Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №755/11131/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11131/26

Провадження №: 3/755/4447/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2026 р.

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2026 року о 16 годині 00 хвилин по вул. Марка Черемшини, 18 у місті Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався. В судові засідання призначенні на 12 серпня 2026 року, 28 вересня 2026 року та 14 жовтня 2026 року не з`являвся, повідомлявся судом належним чином.

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_1 зазначив, що своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, із протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, оскільки від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку не відмовлявся та транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував. За його словами, автомобіль був припаркований на парковці, оскільки він погано почувався.

Зазначив, що до нього підійшов працівник поліції, який запропонував своєму колезі здійснювати відеозапис на мобільний телефон, пояснивши це тим, що розрядилися нагрудні відеореєстратори та закінчувалася робоча зміна. Працівник поліції представився старшим лейтенантом поліції Заворицьким Олегом Олеговичем та повідомив, що надійшов виклик щодо дорожньо-транспортної пригоди, у фабулі якого зазначалося, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

За твердженням ОСОБА_1 , старший лейтенант поліції Заворицький О.О. повідомив, що особу водія було встановлено лише за посвідченням водія, та зазначив, що посвідчення водія у нього відсутнє. Однак, на думку заявника, ці твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, зі змісту графи 15 «Тимчасово вилучені документи» протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709817 від 03 липня 2026 року вбачається, що у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

Крім того, незважаючи на висловлений працівником поліції намір притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія, жодної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або протоколу за статтею 126 КУпАП складено не було.

Старший лейтенант поліції ОСОБА_2 зазначив, що під час спілкування, безпосередньо після прибуття, виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нестійку ходу, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення мовлення.

Водночас ОСОБА_1 стверджує, що наведені відомості є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки на той момент він перебував у салоні автомобіля, з нього не виходив та безпосередньо з працівником поліції не спілкувався. За його словами, працівник поліції близько до нього не підходив, фактично дивився йому в потилицю, а тому не міг об`єктивно відчути запах алкоголю з його порожнини рота чи оцінити колір очей. Фіксацію такої ознаки, як нестійка хода, заявник вважає безпідставною та фізично неможливою, оскільки протягом зазначеного часу він перебував у транспортному засобі й жодних кроків не робив.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ознака нестійкої ходи взагалі відсутня в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709817 від 03 липня 2026 року, що, на його переконання, додатково підтверджує суперечливість тверджень працівника поліції. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що зазначені працівником поліції ознаки сп`яніння були зафіксовані формально та безпідставно, без належного первинного контакту й візуального огляду.

Надалі старший лейтенант поліції Заворицький О.О. звернувся до ОСОБА_1 зі словами: «Батьку, пропоную вам наразі, згідно цього наказу, пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу "Драгер"». Оскільки ОСОБА_1 не є батьком зазначеної особи, він не відразу зрозумів, що працівник поліції звертається саме до нього. Після повторної пропозиції пройти огляд він лише уточнив причину та підстави такої вимоги, поставивши запитання: «Нащо?».

У відповідь на це старший лейтенант поліції Заворицький О.О., замість роз`яснення підстав і порядку проведення огляду, безпідставно розцінив уточнювальне запитання ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду. Більше того, працівник поліції одразу звернувся до присутніх осіб із навідним запитанням: «Ви це почули, слова "нащо"? Ви вважаєте це як відмова від проходження?», підводячи їх до висновку про те, що уточнювальне запитання є фактом відмови від проходження огляду.

ОСОБА_1 зазначає, що працівник поліції не роз`яснив йому правових наслідків відмови та не надав повторної чіткої можливості висловити свою позицію, а фактично підмінив процедуру огляду передчасною констатацією відмови. Таким чином, на думку заявника, відмову від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано не було, а висновок працівника поліції ґрунтується виключно на його суб`єктивних припущеннях та передчасному тлумаченні поставленого запитання.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення порядку відеофіксації, оскільки процедура огляду та спілкування з ним здійснювалися за допомогою особистого мобільного телефону працівника поліції марки iPhone, а не нагрудного відеореєстратора. Посилання працівника поліції на розрядження акумулятора нагрудного відеореєстратора ОСОБА_1 вважає безпідставним, оскільки відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції № 1026 поліцейський зобов`язаний забезпечити належний стан та заряд акумулятора технічного засобу до початку зміни.

ОСОБА_1 вважає, що фіксація процесуальних дій на особистий мобільний пристрій не передбачена чинним законодавством, а тому отриманий у такий спосіб відеозапис є недопустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП.

Також заявник посилається на відсутність свідків та безперервної відеофіксації, зазначаючи, що відповідно до змісту графи 9 «Свідки чи потерпілі» протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709817 від 03 липня 2026 року свідки до участі в оформленні матеріалів не залучалися, про що зазначено у відповідній графі протоколу.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд на стан сп`яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Поряд із цим ОСОБА_1 наголошує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів висловлення ним категоричної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. На його думку, з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається ані належного роз`яснення пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку, ані висловлення ним відмови від його проходження. Спробу працівника поліції трактувати уточнювальне запитання як відмову від проходження огляду заявник вважає суб`єктивною та такою, що суперечить вимогам статті 266 КУпАП.

Суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.

Так, згідно із пунктом 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується, наданими суду матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №709817 від 03 липня 2026 року;

- копією протоколу серії ЕПР1 №709826 від 03 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП;

- копією протоколу серії ЕПР1 №709836 від 03 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП;

- схемами місця дорожньо-транспортної пригоди від 03 липня 2026 року;

- письмовими пояснення ОСОБА_3 , з яких вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з її автомобілем марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_3 , при цьому не зупинився та поїхав далі. Після чого, ОСОБА_3 сіла до свого автомобіля та поїхала за вищезазначеним водієм, наздоганяючи його побачила, як даний водій здійснив ще з одним автомобілем зіткнення, після чого, вона викликала працівників поліції;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , з яких вбачається, що 03 липня 2026 року, його автомобіль стояв припаркований на узбіччі за адресою: м. Київ, вул. Черемшини, 38. Приблизно о 17 годині водій керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з його автомобілем;

- відеозаписом долученим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Так, за результатами дослідження відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні автомобіля із працюючим двигуном. Працівники поліції залучили двох свідків та пояснили, що відеофіксація здійснюється за допомогою мобільного телефону у зв`язку з розрядженням акумуляторів нагрудних відеореєстраторів.

Працівник поліції повідомив, що надійшов виклик щодо дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих, у повідомленні зазначалося, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Також працівник поліції зазначив, що під час спілкування з ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота.

Після цього працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», зазначивши: «Батько, пропоную вам пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер"». На вказану пропозицію ОСОБА_1 не відповів. У подальшому працівник поліції повторно звернувся до нього із запитанням: «Пане водій, чи будете проходити огляд на стан сп`яніння?». Спочатку ОСОБА_1 відповів: «Так», після чого запитав: «Навіщо?».

Працівник поліції повідомив, що сприймає запитання «Навіщо?» як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, та зазначив, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протоколи за частиною пршою статті 130 та статтями 124 КУпАП. Крім того, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортними засобами строком на 24 години. На запитання працівника поліції, чи все йому зрозуміло, ОСОБА_1 відповів ствердно.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази, є належними, допустимими та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, вони не суперечать фактичним обставинам справи та об`єктивно узгоджуються між собою. Досліджений судом відеозапис, на якому зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та перебіг подій за участі ОСОБА_1 , є достатнім для оцінки в контексті диспозиції частини першої статті 130 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , оцінюється в сукупності з письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , схемами місця дорожньо-транспортних пригод та іншими матеріалами справи.

Зокрема, з письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що водій зазначеного автомобіля після зіткнення з її транспортним засобом продовжив рух, а згодом допустив зіткнення з іншим автомобілем. Аналогічні обставини щодо участі автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , у дорожньо-транспортній пригоді наведені у письмових поясненнях ОСОБА_4 .

Наведені відомості узгоджуються між собою та в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджують обставини руху зазначеного транспортного засобу до прибуття працівників поліції. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що на момент прибуття працівників поліції автомобіль перебував у нерухомому стані, самі по собі не спростовують факту попереднього керування ним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, як убачається з дослідженого відеозапису, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 двигун автомобіля перебував у робочому стані

Щодо тверджень ОСОБА_1 про недопустимість як доказу відеозапису, здійсненого працівником поліції за допомогою особистого мобільного телефону, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Сам по собі факт використання працівником поліції особистого мобільного телефону замість нагрудного відеореєстратора не є безумовною підставою для визнання отриманого відеозапису недопустимим доказом. Під час вирішення питання щодо можливості використання такого запису суд оцінює спосіб його отримання, зміст, достовірність, належність до обставин справи та узгодженість з іншими доказами.

У цій справі відеозапис долучений до матеріалів провадження та відображає обставини спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , поведінку водія, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» і подальший перебіг подій. Суд безпосередньо дослідив цей запис та зіставив його зміст з іншими матеріалами справи.

Посилання ОСОБА_1 на використання особистого мобільного телефону у зв`язку з розрядженням акумуляторів нагрудних відеореєстраторів саме по собі не спростовує достовірності зафіксованих відомостей. За відсутності встановлених обставин, які б свідчили про спотворення запису, його невідповідність подіям або інші істотні порушення під час отримання, суд не вбачає підстав для відхилення відеозапису, як доказу виключно з мотивів використання такого технічного засобу.

Крім того, судом встановлено, що працівником поліції до проведення відповідних процесуальних дій було залучено свідків, що узгоджується з вимогами статті 266 КУпАП.

Таким чином, відеозапис підлягає оцінці як доказ відповідно до вимог статті 252 КУпАП.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в нього ознак алкогольного сп`яніння, суд враховує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мовлення. Водночас на відеозаписі працівник поліції називає почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота.

Самі по собі заперечення ОСОБА_1 щодо наявності відповідних ознак не спростовують зафіксованих у матеріалах справи відомостей, однак висновок про наявність складу правопорушення має ґрунтуватися на встановленні всіх його необхідних ознак.

Аналіз наведеного вище дає суду підстави вважати, що працівниками поліції вимоги чинного законодавства в частині виявлення ознак сп`яніння, висування пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, а також фіксування факту відмови водія від проходження огляду, в цілому була проведена з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Інструкції №1452/735 та Порядку №1103. Суттєвих порушень вищезазначених процедур суд не вбачає.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність складу адміністративного правопорушення підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи та не можуть бути прийняті судом лише на підставі його власного тлумачення обставин спілкування з працівником поліції.

Як роз`яснено в абзаці 3, 4 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Отже, ОСОБА_1 , який реалізує своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 23, 33, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва О.І. Вовк