Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №340/4587/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4587/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оформлене листом від 12.06.2026 року №14082-13565/К-02/8-1100/26, щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.07.2007 року по 06.05.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2007 року по 06.05.2020 року, а саме: з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що відповідач протиправно не зарахував до стажу у подвійному розмірі періоди її роботи з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовна вимога щодо визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії без посилання на конкретне рішення із зазначенням його номера, дати прийняття та змісту є безпідставною, а відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб і в порядку, визначені законом, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

З вересня 2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримувала пенсію за вислугу років.

01.01.2026 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з перерахунком пенсії від 27.02.2026 року її страховий стаж становить 28 років 8 місяців 26 днів.

Позивачка не погодилася з розрахунком пенсії та звернулася до відповідача зі скаргою, у якій зазначила, що до страхового стажу не враховано період роботи у 2-й міській спеціалізованій акушерсько-гінекологічній лікарні м. Кропивницького з 06.12.1988 року по 17.12.1994 року, а період роботи в КЗ «Обласна туберкульозна лікарня» з 01.07.2007 року по 06.05.2020 року враховано без застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 10.07.2003 року №1110-IV, тоді як робота в такому закладі має зараховуватися у подвійному розмірі.

12.06.2026 року відповідач направив відповідь, в якій зазначив, що в результаті проведення перевірки пенсійну справу приведено у відповідність з 01.01.2026 року в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи у 2-й міській спеціалізованій акушерсько-гінекологічній лікарні м. Кропивницького з 06.12.1988 року по 17.12.1994 року, у зв`язку з чим змінено розмір пенсії.

Не погодившись з такою відповіддю відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта).

Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначає стаття 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років – на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, – після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частини сьомої статті 114 Закону №1058-IV контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Як встановлено судом, 01.01.2026 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка оскаржує незарахування до стажу у подвійному розмірі періодів її роботи з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради», що задовольняло б умови призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факту роботи позивачки у періоди з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

Щодо наявності підстав для зарахування спірних періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає таке.

Так, відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У такій редакції статтю 60 Закону №1788-XII викладено Законом України від 10.07.2003 року №1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”» (далі – Закон №1110-IV), який набрав чинності 15.08.2003 року.

Тобто з 15.08.2003 року робота в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як встановлено судом, позивачка працювала з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

Отже, стаття 60 Закону №1788-XII у редакції Закону №1110-IV поширюється на спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 06.04.2000 року №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон №1645-III) інфекційні хвороби – розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Відповідно до статті 7 Закону №1645-III лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

З роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 року №05.03-18-54/973 випливає, що інфекційний заклад (відділення) – це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

За таких обставин стаж роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 року у справі №688/2916/17.

Відповідач вважає, що після набрання чинності Законом №1058-IV (01.01.2004 року) періоди роботи в подвійному розмірі не зараховуються, оскільки цей Закон не містить положень, аналогічних статті 60 Закону №1788-XII.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача.

Так, за змістом пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із пунктом 3 статті 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, як зазначено в частині третій вказаної статті, страховий стаж ураховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV установлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Як наголошувалось судом раніше, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд зауважує, що стаття 60 Закону №1788-XII у зазначеній редакції є чинною на теперішній час.

При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статті 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дії. Водночас пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону №1788-XII, не пов`язане з набранням чинності Законом №1058-IV, а тому не обмежується стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17.

Отже, робота позивачки у періоди з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради» дає право на зарахування її до стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі зазначених періодів роботи.

Щодо посилання відповідача на те, що у заяві-зверненні від 15.05.2026 року позивачка сформулювала лише загальне прохання переглянути матеріали пенсійної справи, зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.12.1988 року по 06.05.2020 року та надати письмову відповідь, а лист-відповідь не є рішенням про відмову в зарахуванні конкретних періодів роботи у подвійному розмірі, оскільки таке питання перед відповідачем не порушувалося та в установленому порядку не розглядалося, суд зазначає таке.

Статтею 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про перерахунок пенсії подається громадянами України до територіального органу Пенсійного фонду України за встановленою формою (згідно з Додатком 1 до цього Порядку).

У вирішенні цього спору суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24 (ЄДРСР №129013221).

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у пасивній формі поведінки, тобто у невиконанні обов`язку, який покладений на орган законом і який цей орган повинен був і мав можливість вчинити за наявності відповідних умов.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відмова Пенсійного фонду України (ПФУ) у перерахунку пенсії з посиланням на те, що заява подана не за встановленим зразком (не за формою Порядку №22-1), є надмірним формалізмом та порушенням права особи на соціальне забезпечення.

Суд зазначає, що для задоволення вимог про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо неврахування стажу при перерахунку пенсії позивач має надати суду беззаперечні докази того, що під час здійсненого перерахунку його пільговий стаж дійсно не був врахований відповідачем.

Як встановлено судом, у скарзі до відповідача позивачка прямо зазначала, що період її роботи з 01.07.2007 року по 06.05.2020 року враховано без застосування статті 60 Закону №1788-XII, тобто не в подвійному розмірі. Однак відповідач у листі від 12.06.2026 року вирішив лише питання щодо періоду роботи з 06.12.1988 року по 17.12.1994 року, а спірні періоди у подвійному розмірі не зарахував. Отже, питання про подвійне зарахування стажу перед відповідачем порушувалося, а його доводи в цій частині суд відхиляє.

Необхідно зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати у справі (судовий збір у сумі 1331,20 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.07.2007 року по 24.04.2016 року в Обласній туберкульозній лікарні на посаді сестри медичної; з 06.05.2016 року по 30.06.2018 року в комунальному закладі «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді сестри медичної; з 01.07.2018 року по 06.05.2020 року в комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК