Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №462/7229/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7229/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 листопада 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить в порядку поділу майна стягнути з відповідача на її користь 185629 гривень 00 коп. в рахунок компенсації вартості 1/2 частини за автомобіль марки «Nissan Leaf», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виділивши вказаний автомобіль у власність відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що з 12 червня 2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року. У період шлюбу вони придбали вказаний автомобіль, який був зареєстрований за відповідачем. Після розірвання шлюбу відповідач забрав вказаний автомобіль, а відтак, останній знаходиться у повному користуванні та володінні відповідача. В зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

29 вересня 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачці було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 червня 2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року /а.с.19-22/.

У період шлюбу сторони придбали автомобіль «Nissan Leaf», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , дата реєстрації 22 січня 2020 року, який був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_3 /а.с.24/.

Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 забрав вказаний автомобіль, а відтак, останній знаходиться у повному користуванні та володінні відповідача.

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 20 від 14 березня 2025 року ринкова вартість автомобіля автомобіль «Nissan Leaf», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , без його особистим оглядом експертом становить 371258,00 грн /а.с.28-52/.

Суд ураховує, що позивачка позбавлена будь-якого доступу до спірного автомобіля, і тому вона не має можливості провести іншу товарознавчу експертизу такого.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вказаної вартості автомобіля, клопотання про призначення повторної експертизи не заявив.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616 св 18); від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084 св 19).

За результатом касаційного перегляду справи № 347/955/16 постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року залишено без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог про поділ та визнання права власності спільного майна подружжя, а саме: будівельних матеріалів, та виконаних робіт які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництва літньої кухні, автомобіля Wolksvagen Passat та зустрічних позовних вимог про поділ смільного майна подружжя, а саме автомобіля марки Wolksvagen Passat. Касаційний суд вказував, зокрема, що суди дійшли правильного висновку про те, що спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу, тому він відповідно до вимог статей 60, 61, 70, 71 СК України є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. А оскільки вказаний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача за первісним позовом, судами правомірно присуджено стягнути з останньої 1/2 частину його вартості в рахунок компенсації права на належну частку позивачу за первісним позовом.

З огляду на вказане, суд, узявши до уваги, що спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу сторін, і тому є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними, а також, урахувавши, що автомобіль знаходиться у користуванні та володінні відповідача, вважає, що позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивачки 1/2 частину його вартості в рахунок компенсації права на належну частку позивачці є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 185629,00 грн (371258,00 грн х 1/2 частку).

Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1856 гривні 00 коп. /а.с.66/ та судові витрати на залучення екпертів в розмірі 5000,00 грн /а.с.57/.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки «Nissan Leaf», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 185629 гривень 00 коп. в рахунок компенсації вартості 1/2 частини за автомобіль, 1856 гривень 00 коп. судового збору, 5000 гривень 00 коп. судових витрат на залучення експертів. Всього стягнути – 192485 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя:

Оригінал рішення.