Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №450/4209/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4209/26 Провадження № 3/450/2105/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730002 від 27.07.2026 року, ОСОБА_1 , 27.07.2026 року близько 07:15 год. в м. Пустомити, вул. Садова, керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA у алкогольному сп`янінні. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою газоаналізатора Драгер Перша 0308 номер тестування 37, результат - 40 проміле. Від керування транспортними засобами водія відсторонено та попереджено. ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п. 2.9 (а) ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

11.09.2026 року особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 через канцелярію суду подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначає, що 27.07.2026 року працівниками поліції щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з керуванням транспортним засобом за наявності ознак алкогольного сп`яніння. Під час проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» отримано результат 0,40 проміле. Водночас із таким результатом огляду він не погодився, заперечував факт вживання алкогольних напоїв, про що, за його твердженням, безпосередньо повідомив працівника поліції. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано його слова: «Я не вживав, та воно не показує». Незважаючи на висловлену незгоду, працівник поліції не запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я та не направив його для проведення такого огляду. При цьому наголошує, що від проходження медичного огляду він не відмовлявся, оскільки відповідної пропозиції та можливості пройти його йому фактично не було надано. Також не погоджується з відомостями, викладеними в рапорті працівника поліції Луківа М. М., зокрема із твердженням про те, що він погодився з результатом огляду, оскільки такі відомості, на його думку, спростовуються відеозаписом події. Звертає увагу, що зафіксований на відеозаписі перебіг події не підтверджує також наявності у нього сукупності ознак алкогольного сп`яніння, зазначених працівником поліції в акті огляду та направленні на медичний огляд, а саме різкого запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння пальців рук. На підтвердження своєї позиції покликається на положення ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також пункти 6–8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Вважає, що у разі незгоди водія з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, працівник поліції зобов`язаний направити його до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення огляду, однак у цьому випадку такого порядку дотримано не було. На його переконання, порушення встановленої процедури проведення огляду ставить під сумнів достовірність та допустимість отриманого за допомогою спеціального технічного засобу результату, а тому такий результат не може бути достатньою підставою для висновку про перебування його у стані алкогольного сп`яніння. З огляду на викладене вважає, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, визначений частиною другою статті 268 КУпАП перелік справ, розгляд яких здійснюється за обов`язкової присутності особи, не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статтею 130 КУпАП.

Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02) , «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02) .

Відтак, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених законом, суд прийшов до переконання щодо розгляду адміністративної справи за відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 .

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 полягає у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водій транспортного засобу ОСОБА_1 .

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони даного правопорушення на переконання суду є вина суб`єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб`єкт правопорушення керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється, серед іншого керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення на підтвердження вини особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 працівниками поліції долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730002 від 27.07.2026 року, роздруківку із отриманими відомостями, із спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, тест №37, результат 0,40 проміле із зазначенням часу проходження, а саме: 07:15 год, температури + 17 градусів цельсія; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.07.2026 року; рапорт від 27.07.2026 року; відеозапис.

Відповідно до норм ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає серед іншого адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; наявність обґрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження факту керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 27.07.2026 було зупинено працівниками поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Після проходження огляду, інспектор повідомив йому результат огляду 0,40 проміле, а також те, що відносно нього буде складено протокол. В свою чергу ОСОБА_1 повідомив, що «я не вживав, та воно не показує», у відповідь працівник поліції зауважив: «Як не вживав, він вас чути», після чого запропонував роздрукувати чек. Таким чином, ОСОБА_1 безпосередньо після проведення огляду висловив незгоду з його результатом та заперечив факт вживання алкоголю. Однак, незважаючи на це, працівник поліції не запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не направив для його проведення. Натомість о 38 хв. 00 сек. відеозапису працівник поліції передав ОСОБА_1 для підписання акт огляду, зазначивши: « ОСОБА_2 , за то, що продував — підпис». При цьому зі змісту розмови не вбачається, що працівник поліції роз`яснив значення підпису як підтвердження згоди з результатом огляду. Надалі працівник поліції відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та запропонував забезпечити прибуття іншої особи для керування автомобілем або зачекати певний час, зазначивши, що за цей час із нього «вийде».

До матеріалів справи долучено вищевказаний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в графі «з результатом згоден» зазначено « ОСОБА_1 » із підписом, що узгоджується із доводами особи, яка притягається до відповідальності, а також долученим до матеріалів відеозаписом.

З направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» від 27.07.2026 року, складене о 07:19 год., у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: «почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук», в графі «На огляд у заклад охорони здоров`я доставив» зазначено, що «не доставлявся», а сам огляд проводився за допомогою «ARSA 0308 на місці зупинки ТЗ», результату огляду – 0,40 проміле.

Матеріали справи не містять доказів вжиття поліцейськими заходів з метою проведення огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у закладі охорони здоров`я.

Суд не бере до уваги як доказ направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки такий містить відомості, що суперечать наявному відеозапису події, долученому до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 після продування алкотестеру висловив незгоду з таким результатом. Однак працівник поліції, попри висловлені заперечення, не запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не направив для його проведення. Водночас у самому направленні зазначено, що ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не доставлявся, а огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, зазначене направлення не містить підпису ОСОБА_1 та, як убачається з відеозапису, працівником поліції йому для ознайомлення та підписання не пред`являлося. За таких обставин цей документ не підтверджує належного дотримання працівниками поліції встановленого порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а його зміст не спростовує зафіксованого на відеозаписі факту незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду.

Таким чином даний доказ не узгоджується з матеріалами справи та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Суд звертає увагу на те, що капітан поліції ПОГ СВГ ВП ЛУРП № 2 ГУНП у Львівській області Микола Луків, після висловленої ОСОБА_1 незгоди з результатом огляду, зобов`язаний був доставити такого до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки він не погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а тому такий результат вважається недійсним. Таким чином працівник поліції діяв всупереч ст.266 КУпАП та п. 7 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Аналогічні висновки висловлені в постанові Львівського апеляційного суду від 11.02.2026 року у справі № 944/520/26.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеною.

Згідно висновків Верховного Суду у справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

При цьому, згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 283-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

провадження у справі № 450/4209/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І. І. Мельничук