Суд: Печерський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №753/21739/24-а
Суддя: Гуртова Т. І.
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 753/21739/24-а
пр. № 2-а-58/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Гуртової Т. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Козаченко Катерини Вадимівни (ордер серії ВВ № 1043505 від 03 листопада 2024 року) звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 461 від 26 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 461 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 26 жовтня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) за повісткою № 02-2610/24 від 26 жовтня 2024 року для звірки даних та проходження ВЛК 26 жовтня 2024 року о 15 год. 30 хв., що, на думку відповідача, підтверджується протоколом офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_3 від 26 жовтня 2024 року, чим порушено вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач зазначає, що 26 жовтня 2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення заходів оповіщення та перевірки документів на території Печерського району м. Києва, біля станції метро «Кловська», вручили йому повістку для звірки даних та проходження ВЛК 26 жовтня 2024 року о 15 год. 30 хв. Повістка під час подій 26 жовтня 2024 року була втрачена. Позивач повідомив працівників ТЦК та СП про відсутність у нього медичних документів, які характеризують стан його здоров`я, та зазначив, що він не відмовляється від проходження ВЛК, але потребує часу для забезпечення наявності таких документів для подання їх членам комісії. Попри це, офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол № 461 від 26 жовтня 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Позивачем надано письмові пояснення, в яких він обґрунтував неможливість проходження ВЛК у вказаний час відсутністю медичної документації. Примірник оскаржуваної постанови позивач отримав 26 жовтня 2024 року.
Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки він не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише просив забезпечити можливість надати членам ВЛК медичну карту та інші документи щодо стану здоров`я. Неможливість проходження ВЛК у той самий день була обумовлена об`єктивними причинами - відсутністю в нього медичної документації.
Позовна заява представника позивача адвоката Козаченко К. В. надійшла до Дарницького районного суду м. Києва 04 листопада 2024 року засобами системи «Електронний суд». Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року (суддя Заставенко М. О.) справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; перше судове засідання призначено на 01 травня 2025 року о 09 год. 00 хв. Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Копію ухвали про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 19 березня 2025 року. У встановлений судом строк відзив на позов відповідачем до суду не поданий, причин неподання відзиву не повідомлено.
У судове засідання, призначене на 01 травня 2025 року, сторони не з`явилися. Представник позивача - адвокат Козаченко К. В. подала письмову заяву від 01 травня 2025 року про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про участь у судовому засіданні не подавав.
Враховуючи наявність у матеріалах справи заяви представника позивача про розгляд справи без її участі та за відсутності позивача, неявку представника відповідача, належно повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, а також достатність наявних матеріалів справи для її вирішення по суті, суд відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. З огляду на положення частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а тому для встановлення в діях особи складу передбаченого нею адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретну норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вимоги якої така особа не виконала.
Абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ передбачено обов`язок громадян України проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.
Статтею 280 КУпАП на орган (посадову особу), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 26 жовтня 2024 року, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2024 року № 1130), резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин нормативно встановлювалася сукупність обов`язкових вимог до процедури направлення військовозобов`язаного на ВЛК: (1) наявність рішення керівника відповідного районного (міського) ТЦК та СП; (2) оформлення направлення за формою згідно з додатком 11 до Порядку № 560; (3) реєстрація направлення у журналі за формою згідно з додатком 12; (4) вручення направлення під особистий підпис військовозобов`язаного; (5) доведення під особистий підпис вимог законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строку його завершення.
Порядок проведення медичного огляду військовозобов`язаних у період мобілізації також регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ зазначеного Положення медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові, визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. При цьому абзацом четвертим цього пункту прямо встановлено, що під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
Відповідно до пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в електронній системі охорони здоров`я.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавство покладає на самого військовозобов`язаного обов`язок прибути на ВЛК з конкретним визначеним переліком медичних документів - зокрема, з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки (обов`язково під час воєнного стану), медичною картою амбулаторного хворого за формою № 025/о та виписками з медичної документації щодо перенесених захворювань і травм. Без цих документів належне проведення медичного огляду та прийняття обґрунтованої постанови ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби є об`єктивно неможливим.
Таким чином, саме на суб`єкта владних повноважень - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладається обов`язок довести: факт належного оформлення та вручення військовозобов`язаному направлення на ВЛК під особистий підпис із роз`ясненням наслідків ухилення від проходження медичного огляду; наявність у військовозобов`язаного реальної можливості пройти такий огляд у визначений час; та факт свідомої і безпідставної відмови особи від виконання відповідного обов`язку.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 461 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стала його відмова 26 жовтня 2024 року від проходження ВЛК за повісткою № 02-2610/24 від 26 жовтня 2024 року для звірки даних та проходження ВЛК 26 жовтня 2024 року о 15 год. 30 хв., що, на думку відповідача, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складеним лейтенантом ОСОБА_3 26 жовтня 2024 року. Такі дії відповідачем кваліфіковано як порушення вимог абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав примірник оскаржуваної постанови безпосередньо під час її складання, додавши до протоколу власноручно написані письмові пояснення, в яких зазначив, що від проходження ВЛК не відмовляється, але не має при собі медичної документації, яка характеризує стан його здоров`я, та просить надати можливість пройти ВЛК з наявними медичними документами.
Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомої відмови позивача від проходження ВЛК за повісткою № 02-2610/24 від 26 жовтня 2024 року.
Матеріали справи не містять жодного з обов`язкових доказів, що підтверджували б дотримання відповідачем встановленої процедури. Зокрема:
по-перше, відповідачем до суду не надано копії рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію;
по-друге, не надано копії направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оформленого за формою згідно з додатком 11 до Порядку № 560, - за відсутності такого направлення суд позбавлений можливості оцінити його зміст та реквізити;
по-третє, не надано доказів реєстрації направлення у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку № 560;
по-четверте, не надано доказів вручення направлення ОСОБА_1 під особистий підпис;
по-п`яте, не надано доказів доведення ОСОБА_1 під особистий підпис вимог законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строку завершення такого огляду.
При цьому позивач не належить до категорії військовозобов`язаних чи резервістів, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині (абзац другий пункту 74 Порядку № 560), а також не перебуває на військовому обліку в СБУ, що виключає застосування до нього спеціальних процедур направлення на медичний огляд, передбачених абзацами другим та п`ятим пункту 74 Порядку № 560. Отже, щодо нього мала бути повною мірою додержана загальна процедура, встановлена абзацами першим, третім та четвертим зазначеного пункту.
Відсутність у матеріалах справи належних доказів оформлення та вручення ОСОБА_1 направлення на ВЛК у встановленому законодавством порядку унеможливлює висновок про те, що на позивача був покладений та належним чином доведений до нього обов`язок пройти військово-лікарську комісію у визначений відповідачем час.
За таких обставин зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові відмова позивача від проходження ВЛК не може бути беззаперечно встановлена, оскільки не підтверджена сукупністю належних і допустимих доказів дотримання відповідачем встановленої процедури направлення особи на медичний огляд.
При цьому зі змісту власноручних письмових пояснень позивача, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, не вбачається категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження ВЛК; навпаки, позивач висловив намір пройти такий медичний огляд, пославшись на об`єктивну неможливість зробити це у визначений час у зв`язку з відсутністю при собі медичної документації.
Як уже зазначалося, пунктами 3.4 та 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 обов`язок прибути на ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки, медичною картою амбулаторного хворого за формою № 025/о та виписками з медичної документації щодо перенесених захворювань, травм і поранень покладено саме на військовозобов`язаного (у разі якщо відповідна інформація відсутня в електронній системі охорони здоров`я). За відсутності цих документів членам ВЛК фактично унеможливлюється належне виконання покладених на них обов`язків щодо визначення придатності військовозобов`язаного до військової служби. Відтак намір позивача попередньо зібрати відповідні документи для подання їх членам ВЛК безпосередньо випливає з його обов`язків, встановлених нормативно-правовим актом, і сам по собі не може бути ототожнений із безумовною відмовою від проходження медичного огляду.
Суд зауважує, що саме по собі закріплення в законодавстві обов`язку військовозобов`язаного проходити медичний огляд не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Для застосування адміністративного стягнення за цією нормою відповідач був зобов`язаний, керуючись статтями 251, 280 КУпАП, установити та підтвердити належними і допустимими доказами конкретне протиправне винне діяння, яке полягало саме у відмові особи від виконання належним чином доведеного до неї обов`язку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, доказів на обґрунтування правомірності прийнятого рішення не надав.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а отже оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 461 від 26 жовтня 2024 року не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з установленою відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. за ставкою, визначеною підпунктом 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України № 898 від 03 листопада 2024 року. З огляду на задоволення позову сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань. Інших судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до вирішення справи по суті не заявлено та відповідних доказів їх понесення суду не подано.
Керуючись статтями 19, 59, 62, 65 Конституції України, статтями 2, 5-7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 251, 262, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 210-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, Законом України «Про судовий збір», суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 461 від 26 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення; у разі розгляду справи в порядку письмового провадження - з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.10.2026.
Суддя Тетяна ГУРТОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua