приміщення замуровано приблизно у 2025 році. Чи функціонував туалет повідомити не може.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що в будинку по АДРЕСА_3 проживає з 1987 року. Спірне приміщення було приблизно 2 кв.м., там був туалет обладнаний чугунним бачком та стояком. Потім було розбито несучу стіну та заморовано вхід. Всі витрати по утриманню туалету було покладено на ЖЕК.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а саме письмові докази, покази свідків, а також фото та відео матеріали, враховуючи наявність у позивача права спільної власності відносно спірного приміщення та перешкодами в користуванні ним, які не пов`язані з позбавленням володіння останнього, суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позову у повному обсязі, оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні спільним майном - задоволити.

Усунути перешкоди у користуванні туалетом загального користування під індексом ІІІ/2.2 кв. м. з коридору загального користування під індексом ІІ/12.0 кв. м. в підвалі будинку АДРЕСА_3

Зобов`язати ОСОБА_1 привести даний підвал до попереднього стану - відновити самочинно закладений вхід в туалет загального користування та відновити несучу стіну.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 04056121, адреса: 79057, м.Львів, вул. Г. Чупринки, 85.

Суддя Ванівський Ю.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua