Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №607/421/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2026 Справа №607/421/26 Провадження №2/607/2413/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.09.2008 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н (далі – Договір).

За умовами Договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на банківський рахунок з видачею кредитної картки.

Інші умови Договору:

- тип кредиту та розмір кредитного ліміту: фінансовий 20000 грн;

- строк кредитування відповідає строку дії кредитної картки;

- процентна ставка, відсотків річних: 2,1%.

Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Під час користування кредитними коштами 28.08.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якої відповідачу збільшено суму кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на банківський рахунок з видачею кредитної картки «MasterCard World Black Edition» та встановлено розмір кредитного ліміту до 200000 грн, визначено процентну ставку, відсотків річних: 36% та змінено строк кредитування до 12 місяців з пролонгацією.

Також 03.04.2025 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду, за умовами якої встановлено тип кредиту – невідновлювальна кредитна лінія, визначено процентну ставку, відсотків річних: 12% та змінено строк кредитування до 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди.

Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 15.12.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 252379,12 грн, а саме: заборгованість за кредитом – 204796,44 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 47582,68 грн.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

28.05.2026 представник позивача адвокат Гулкевич Н.І. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідач порушив зобов`язання з погашення заборгованості по додатковій угоді протягом 239 днів, а тому з урахуванням п. 2 додаткової угоди він зобов`язаний повернути банку кредит та проценти за користування кредитом за період з 03.04.2025 до 30.11.2025 в повному обсязі. Зауважила, що між банком та клієнтом існують єдині безперервні кредитні правовідносини, які розпочалися 24.09.2008 шляхом підписання договору про відкриття карткового рахунку.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подав.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

09.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

02.06.2026 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучено такі докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача подав клопотання про дослідження доказів, у якому просив в процесі дослідження доказів у даній цивільній справі дослідити копію заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.08.2021, що містить розмір відсоткової ставки 36% річних для преміальних карток Platinum World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та підписана клієнтом як доказ позовних вимог та обставин погодження відсоткової ставки між банком і клієнтом.

Щодо даного клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Відтак під час ухвалення судом рішення у цій цивільній справі суд має дослідити усі подані позивачем докази, у тому числі і зазначену у клопотанні заяву.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

01.10.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Мартиненко І.Ю. не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю. Не заперечувала проти здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

01.10.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явився без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

24.09.2008 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття банківського рахунку, який підписано уповноваженою особою АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем власноручними підписами.

У Договорі сторони погодили істотні умови договору, а саме:

- тип кредиту та розмір кредитного ліміту: фінансовий 20000 грн;

- строк кредитування відповідає строку дії кредитної картки;

- процентна ставка, відсотків річних: 2,1%.

28.08.2021 сторони підписали Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Заяву підписано відповідачем цифровим власноручним підписом на електронному сенсорному планшеті, що відповідає вимогам Постанови Національного Банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» № 151 від 13.12.2019.

У заяві сторони погодили істотні умови договору, а саме:

- тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн (п. 1.2 Заяви);

- тип кредитної картки: Картка «Універсальна»;

- строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Заяви);

- процентна ставка, відсотків річних: 36% для преміальних карток Platinum World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature (п. 1.3 Заяви);

- кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4 Заяви);

- розмір мінімального обов`язкового платежу: 7% від заборгованості, але не менше 100 грн + комісія щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Заяви).

28.08.2021 сторони підписали Паспорт споживчого кредиту, у якому узгодили спосіб та строк кредитування, мету отримання кредиту, розміри процентної ставки, реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Підписанням паспорту споживчого кредиту та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 28.08.2021, а також засвідчив, що повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови договору, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

03.04.2025 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду, за умовами якої встановлено тип кредиту – невідновлювальна кредитна лінія, визначено процентну ставку, відсотків річних: 12% та змінено строк кредитування до 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди.

У п. 3 Додаткової угоди сторони узгодили, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить 236335,64 грн, із них:

- основна сума боргу за кредитом – 204796,44 грн;

- нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом – 31539,20 грн.

При цьому сторони узгодили, що розмір основної суми боргу та нарахованих процентів може відрізнятися від зазначених в цьому пункті у випадку здійснення Клієнтом операції (операцій) за рахунком в день укладення цієї Додаткової угоди.

Згідно із п. 2 додаткової угоди сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.09.2008 станом на 15.12.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 252379,12 грн, а саме: тіло кредиту – 204796,44 грн; проценти за користування кредитом – 47582,68 грн.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до вересня 2010 року; № НОМЕР_2 з терміном дії до вересня 2011 року; № НОМЕР_3 з терміном дії до вересня 2013 року; № НОМЕР_4 з терміном дії до вересня 2018 року; № НОМЕР_5 з терміном дії до вересня 2019 року; № НОМЕР_6 з терміном дії до вересня 2021 року; № НОМЕР_7 з терміном дії до жовтня 2021 року; № НОМЕР_8 з терміном дії до жовтня 2024 року; № НОМЕР_9 з терміном дії до січня 2026 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 20000 грн, який періодично зменшувався та станом на 03.02.2025 становив 0,00 грн.

З виписки по картці за період з 24.09.2008 до 17.12.2025 вбачається, що позивач надав у користування відповідача кредитні кошти, а відповідач користувався кредитними картками та використовував кредитні кошти у межах суми кредитного ліміту для зняття готівки, оплати товарів і послуг тощо.

Баланс на рахунку станом на 01.12.2025 складається з боргу у сумі 252379,12 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що сторони уклали кредитний договір б/н від 24.09.2008. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем власноручним підписом.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

З наданої суду виписки по рахунку відповідача за період з 17.01.2007 до 18.05.2026 вбачається, що відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач використовував надані йому кредитні кошти.

Однак відповідач покладені Договором зобов`язання виконував частково, неодноразово прострочив повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом. Докази зворотного суду не надано. Також відповідач не спростував розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 204796,44 грн (сума кредиту) та 47582,68 грн (проценти за користування кредитом) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Щодо дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі – Закон № 1023-XII), який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У чинній до 10.06.2017 редакції частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII було закріплено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 набрав чинності Закон України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (ст. 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Так, умовами Договору визначено, що строк кредитування відповідає строку дії кредитної картки. Поряд з цим із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткової угоди від 03.04.2025 вбачається, що строк кредитування становить 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди, та такий строк на даний час ще не сплинув.

Також у п. 2 додаткової угоди сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Однак із Заяви про приєднання до Умов до та Правил надання банківських послуг від 03.04.2025 вбачається, що мета отримання кредиту є споживчою, а відтак дострокове стягнення усієї кредитної заборгованості повинно здійснюватись з урахуванням положень ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017).

На підтвердження направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту позивач надав саму вимогу від 17.03.2025.

Однак докази того, що відповідач отримав таку досудову вимогу із зазначенням дати її отримання, позивач суду не надав.

Відтак позивач не довів наявність обставин, які є передумовою реалізації кредитодавцем права вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що, у свою чергу, свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Саме по собі посилання позивача на наявність простроченої заборгованості не підтверджує дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення кредитної заборгованості. Кредитодавець повинен довести не лише факт виникнення прострочення, а й виконання передбачених ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017) дій, з якими закон пов`язує виникнення у позичальника обов`язку достроково повернути кредит.

Оскільки доказів отримання відповідачем досудової вимоги позивач не надав, суд дійшов висновку, що передбачені законом умови для дострокового стягнення всієї суми кредиту, у тому числі заборгованості за тілом кредиту, на момент розгляду справи не настали.

Відтак позовні вимоги в частині дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 204796,44 грн є передчасними.

Водночас ненадання доказів дотримання передумов дострокового стягнення всієї суми кредиту саме по собі не звільняє позичальника від виконання зобов`язань за договором у частині платежів, строк виконання яких уже настав.

Аналіз п. 3 додаткової угоди від 03.04.2025 свідчить про те, що відповідач визнав існуючу заборгованість і уклав дану додаткову угоду з метою реструктуризації наявної заборгованості, шляхом сплати щомісячних платежів.

Умовами додаткової угоди від 03.04.2025 встановлено мінімальний обов`язковий платіж: перші шість місяців – 1% від заборгованості, з сьомого місяця – 3%.

При цьому станом на 03.04.2025 сторони окремо зафіксували наявність 204796,44 грн основного боргу та 31539,20 грн уже нарахованих, але несплачених процентів, які повинні бути сплачені шляхом здійснення щомісячних платежів у вказаному вище розмірі.

У наданому суду розрахунку заборгованості визначено суму мінімальних платежів, що підлягали сплаті за період з 03.04.2025 до 15.12.2025, а саме:

- платіж за травень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за червень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за липень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за серпень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за вересень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за жовтень 2025 у сумі 2358 грн;

- платіж за листопад 2025 у сумі 7072 грн.

Крім цього, умовами додаткової угоди визначено ставку 12% річних, а Умови Банку передбачають щоденне нарахування процентів на суму поточної заборгованості виходячи з 360 днів у році.

За умовами угоди проценти підлягають сплаті/договірному списанню першого числа наступного календарного місяця, тобто проценти за грудень 2025 року мали стати строковими 01.01.2026. Поряд з цим суд вважає, що проценти за користування кредитом слід розраховувати з дати укладення додаткової угоди, оскільки даною додатковою угодою сторони визначили сукупний розмір заборгованості.

Відтак розмір нарахованих процентів становить 16521,34 грн (204796,44 грн х 12% річних х 242 дні (з 03.04.2025 до 30.11.2025 ) = 16521,34 грн).

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 24.09.2008 у сумі 37741,34 грн, з яких: заборгованість за обов`язковими щомісячними платежами – 21220 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 16521,34 грн.

Вимога про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 204796,44 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № BOJ62B4FGD від 22.12.2026.

Позов задоволено частково у сумі 37741,34 грн, що становить 14,95% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 452,77 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 2575,78 грн (85,05% від заявленої суми) необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2008 у сумі 37741 (тридцять сім тисяч сімсот сорок одна) гривня 34 копійки.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у сумі 452 (чотириста п`ятдесят дві) гривні 77 копійок.

Судовий збір у сумі 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 78 копійок покласти на позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 12.10.2026.