Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №277/1005/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1005/26

РІШЕННЯ

іменем України

"30" жовтня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Дідус, представника позивача – не з`явився, відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитними договорами № 010/0018/82/91847985 від 02.04.2019 року в сумі 23192,55 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, 02.04.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0018/82/91847985. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 7000 грн. 00 коп. кредитного ліміту на поточний рахунок, з терміном виконання до 02.04.2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 45 % річних. Скориставшись кредитними коштами, відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 23192 грн. 55 коп., у тому числі: тіло кредиту - 8627 грн. 09 коп., відсотки - 14565 грн. 46 коп.

Договором відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», первісним кредитором було передано (відступлено) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новим кредитором прийнято належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .

В подальшому, договором відступлення права вимоги № 13-06/24 від 13 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп»» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті»», яким первісним кредитором було передано (відступлено) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 .

Договором відступлення права вимоги № 010425 від 01 квітня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів, первісним кредитором було передано (відступлено) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новим кредитором прийнято належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників, для подальшого врегулювання простроченої заборгованості, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 010/0018/82/91847985.

Вказана справа надійшла до Ємільчинського районного суду Житомирської області 10.07.2026 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була розподілена судді Заполовському В.В.

Ухвалою судді Заполовського В.В. від 17.07.2026 року по даній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

18.08.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає суму заборгованості разом з відсотками необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Вважає розрахунок заборгованості неналежним та не допустимим доказом, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом. Також відповідач вважає, що умови договору є несправедливими.

Крім того на думку відповідача на день подання позову до суду сплив строк позовної давності, оскільки кредитний договір було укладено 02.04.2019 року, а позовна заява подана 10.06.2026 року.

19.08.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, не заперечує факту отримання кредитних коштів та не стверджує, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Відповідач не спростовує нараховані проценти ні якими доказами, контр розрахунок не поданий. Отже дані твердження на його думку є припущенням. Вважає що такі твердження спростовані та не заслуговують на увагу.

Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності, представник позивача зазначив, що перебіг строку позовної давності продовжувався на час введення на території України карантину в період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, а також перебіг позовної давності зупинено на строк його дії воєнного стану.

20.08.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Ємільчинського районного суду №151 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №1648/0/15-26 від 13.08.2026 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді Ємільчинського районного суду Житомирської області.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 року вказану справу розподілено судді Корсун Т.Г.

Ухвалою судді Корсун Т.Г. від 26.08.2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до свого провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.04.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0018/82/91847985, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок у сумі 7000 грн. 00 коп., на строк 48 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 45,00 % річних.

На виконання ухвали суду від 17.07.2026 року, 21.08.2026 року на адресу суду надійшли витребувані докази з АТ «Райффайзен Банк», а саме виписка про рух коштів за рахунком відповідача, яка підтверджує користування відповідачем кредитними коштами.

09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

13 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «ФК «Сонаті» було укладено договір відступлення права вимоги № 13-06/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Договором відступлення права вимоги № 010425 від 01 квітня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів, первісним кредитором було передано (відступлено) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новим кредитором прийнято належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників, для подальшого врегулювання простроченої заборгованості, в тому числі і до відповідача.

Як зазначено в реєстрі боржників № 2 до договору про відступлення права вимоги № 010425 від 01.04.2025 року, ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/0018/82/91847985 від 02.04.2019 року в сумі 23192,50 грн.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч.1, 3, 5 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у ОСОБА_1 грошового зобов`язання та заборгованості за ним перед позивачем.

Відповідачем, який заперечує суму заборгованості та суму нарахованих відсотків наведений позивачем розрахунок не спростовано, доказів його неправильності не надано та власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися в обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем подано позовну заяву поза межами позовної давності суд зазначає наступне.

Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч.1 ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З даним позовом позивач звернувся 10.04.2026.

При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Законом України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року виключено п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із нарахованими процентами в межах дії строку договору за користування кредитом вчасно не повернув, внаслідок чого виникла спірна заборгованість, суд дійшов висновку про можливість стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» заборгованості за тілом кредиту – 8627,09 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 14565,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, які позивач просив компенсувати за рахунок відповідача, суд дійшов таких висновків.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Гонорар в розмірі 8500 грн. визначений адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Альянс правосуддя» за: підготовку досудових вимог, витребування та збір необхідних доказів, підготовку та подання позовної заяви і інших процесуальних документів, у яких виникне необхідність, представництво клієнта у суді, вчинення інших дій.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 2000 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» заборгованість за кредитним договором 010/0018/82/91847985 від 02.04.2019 року в розмірі 23192 грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн. 00 коп.

В задоволенні витрат на правничу допомогу у сумі 6500 грн. – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів», місцезнаходження: вул. Ярославська, 6, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 45161767.

Відповідач – ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 30 жовтня 2026 року

Суддя Т. Г. Корсун