Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №757/47322/24-а — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №757/47322/24-а

Суддя: Гуртова Т. І.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/47322/24-а

пр. № 2-а-47/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гуртової Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

04 жовтня 2024 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій позивач просить скасувати постанову № 325 від 24 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 серії № 325 від 24 вересня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн за нібито відмову від проходження військово-лікарської комісії. Позивач стверджує, що від проходження ВЛК не відмовлявся, а зазначені у протоколі та постанові обставини не відповідають дійсності.

Зокрема, вказує, що повістку на проходження ВЛК він отримав 24 вересня 2024 року о 17 год. 50 хв. із вимогою пройти таку комісію того ж дня, тоді як ВЛК Печерського району працює з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., у зв`язку із чим фактичне проходження медичного огляду у визначений у повістці час було об`єктивно неможливим. Наголошує, що представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 його було доставлено до приміщення територіального центру та утримувано під конвоєм протягом близько п`яти годин - з 15 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., після чого складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідачем не було належним чином та повно з`ясовано фактичні обставини справи, не встановлено доказів його свідомої відмови від проходження ВЛК та, відповідно, наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У зв`язку з цим вважає постанову серії № 325 від 24 вересня 2024 року незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, вирішено розглядати за правилами позовного спрощеного провадження з викликом та призначено перше судове засідання на 26 грудня 2024 року на 10 годин 00 хвилин.

У зв`язку з необхідністю надання відповідачу можливості ознайомитися з матеріалами справи та належним чином підготуватися до її розгляду, судове засідання, призначене на 26 грудня 2024 року, було відкладено на 24 лютого 2025 року о 10 год. 00 хв.

21 лютого 2025 року відповідачем подано відзив, в якому він заперечив проти задоволення позову, вважаючи доводи позивача безпідставними та такими, що не спростовують правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначив, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 діяли в межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Так, на підставі наказу керівника відповідача від 23 вересня 2024 року № 351 було організовано роботу груп оповіщення військовозобов`язаних, члени яких були уповноважені здійснювати перевірку військово-облікових документів та вручати повістки. Під час перевірки відомостей щодо позивача за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено відсутність відомостей про проходження ним військово-лікарської комісії та її результати, що стало підставою для вручення йому повістки з метою проходження медичного огляду.

Відповідач наголосив, що позивач отримав відповідну повістку, про що свідчить його особистий підпис, при цьому її форма та зміст відповідали вимогам законодавства. Крім того, відповідач вказав, що під час складання протоколу № 325 позивачу було роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписами у протоколі. Зауважень, заяв чи клопотань до змісту протоколу на час його складення позивач не висловлював. На підтвердження факту відмови від проходження ВЛК відповідач послався на матеріали адміністративної справи № 325, зокрема направлення на ВЛК, картку обстеження та медичного огляду, власноруч написану позивачем заяву про відмову від проходження військово-лікарської комісії, а також акт про відмову від проходження ВЛК від 24 вересня 2024 року, підписаний двома свідками.

Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт свідомої відмови позивача від виконання обов`язку щодо проходження медичного огляду. При цьому твердження позивача про неможливість пройти ВЛК у зв`язку із закінченням часу її роботи відповідач відхилив, зазначивши, що відмова була оформлена безпосередньо у приміщенні ВЛК та підтверджена актом і показаннями свідків, а в подальшому позивач також не вчинив дій, спрямованих на проходження медичної комісії, не надав медичних документів для перевірки стану здоров`я та у визначені строки ВЛК не завершив.

Також відповідач заперечив доводи про порушення процедури оповіщення та незаконність дій працівників ТЦК та СП, наголосивши на наявності в них належних повноважень на вручення повістки та направлення позивача для проходження медичного огляду. Окремо зазначив, що саме по собі можливе порушення процедури прийняття адміністративного акта не є безумовною підставою для його скасування, якщо таке порушення не вплинуло на зміст прийнятого рішення та правильність встановлення фактичних обставин справи. З огляду на викладене відповідач вважав, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а постанова № 325 від 24 вересня 2024 року прийнята правомірно, у зв`язку з чим просив залишити її без змін, а позовні вимоги - без задоволення.

У зв`язку з необхідністю надання представнику позивача можливості ознайомитися з поданим відповідачем відзивом та викладеними у ньому запереченнями, розгляд справи було відкладено на 31 березня 2025 року о 12 год. 00 хв.

14 березня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначено, що матеріали справи не підтверджують належного дотримання процедури направлення позивача на військово-лікарську комісію та факту його відмови від проходження медичного огляду. Представник позивача наголосила, що ОСОБА_1 не вручалися ані направлення на ВЛК № 1210 від 24 вересня 2024 року, ані картка обстеження та медичного огляду, що підтверджується відсутністю на цих документах підпису позивача про їх отримання чи про відмову від отримання.

При цьому позивач від проходження ВЛК не відмовлявся, а просив надати йому час для збирання необхідних медичних документів, передбачених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402, про що зазначив у власноруч написаній заяві.

Звернуто увагу, що цим Положенням передбачено необхідність надання під час медичного огляду результатів рентгенологічного обстеження органів грудної клітки, медичної картки амбулаторного хворого, витягів з медичної документації та інших відомостей про стан здоров`я, а тому бажання позивача попередньо зібрати відповідні документи не може розцінюватися як відмова від проходження ВЛК. Також представник позивача поставила під сумнів належність і достовірність акта про відмову від проходження ВЛК від 24 вересня 2024 року, зазначивши, що другий примірник такого акта позивачу не вручався, сам документ містить численні виправлення у датах, а підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ньому відрізняється від його підписів на інших документах у матеріалах справи.

Окремо вказано на істотні недоліки протоколу № 325 про адміністративне правопорушення, в якому, усупереч вимогам статті 256 КУпАП, не зазначено конкретного місця та часу вчинення правопорушення, а також конкретної норми закону, яка встановлює відповідальність за інкриміновані позивачу дії, натомість лише загально зазначено про порушення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач заявив про бажання скористатися правовою допомогою адвоката відповідно до статті 268 КУпАП, однак адвоката до приміщення ТЦК та СП не допустили, посилаючись на режимність об`єкта, у зв`язку з чим остання звернулася із відповідною заявою до поліції.

Представник позивача також зауважила, що оскаржувана постанова не містить конкретизації, яку саме частину, абзац чи пункт статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушив позивач, а також не містить чіткого зазначення місця, дати та часу вчинення адміністративного правопорушення, що, з огляду на бланкетний характер диспозиції статті 210-1 КУпАП, не дозволяє встановити конкретний зміст інкримінованого порушення. З огляду на наведене та посилаючись на принципи правової визначеності й презумпції невинуватості, представник позивача стверджувала, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ані подію адміністративного правопорушення, ані наявність вини ОСОБА_1 у його вчиненні, у зв`язку з чим просила скасувати постанову № 325 від 24 вересня 2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу такого правопорушення.

31 березня 2025 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи та необхідності заслуховувати свідків чи експерта, суд відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, про що постановлено протокольну ухвалу.

При цьому, з урахуванням частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 вересня 2024 року № 351 було організовано роботу груп оповіщення військовозобов`язаних на 24 вересня 2024 року та визначено відповідні маршрути оповіщення на території Печерського району м. Києва.

24 вересня 2024 року під час здійснення заходів оповіщення працівниками поліції та представниками групи оповіщення було проведено перевірку документів ОСОБА_1 . Для перевірки позивачем пред`явлено паспорт громадянина України з використанням застосунку «Дія». Паперовий військово-обліковий документ позивач при собі не мав, у зв`язку з чим перевірку його військово-облікових даних проведено за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За результатами такої перевірки встановлено відсутність у Реєстрі відомостей про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та результати такого огляду, у зв`язку з чим йому було запропоновано прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду.

У цей же день ОСОБА_1 оформлено повістку з метою проходження військово-лікарської комісії. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідну повістку ним отримано, про що в ній міститься його особистий підпис. Водночас час проходження ВЛК було визначено на 24 вересня 2024 року о 17 год. 50 хв. Позивач зазначав, що відповідно до розкладу роботи ВЛК Печерського району остання працює з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., у зв`язку з чим пройти медичний огляд о 17 год. 50 хв. того самого дня він фактично не міг.

Матеріали адміністративної справи № 325 містять також направлення на проходження військово-лікарської комісії № 1210 від 24 вересня 2024 року та картку обстеження і медичного огляду. Разом із тим на наданих копіях зазначених документів відсутній підпис ОСОБА_1 про їх отримання.

У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 власноруч склав письмову заяву щодо проходження ВЛК. З її змісту вбачається, що позивач не зазначав про категоричну відмову від проходження військово-лікарської комісії, а висловив намір пройти такий медичний огляд після збору необхідних медичних документів. Натомість відповідач розцінив зміст цієї заяви та подальшу поведінку позивача як відмову від проходження військово-лікарської комісії.

24 вересня 2024 року посадовими особами відповідача також складено акт про відмову від проходження військово-лікарської комісії, відповідно до якого зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження ВЛК. Вказаний акт підписано двома свідками. Водночас підпис позивача на підтвердження ознайомлення з актом чи отримання його примірника відсутній; другий примірник акта ОСОБА_1 не вручався.

Того ж дня відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 325 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у якому зазначено, що позивач відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З матеріалів справи також убачається, що під час складання протоколу позивачу роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 20 год. 30 хв. 24 вересня 2024 року, про що позивач повідомлений під підпис.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив про бажання скористатися передбаченим статтею 268 КУпАП правом на професійну правничу допомогу адвоката. Як зазначено у наданих матеріалах, адвоката, який прибув для надання позивачу правничої допомоги, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 не допустили з посиланням на режимність об`єкта. У зв`язку із цими обставинами було здійснено звернення до органів Національної поліції, зареєстроване за № 26225; до позовної заяви також долучено відповідний талон-повідомлення від 26 вересня 2024 року.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 24 вересня 2024 року винесено постанову № 325, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за порушення вимог абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його відмову від проходження військово-лікарської комісії 24 вересня 2024 року.

Не погоджуючись із постановою № 325 від 24 вересня 2024 року та вважаючи, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту його винної відмови від проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про скасування вказаної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а тому для встановлення складу передбаченого нею адміністративного правопорушення необхідним є встановлення конкретної норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вимоги якої не були дотримані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач визначив його відмову від проходження військово-лікарської комісії, розцінивши такі дії як порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим частини першої статті 22 указаного Закону передбачено обов`язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд не ставить під сумнів наявність у військовозобов`язаного обов`язку пройти медичний огляд за належним направленням територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас сама по собі наявність такого законодавчо встановленого обов`язку не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Для застосування адміністративного стягнення відповідач мав установити та підтвердити належними і допустимими доказами конкретне протиправне винне діяння позивача, яке полягало саме у відмові від виконання належним чином доведеного до нього обов`язку пройти військово-лікарську комісію.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП на орган (посадову особу), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Досліджуючи дотримання відповідачем установленої процедури направлення позивача для проходження ВЛК, суд ураховує таке.

Пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що направлення на військово-лікарську комісію реєструється у відповідному журналі та видається резервісту або військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення особі також під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строк завершення такого огляду.

У матеріалах адміністративної справи міститься направлення на проходження ВЛК № 1210 від 24 вересня 2024 року.

Разом з тим надана відповідачем копія цього направлення не містить підпису ОСОБА_1 про його отримання, а матеріали справи не містять інших належних доказів, з яких можливо було б беззаперечно встановити факт вручення позивачу саме цього направлення у визначеному законодавством порядку, доведення до нього строку проходження медичного огляду та попередження про відповідальність за ухилення від його проходження.

Зазначене має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки встановлення факту належного направлення особи на ВЛК логічно і юридично передує вирішенню питання про те, чи відмовилася така особа від виконання відповідного обов`язку. Відсутність належного підтвердження вручення направлення під особистий підпис не може бути замінена самим фактом складення такого документа посадовими особами відповідача.

Окрім того, суд ураховує обставини, пов`язані з часом, у який позивачу було запропоновано пройти військово-лікарську комісію.

З матеріалів справи вбачається, 24 вересня 2024 року повістку позивачу вручено о 17 год. 50 хв., при цьому проходження ВЛК визначено на цей же день.

Разом із тим відповідно до наданого позивачем розкладу роботи військово-лікарської комісії її робочий час закінчувався о 17 год. 00 хв.

Отже, на момент вручення позивачу повістки проходження ним військово-лікарської комісії у цей же день було об`єктивно неможливим.

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання певного обов`язку можливе за умови, що така особа мала реальну можливість цей обов`язок виконати, була належним чином повідомлена про порядок і строк його виконання та, усвідомлюючи такий обов`язок, безпідставно відмовилася від його виконання.

За відсутності фактичної можливості пройти ВЛК у визначений відповідачем час сам по собі факт непроходження медичного огляду 24 вересня 2024 року не може автоматично ототожнюватися з відмовою від його проходження.

Суд також не може погодитися з твердженням відповідача про те, що зміст власноручної заяви ОСОБА_1 безумовно підтверджує його відмову від проходження ВЛК.

Як убачається зі змісту цієї заяви, позивач зазначив, що не відмовляється від проходження військово-лікарської комісії після збору необхідних медичних документів.

Таким чином, буквальний зміст письмового пояснення позивача не містить безумовного волевиявлення на відмову від проходження медичного огляду взагалі, а свідчить про намір пройти такий огляд після отримання документів, які характеризують стан його здоров`я.

При цьому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що під час дії правового режиму воєнного стану військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки, а також під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого та виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, травм, поранень тощо, якщо відповідна інформація відсутня в електронній системі охорони здоров`я.

Наведене не означає, що відсутність у військовозобов`язаного медичних документів надає йому право на власний розсуд не виконувати законну вимогу про проходження ВЛК чи необмежено відкладати її проходження.

Водночас у межах цієї справи визначальним є не питання про те, чи могла відсутність медичних документів бути самостійною законною підставою для непроходження ВЛК, а питання про те, чи довів відповідач, що поведінка позивача за конкретних установлених обставин становила саме свідому та безумовну відмову від проходження медичного огляду.

Сукупність досліджених судом доказів такого висновку зробити не дозволяє.

Щодо складеного відповідачем акта про відмову від проходження військово-лікарської комісії від 24 вересня 2024 року суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на вказаний акт як на один із основних доказів вини позивача.

Водночас сам факт складення посадовими особами документа, у якому констатовано відмову особи від певних дій, не звільняє суд від обов`язку перевірити такий доказ у сукупності з усіма іншими матеріалами справи.

Зазначений акт повинен узгоджуватися як із фактичними обставинами події, так і з іншими доказами, зокрема з письмовими поясненнями самої особи, часом та порядком вручення їй документів, змістом направлення та реальною можливістю виконати відповідний обов`язок.

Натомість власноручна заява ОСОБА_1 не містить категоричної відмови від проходження ВЛК, належне вручення йому направлення під особистий підпис матеріалами справи не підтверджено, а визначений відповідачем час для проходження ВЛК припадав на час після завершення роботи комісії.

За таких обставин акт про відмову, складений працівниками відповідача, сам по собі не усуває наявних суперечностей та не є достатнім доказом умисної відмови позивача від проходження медичного огляду.

При цьому суд враховує і доводи позивача щодо допущених під час провадження порушень його права на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантовано право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а при розгляді справи - користуватися юридичною допомогою адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заявив про бажання скористатися правовою допомогою адвоката. Водночас адвоката, який прибув для надання такої допомоги, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 допущено не було, після чого справу про адміністративне правопорушення було розглянуто та винесено оскаржувану постанову.

Тобто заявлене позивачем право на правничу допомогу до прийняття рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності фактично реалізовано не було.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а дійшов висновку, що у разі, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи виявила бажання скористатися правовою допомогою, однак уповноваженою посадовою особою не вжито заходів для забезпечення реальної можливості реалізації такого права, це свідчить про порушення прав особи та встановленого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, у цьому випадку йдеться не про суто формальне порушення процедури, яке не могло вплинути на результат розгляду справи, а про ненадання особі можливості реалізувати одну з основоположних гарантій захисту саме на стадії, коли вирішувалося питання про її винуватість та накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові відповідачем належним чином зазначено норму законодавства, порушення якої інкриміновано позивачу, а саме абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено обов`язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Відтак, правова кваліфікація інкримінованого позивачу діяння є достатньо конкретизованою. Разом із тим саме по собі правильне визначення норми матеріального права не звільняє відповідача від обов`язку належними та допустимими доказами підтвердити фактичне вчинення позивачем діяння, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 серії № 325 від 24 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 325 від 24 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено: 30.10.2026.

Суддя Тетяна ГУРТОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua