Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №369/4608/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4608/26

Провадження № 2/369/10468/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмове провадження) без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1254-3300, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, товариство взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 8 400,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 21 днів; пільгова % ставка 2,50 %; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю. Відповідач свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 13.02.2026 утворилась заборгованість на загальну суму 77 574 грн 00 коп., з яких: 8 400,00 грн.- заборгованість за кредитом; 69 174,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 40 236, 00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 338,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 37 338,00 грн, з яких: 8 400,00 грн.- заборгованість за кредитом; 28 938,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково. Відповідач не погоджується з нарахування позивачем процентів за кредитним договором відповідно до пункту 4.12, оскільки відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" вони є несправедливими. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 статтями 509, 627 ЦК України. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1254-3300 від 12.08.2023 року, станом на 13.02.2026 року, відповідачем 02.09.2023 року, було сплачено відсотки у розмірі 4 662,00 (14 колонка), що були передбачені за договором. Таким чином, враховуючи наведене, починаючи з 02 вересня 2023 року у ТОВ "Укр Кредит Фінанс", як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за зазначеним договором, а отже строку кредитування в межах якого нараховуються відсотки починається з 12.08.2023 року та закінчується 01.09.2023 року, а отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача повинен становити 8 400,00 грн, що складається із: розміру заборгованості за тілом кредиту: 8 400,00 гривень. Також варто зазначати, що у даному випадку, визначений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у вказаному вище договорі розмір процентів (3 % за кожен день, тобто 572 465,00 %. річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.10, 4.13 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 400 грн 00 коп., та судові витрати у розмірі 598,77 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1541-2066, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 8 400,00 грн зі строком кредитування - 300 календарних днів (до 06.06.2024 року) (п. 4.12 договору), базовим періодом 21 днів (п. 4.8 договору), стандартною процентною ставкою 3,00% в день (п. 4.10 договору), пільговою процентною ставкою 2,50 % в день, зниженою процентною ставкою 2,50% в день (п. 10.1 договору), який підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатору A9223.

З довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що грошові кошти за кредитним договором № 1254-3300 від 12.08.2023 укладеним з ОСОБА_3 у розмірі 8 400,00 грн. за допомогою системи EasyPay, платіж від 12 серпня 2023 року № 2351129794, на платіжну карту НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за договором № 1254-3300 від 12.08.2023 вбачається, що ОСОБА_1 не виконав умови взятих на себе зобов`язань, не погашав позику, внаслідок чого станом на 13.02.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 77 574 грн. 00 коп., з яких: 8 400,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 69 174 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 40 236,00 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 37 338,00 грн. Кредитодавець просить суд стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: 8 400,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 28 938,00 грн -прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 37 338,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договори є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідач ОСОБА_4 ознайомився з наданою в договорі інформацією, що засвідчив електронним підписом, вибрав та погодився з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклав кредитний договір підписавши їх особистим електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Тобто таким чином висловив своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були погоджені умови договору про відкриття кредитної лінії.

Крім того, вбачається, що відповідач частково сплачував кошти, що вказує на те, що останній погодився на істотні умови Договору та прийняв їх.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 02 вересня 2023 року здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 4662,00 грн, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором, який позивачем спрямований згідно до умов договору на погашення нарахованих відсотків.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1254-3300 від 12.08.2023 року, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

Щодо нарахувань позивачем процентів, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов договором про відкриття кредитної лінії № 1254-3300 від 12 серпня 2023 року, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8 400 грн. на наступних умовах: строк, на який надається кредит 300 календарних днів, пільгова процента ставка 2,5% в день, знижена процентна ставка 2,5% в день, стандартна 3,0 % в день. Дата повернення кредиту 06.06.2024 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до цієї дати, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 06.06.2024 року включно.

Позивачем розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, прострочена заборгованість на час звернення до суду складає 8 400,00 грн за тілом кредиту, прострочена заборгованість за процентами 69 174,00 грн, проте розмір заборгованості за відсотками, які позивач просить стягнути становить 28 938,00 грн.

Доказів оспорення відповідачем договору про відкриття кредитної лінії №1254-3300 від 12.08.2023 року, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, на переконання суду, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 3,0 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 12 березня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1254-3300 укладено 12 серпня 2023 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому на нього поширюється дія розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»

З детального розрахунку кредитора вбачається, що за період з 12.08.2023 року по 01.09.2023 року (за зниженою ставкою процентів 2,50%) нараховано проценти у розмірі 4410,00 грн - сплачено відповідачем; за 02.09.2023 року ( за стандартною ставкою 3,00%) нарахована проценти у розмір 252,00 грн – сплачено відповідачем.

За період із 03 вересня 2023 року до 23 вересня 2023 року (до набрання чинності змін до Закону «Про споживче кредитування»)за зниженою процентною ставкою по договору 2,50 %, сума процентів становить 4410 грн. (із розрахунку 8400*21*2,50%).

За період із 24 вересня.2023 року до 23 грудня 2023 року (до набрання чинності змін до Закону «Про споживче кредитування») за стандартною зниженою процентною ставкою по договору 3,00 %, сума процентів становить 22 932,00 грн. (із розрахунку 8400*91*3,00%).

Наступний період з 24 грудня 2023 по 22 квітня 2024 року включно (тобто вже після набрання сили змін до Закону «Про споживче кредитування» 24 грудня 2023 року) сума процентів за передбаченою договором ставкою 3% нарахована позивачем неправомірно, а має бути перші 120 днів нарахована по ставці 2,5 та має складати 25 200,00 грн. (із розрахунку 8400*120*2,5%).

За період з 23 квітня 2023 року по 06 червня 2024 (після набрання сили змін до Закону «Про споживче кредитування» 24 грудня 2023 року) сума процентів за передбаченою договором ставкою 3% нарахована позивачем також неправомірно, а має бути нарахована по ставці 1,5 та має складати 5670,00 грн. (із розрахунку 8400*45*1,5%).

Отже сукупна сума процентів за договором враховуючи законодавчі обмеження має становити 62 874,00 грн. (4410+252+4410+22 932+25 200+5 670).

З урахуванням сплачених відповідачем процентів у розмірі 4662,00 грн, залишок процентної заборгованості перед кредитором становить: 62 874,00 грн – 4662,00 грн = 58 212,00 грн.

Проте позивачем до стягнення в позові заявлено 28 938,00 грн., а тому з огляду на диспозитивність суд немає підстав стягувати більшу суму, ніж просить позивач.

Щодо тверджень відповідача про несправедливість умов кредитного договору, суд вважає, що такі не можуть бути взяті до уваги, зважаючи на таке.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під назвою «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведене законодавче формулювання «може бути визнано недійсним» прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала: «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; «натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)».

Вищенаведений висновок свідчить про те, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд не може застосовувати без відповідної позовної вимоги споживача. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом до розміру заборгованості за тілом кредиту.

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

Відповідач по даній справі не пред`являв відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому підстав зменшувати розмір відсотків до розміру тіла кредиту немає.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що розмір нарахованих відсотків є несправедливим або таким, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Сам по собі факт перевищення розміру нарахованих відсотків над сумою тіла кредиту не свідчить про несправедливість умов договору, оскільки такий розмір був визначений сторонами добровільно.

Також суд зауважує, що у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1254-3300 від 12.08.2023 року у загальному розмірі 37 338,00 грн, з яких: 8 400,00 грн - заборгованість за основним боргом; 28 938,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1254-3300 від 12.08.2023 року у загальному розмірі 37 338 (тридцять сім тисяч триста тридцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмір 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, що розташовується за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення виготовлено 30.10.2026 року.

Суддя Наталя Хацько