Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №758/8498/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8498/26

Категорія 68

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Глухенького Олександра Анатолійовича звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що 29.12.2000 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 2380. Від шлюбу у сторін є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день звернення до суду проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. У зв`язку із повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, та з метою забезпечення безпеки життя і здоров`я доньки позивач у березні 2022 року була змушена разом із малолітньою на той час донькою ОСОБА_3 виїхати з міста Києва за межі України до Австрійської Республіки, де позивачу та її доньці було надано тимчасовий захист. Починаючи з 15.07.2025 позивач разом з дочкою зареєстрована у Центральному реєстрі населення Австрійської Республіки, що підтверджується відповідними довідками-підтвердженнями реєстрації. Зареєстрованим місцем проживання позивача в Україні є: АДРЕСА_1 . Спільне проживання сторін та ведення спільного господарства фактично припинено з березня 2022 року, тобто з моменту вимушеного виїзду позивача з дочкою за межі України. Із вказаного часу сторони проживають окремо, не мають спільного бюджету, не ведуть спільного господарства, спільних побутових і сімейних інтересів не мають. За весь цей період ні з боку позивача, ні з боку відповідача не було реального бажання та намагання відновити сім`ю, поновити спільне проживання чи ведення спільного господарства. Сторони втратили взаємну прихильність, повагу та довіру, відсутні спільні плани на майбутнє, фактично між сторонами зруйновані сімейні стосунки, шлюб існує лише формально. Подальше спільне шлюбне життя та збереження сім`ї позивач вважає неможливим, а збереження такого шлюбу таким, що суперечить її інтересам та інтересам неповнолітньої доньки. Спору з відповідачем щодо місця проживання дитини, порядку участі у її вихованні та утриманні, а також щодо поділу майна на час подання цього позову немає; відповідні вимоги в межах цього позову не заявляються. Таким чином, існують всі підстави для офіційного оформлення припинення шлюбних відносин між сторонами шляхом розірвання шлюбу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

16.07.2026 відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що доводи позивачки, наведені в обґрунтування позову, ґрунтуються на перекручених обставинах, є недостовірними та помилковими.

Зокрема, відповідач зазначає, що сторони разом прийняли спільне рішення про тимчасовий виїзд позивачки разом із дочкою ОСОБА_5 до міста Відня Австрійської Республіки у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та введеним воєнним станом, з метою збереження життя і здоров`я неповнолітньої дочки, убезпечення її від наслідків збройної агресії. Таке рішення не було виключно рішенням однієї позивачки. В той же час, відповідач як чоловік і свідомий громадянин, будучи військовозобов`язаним, залишився в місті Києві та на даний час він працює в оборонній сфері на АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування». Наведена обставина унеможливлює виїзд відповідача за межі України до місця тимчасового проживання/перебування позивачки. Відповідач не погоджується з доводами позивачки про те, що з моменту виїзду до Австрії вони із чоловіком стали проживати окремо, у них відсутній спільний бюджет, вони не ведуть спільного господарства, відсутні спільні побутові і сімейні інтереси, а шлюб існує формально, оскільки сторони як батьки разом прийняли спільне рішення про тимчасовий виїзд дружини разом із дитиною за межі України. Таке рішення було прийнято виключно з міркувань безпеки та захисту спільної дитини, а не з наміром припинити сімейні відносини і розірвати шлюб. Тобто, окреме проживання сторін, починаючи з березня 2022 року, було вимушеним і зумовлене виключно воєнним станом, а не з причин припинення сімейних відносин. Відповідач акцентує увагу, що сім`я не визначається лише і тільки наявністю факту постійного проживання в одному житловому приміщенні (квартирі, будинку), адже сімейні відносини - це також кохання, взаємна підтримка, турбота, спільне вирішення питань подальшого розвитку сім`ї, приймання участі у житті один одного, виконання батьківських обов`язків, спільне планування майбутнього тощо. На переконання відповідача саме такі зв`язки між ним, дружною і дитиною збереглися і до сьогодні. Відповідач постійно підтримує зв`язок як з дружиною, так і з дитиною, регулярно (майже щодня, через день) спілкується із ними телефоном. Сторони обговорюють поточні справи, питання навчання спільної дитини, її подальші кроки після закінчення школи, інші побутові питання. Також, час від часу дружина із дочкою приїжджають в Київ на короткий період, де сторони проживають в одній квартирі ( АДРЕСА_2 ), разом проводять час, відпочивають, вирішують сімейні питання. Тому для відповідача було повним здивуванням наведена позивачкою в позовній заяві інформація про те, що їй нібито невідомо його номер телефону, а адресою проживання є квартира АДРЕСА_3 , що не відповідає дійсності. Відповідач цікавиться справами та побутом своєї сім`ї, яка тимчасово перебуває в Австрії, цікавиться навчанням дитини, її успіхами, поточними справами. Таким чином, приведені доводи про формальність шлюбу не відповідають дійсності. Відповідач приймає участь у матеріальному забезпеченні своєї сім`ї. Зокрема, відповідач на постійній (регулярній) основі, щомісячно, через водіїв рейсових автобусів, які слідують за маршрутом Київ-Відень, передавав позивачці готівкові кошти (в середньому, приблизно, це суми від 200 до 400 євро). Окрім того, відповідач перераховував дружині (позивачці) кошти на її особистий картковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Так, згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» від 25.06.2026 (додається) відповідач в період з липня 2022 року по червень 2026 року частинами переказував позивачці кошти у безготівковому вигляді на загальну суму 144 855,00 грн. Також, оскільки донька сторін ОСОБА_5 потребувала додаткової сторонньої допомоги у навчанні, відповідач ніс витрати на викладачів (репетиторів) з математики, української мови, історії. Щонайменше випискою АТ КБ «Приватбанк» від 03.07.2026 (яка додається до позову) підтверджується здійснення відповідачем грошових переказів викладачу з математики Харченко О.В. , який допомагав дочці з поглибленням знань у вказаному предметі. Наведеним спростовуються твердження позивачки, викладені в позовній заяві, що донька перебуває на її утриманні та вихованні, що відповідач не цікавиться справами сім`ї і що сторони не мають спільного бюджету. Крім того, відповідач не погоджується з твердженнями позивачки про відсутність бажання сторін відновити сім`ю, поновити спільне проживання і ведення господарства. Зокрема, він стверджує, що 15.02.2023 сторони придбали нову квартиру за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 69,6 кв.м. За час, поки позивачка перебувала за межами України, відповідач, постійно перебуваючи в Україні, частину зароблених й накопичених ним в період часу з 2022 року по 2026 рік коштів спрямовував на проведення ремонтно-оздоблювальних робіт у зазначеній вище квартирі, яку сторони придбали для свого спільного проживання. Незважаючи на те, що його сім`я проживала в Австрії, відповідач завжди сприймав це як тимчасове явище, очікуючи на повернення родини, прагнув створити більш комфортні умови проживання сім`ї, чому б сприяв їх переїзд у новобудову. Відповідач очікував, що після завершення воєнного стану, дружина з донькою повернуться в Україну, і вони усі разом, однією сім`єю проживатимуть в спільній квартирі, яку разом придбали та яку відповідач підготував для проживання сім`ї. З наведеного слідує, що відповідач ніколи не вважав, що його сімейні відносини із позивачкою припинились, що шлюб існує формально, він ніколи не мав наміру припинити сімейні відносини, а проживання дружини з донькою в Австрії завжди вважав виключно тимчасовим і вимушеним явищем, обумовлених воєнним станом. Відтак, помилковими є твердження про відсутність бажання відновити сім`ю, адже відповідач вважає, що сімейні відносини існують і ніколи не припинялись. З урахуванням викладеного відповідач зазначає, що він не втрачав прихильність, повагу і довіру до своєї дружини, прагне порозуміння із нею щодо викладених вище обставин, які слугували вимушеному тимчасовому окремому їх проживанню, налагодження діалогу та поновлення спільного проживання як сім`ї. Оскільки викладені в позовній заяві обставини і підстави для розірвання шлюбу, які зазначені позивачкою, відсутні, і вони ґрунтуються на надуманих твердженнях, позов в цілому є формальним, або справжні обставини для подання такого позову приховуються нею як від відповідача, так і від суду, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення судом заявлених позовних вимог. У відзиві відповідачем також було поставлено питання позивачці в порядку ст. 93 ЦПК України.

22.07.2026 до суду надійшли відповіді позивача на питання відповідача, поставлені в порядку ст. 93 ЦПК України, а також відповідь на відзив, подана представником позивачки.

Ухвалою суду від 11.09.2026 було частково задоволено клопотання представника відповідача про надання строку на примирення та надано сторонам строк для примирення тривалістю два місяці. Провадження у справі було зупинено.

28.09.2026 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 , в якому він просив поновити провадження у справі, вказуючи на те, що після постановлення судом ухвали про надання строку на примирення він вживав усіх можливих та залежних від нього заходів для примирення подружжя, неодноразово спілкувався з нею в телефонному режимі та під час її приїзду в Україну, однак вжиті заходи не дали відповідного результату. Ураховуючи наведене, відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, про що просить ухвалити відповідне рішення.

Ухвалою суду від 07.10.2026 провадження у справі було відновлено та призначено справу до судового розгляду.

Перед початком судового засідання представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їх участі та без участі сторін, просивши при ухваленні рішення врахувати доводи сторін, наведені у їхніх письмових заявах по суті справи.

З огляду на наведене, суд постановив проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано

29.12.2000 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 2380, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу у сторін є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Єдиного порталу державних послуг «Дія».

В обґрунтування позову позивачка стверджує, що вони з відповідачем протягом тривалого часу спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам.

Судом приймаються до уваги такі її доводи, оскільки вони відповідачем не спростовані.

Крім того, суд приймає до уваги, що ухвалою суду від 11.09.2026 сторонам надавався строк для примирення, однак, як вбачається із матеріалів справи, до примирення вони не дійшли. При цьому суд також враховує, що після поновлення провадження у справі відповідач подав заяву, у якій зазначив, що не заперечує щодо розірвання шлюбу, оскільки він вживав усіх можливих та залежних від нього заходів для примирення подружжя, неодноразово спілкувався з позивачкою в телефонному режимі та під час її приїзду в Україну, однак вжиті заходи не дали відповідного результату.

Таким чином, з`ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам, а також інтересам їхньої неповнолітньої дитини, що має істотне значення.

При розгляді даної справи суд також, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24-ц.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, при подачі позову позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.05.2026.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 29.12.2000 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 2380, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяО. О. Ковбасюк