Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №705/428/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/428/25

Провадження № 22-ц/821/2177/26

Категорія 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого –Василенко Л. І.,

суддів: секретаря –Новікова О. М., Сіренка Ю. В., Дмитренко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Головка Олександра Володимировича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 (повний текст складено 19.06.2026, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Животовська Наталія Георіївна про встановлення факту проживання однією сім`єю та усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд:

встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з квітня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_3 );

усунути спадкоємця ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач з 1988 року і до цього часу зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 проживала по сусідству позивачки за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 , у квітні 2018 року позивач переїхала до неї проживати однією сім`єю в будинок останньої. Сторони були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, тобто фактично проживали однією сім`єю по день смерті ОСОБА_3 .

Позивач займалася похованням ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про її смерть. На даний час продовжує доглядати за житловим будинком та господарськими будівлями, підтримує порядок у дворі та на присадибній земельній ділянці.

16.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але оскільки не є її родичкою, для належного оформлення спадкових прав їй необхідно встановити факт постійного проживання протягом п`яти останніх років зі спадкодавцем.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 , який є племінником померлої, також звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Позивач вважає, що ОСОБА_2 повинен бути усунений від спадкування, оскільки не брав участі у догляді ОСОБА_3 , коли вона хворіла та мала похилий вік, не брав участі у похованні та не вчиняє ніяких дій по збереженні спадкового майна.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 у задоволенні позову було відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона з ОСОБА_3 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та інших доказів, які б вказували на наявність у них сталих відносин, притаманних сім`ї.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині усунення відповідача від права на спадкування, суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності обставин застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме ухилення відповідача від надання спадкодавцю ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме від відповідача та взагалі будь-якої сторонньої допомоги. Крім того, судом враховано, що в задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем позивачу було відмовлено, отже вона не набула прав на спадкування, а тому не є особою, права та інтереси якої залежать від розподілу спадщини та можуть бути порушені відповідачем.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Головко О. В. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 як незаконне, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без з`ясування всіх обставин справи.

Вказано, що суд помилково не врахував, що факт проживання позивачки з померлою однією сім`єю підтверджується показами свідків, фотографіями та наявністю в матеріалах справи доказів ведення спільного бюджету, надання взаємної допомоги, які засвідчили реальність сімейних відносин.

Крім того вказано, що суд безпідставно не врахував безпорадного стану ОСОБА_3 , який підтверджується наданою медичною документацією та зумовлений похилим віком останньої.

Покази свідків зі сторони відповідача є неналежними та не допустимими доказами, оскільки клопотання про їх допит подано в підготовчому засіданні представником відповідача, яка на той час не мала відповідних повноважень на представництво його інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Дарморос К. О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, оскільки скаржником не доведено, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, вивчивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.02.1988 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у домоволодінні, яке знаходиться по сусідству з домоволодінням ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років у м. Умань Черкаської області, актовий запис про смерть № 67, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З лікарського свідоцтва про смерть № 14 від 08.01.2024 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є ішемічна хвороба, атеросклеротичний кардіосклероз. Лікарське свідоцтво про смерть отримано ОСОБА_1 .

У відповідності до інформаційної довідки із спадкового реєстру, виданої 16.05.2024 за № 76982103, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 71991827 та за номером у нотаріуса 30/2024.

Згідно заяви ОСОБА_2 , поданої 13.02.2024 на ім`я приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Животовської Н. Г. у межах спадкової справи № 30/2024, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті його тітки ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки КП «ЧООБТІ» від 27.12.2023 № 2772о, виданої на ім`я ОСОБА_3 , станом на 01.01.2013 за нею зареєстровано право власності на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_2 .

Згідно листа КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14.03.2025 № 149, померла ОСОБА_3 за життя зверталася до лікарів вказаного медичного закладу, а саме: 23.01.2023, 30.03.2023 – прийом у сімейного лікаря, діагноз: хронічний обструктивний бронхіт ДН ІІ; 29.05.2023 – звернення до сімейного лікаря, діагноз: стенокардія напруги; 04.07.2023 – звернення до сімейного лікаря, діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце СН ІІ А. Інформація щодо перебування в безпорадному стані відсутня. Пацієнтка знаходилась під наглядом соціальної служби.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради від 14.03.2025 № 785/01-18 ОСОБА_3 на обліку в опікунській раді при виконавчому комітеті Уманської міської ради не перебувала, до опікунської ради з питанням призначення їй піклувальника не зверталася.

Такими є фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з позовом в цій частині, позивач просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з квітня 2018 по 08.01.2024.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом ВСУ в п. 21 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99).

За змістом ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місяця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.02.2019 у справі № 466/3769/16, від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 531/295/19.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 24.06.2021 у справі № 694/646/20 та від 06.10.2025 у справі № 761/5015/23 зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які б доводили у всій сукупності факти ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Допитані під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки надали пояснення, які носять загальний характер. Свідки підтвердили, що позивач і спадкодавець перебували у дружніх сусідських відносинах та мали спільний двір без розмежування парканом. Проте, свідки не були в повній мірі обізнані про матеріальний стан позивача та ОСОБА_3 , не повідомили про відомі їм обставини, які потребують доказування щодо спільного проживання позивача із спадкодавцем саме як членами однієї сім`ї, а також ведення ними спільного господарства протягом останніх п`яти років, придбання побутових речей, проведення ремонту в будинковолодінні за рахунок спільних коштів, наявність прав та обов`язків, що є характеризуючими ознаками сім`ї.

Показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 протягом п`яти років на момент відкриття спадщини.

Схожі за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 12.10.2022 у справі № 221/4624/20 та від 06.10.2025 у справі № 761/5015/23.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду про те, що з наявних в матеріалах справи фотографій, на яких зображено ОСОБА_3 можна зробити висновок, що остання відвідувала заходи та свята за участі позивача, що не є підтвердженням спільного проживання.

Крім того, отримання лікарського свідоцтва про смерть та наявність у позивача копій правовстановлюючих документів на будинок ОСОБА_3 сам по собі без надання інших доказів не може слугувати підтвердженням факту спільного проживання, оскільки проживання поряд зі спадкодавцем, наявність добросусідських відносин та відсутність поряд членів сім`ї на момент відкриття спадщини не виключають можливості вручення копії свідоцтва про смерть позивачу та можливості у неї зробити відповідні копії документів, про що правильно зазначено судом в своєму рішенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й колегія суддів, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту постійного проживання разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає набуття у позивача права на спадкування в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково не врахував обставини, що факт проживання сторін однією сім`єю підтверджується показами свідків, фотографіями та наявністю в матеріалах справи доказів ведення спільного бюджету, надання взаємної допомоги, які засвідчили реальність сімейних відносин відхиляються колегією суддів як безпідставні та такі, що спростовуються вищенаведеними мотивами постанови апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень адвоката Дарморос К. О. на представництво інтересів ОСОБА_2 станом на момент подання заяви про поновлення строку на подачу відзиву, подачу самого відзиву та клопотання про виклик свідків відхиляються колегією суддів, оскільки укладення 06.03.2025 договору про надання правової допомоги № 52 третьою особою (в даному випадку ОСОБА_4 ) в інтересах іншого громадянина ОСОБА_2 є правомірним. Згідно довіреності від 13.02.2024 (а.с. 104) ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повноваження представляти його інтереси у відповідних уповноважених органах щодо оформлення його спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , у тому числі з усіма процесуальними правами та обов`язками, у тому числі пред`являти позов, визнавати позов повністю або частково, подання заперечень проти позову в будь-який час до закінчення судового розгляду (у тому числі в суді апеляційної та касаційної інстанцій), укладення мирової угоди, а також виконувати всі інші юридично значимі дії, пов`язані з даною довіреністю в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень.

Щодо рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення від спадкування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Також, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 676/6852/17, від 02.03.2020 у справі № 133/1625/18, від 19.02.2020 у справі № 205/5168/18.

Таким чином, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадщину на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України потрібно встановити, як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно встановив та обґрунтовано врахував, що спадкодавець ОСОБА_3 не перебувала у безпорадному стані та не потребувала стороннього догляду.

Обов`язок утримання непрацездатних осіб рідними племінниками не передбачено чинним законодавством і не залежить від формального звернення з проханням про надання допомоги, при цьому, власне надання відповідного утримання чи допомоги спадкодавцю сторонніми особами, не є безумовним свідченням свідомого та винного ухилення відповідача від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Районним судом обґрунтовано враховано, що матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець ОСОБА_3 зверталася до відповідача з проханням про допомогу, а ОСОБА_2 , маючи змогу надати таку, ігнорував такі прохання чи ухилялася від таких.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що право звернутись до суду з позовом про усунення від права на спадкування мають інші спадкоємці, права яких порушуються, або особи, чиї майнові інтереси залежать від розподілу спадщини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог позивача про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому обґрунтовано зазначив, що право на спадкування за законом позивач не набула, а отже не є особою, права та інтереси якої залежать від розподілу спадщини та можуть бути порушені відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо оскарження рішення суду в цій частині не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн, колегія суддів вважає рішення суду в цій частині обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, пов`язаних з розглядом справи та розумністю їх розміру. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що адвокатом надано відповідачу послуги у справі, які складаються з консультації, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів (надсилання адвокатських запитів), написання відзиву на позовну заяву, клопотань про поновлення строку на подачу відзиву, виклик свідків, витребування доказів, участі у п`яти судових засіданнях. Розгляд справи тривав майже 1,5 роки, стороною позивача під час розгляду справи клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу та заперечень про те, що розмір витрат не відповідає складності справи, виконаному обсягу робіт суду не надавалося.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Головка Олександра Володимировича – залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Л. І. Василенко

Судді О. М. Новіков

Ю. В. Сіренко