Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №332/5324/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 02.11.2026

Справа № 332/5324/26

Провадження № 2/334/5844/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №21686 від 20.02.2021 року у розмірі 11 900 грн., з яких 2 000 грн. сума заборгованості за кредитом та 9 900 грн. заборгованість за відсотками, а також судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.02.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали договір № 21686 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. на свою банківську картку строком на 18 днів під 2,5 % на день. Позивач виконав умови договору та перерахував вказані грошові кошти на банківську карту відповідача. Проте, відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки. Станом на 01.06.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 11 900 грн., з яких 2 000 грн. сума заборгованості за кредитом та 9 900 грн. заборгованість за відсотками.

17.02.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно із реєстром боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу № 02-17/02/2022, право вимоги за кредитним договором №21686 від 20.02.2021 року перейшло до ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу».

Відповідач відзиві на позовну заяву не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 02.09.2026 року матеріали позовної заяви передані до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Ухвалою від 05.10.2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у встановлений законодавством спосіб, будь-яких заяв чи клопотань щодо суті спору не подавав.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

20.02.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 21686.

Договір позики укладено в електронній формі з використанням ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора «AV2397».

З умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. на свою банківську картку № НОМЕР_1 , строком на 18 днів з кінцевим терміном повернення 09.03.2021 року зі сплатою 2,5 % на день (фіксована).

Загальні витрати за кредитом становлять 1 200 грн. (900 грн. сума нарахованих відсотків та 300 грн. комісія), а орієнтовна загальна вартість кредиту 3 200 грн. (а.с.23).

Факт перерахування грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Платежі Онлайн» від 29.06.2026 року за вих. № 1179/06.

17.02.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно із реєстром боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу № 02-17/02/2022, право вимоги за кредитним договором №21686 від 20.02.2021 року перейшло до ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу».

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Частиною першою статті 637 ЦК України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суд у постанові у справі №552/672/23 від 07.09.2026 року виснував, що якщо тлумачення змісту умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, то в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Судом встановлено, що у кредитному договорі №21686 від 20.02.2021 року та у графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту (Додаток до договору), сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 2 000 грн та сплатити проценти у розмірі 900 грн.

Тлумачення змісту вказаних умов договору разом із іншими умовами наведеними у самому договорі та додатках до нього дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 900 грн.

Вказане узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у справі №552/672/23 від 07.09.2026 року і застосування якої, в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, є обов`язковою при розгляді цього спору.

Ураховуючи вище наведене, загальна сума яка підлягає сплаті за договором №21686 від 20.02.2021 року становить 2 900 грн., а відтак вимоги позивача є обґрунтованими лише в цій частині.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат, суд вважає, що вони частково обґрунтовані в частині витрат у розмірі 2 000 грн. за складання позовної заяви, водночас інші витрати у сумі 13 500 грн. за надання усної консультації, складання заяв, канцелярські витрати тощо не мають відношення до розгляду цієї справи, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому витрати на правову допомогу також підлягають пропорційному задоволенню в розмірі 487,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №21686 від 20.02.2021 року у сумі 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) судовий збір у сумі 648 (шістсот сорок вісім) гривень 82 копійки та витрати на правову допомогу в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 39 копійок.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін