Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №641/2611/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 641/2611/25

провадження № 22-ц/818/3281/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Харківська міська рада,

третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сосєдко Вячеслав Леонідович,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року в складі судді Онупко М.Ю.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 та після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 залишила заповіт, який був складений 18.12.2015 року у якому зробила розпорядження, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 вона заповіла позивачу.

Також зазначила, що 24.05.2024 року вона звернулась до Міністерства юстиції у Харківській області, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини. Так у встановлений шестимісячний строк вона не мала можливості звернутися до нотаріальної контори, оскільки на початку війни вона виїхала з м. Харкова та переїхала до Німеччини, де мешкала з 25.02.2022 року по 21.05.2024 року. 28.03.2023 року вона потрапила до лікарні із тяжкою хворобою, та стаціонарне лікування було закінчене 18.04.2023 року. Вона повернулась до м. Харкова тільки 23.05.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачка ОСОБА_1 була вимушена звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сосєдко Вячеслав Леонідович про визнання додаткового строку для прийняття спадщини – залишено без задоволення.

В обґрунтування рішення вказано, що позивачкою не доведено, що з 14.10.2022 року вона мала фізичну хворобу або психологічні труднощі (окрім лікування з 28.03.2023 по 18.04.2023 року), що викликали у неї потреби у зверненні за лікуванням чи допомогою; існували заборони виїзду з країни наданого їй притулку або існуючу у неї неможливість у будь-який спосіб, передбачений законодавством, подати заяву про прийняття спадщини до будь якого нотаріуса України або до консульської установи України в Німеччині. Позивачка також не надала суду доказів звернення до нотаріусів після прибуття в Україну. Також не надала суду постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Не погодившись з рішенням суду адвокат Лагута Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та визначити додатковий строк тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка була позбавлена можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини, оскільки на момент відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку для її прийняття позивач перебувала за межами України у зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф та активними бойовими діями у місті Харкові. Виїзд мав вимушений характер та був обумовлений реальною загрозою життю і здоров`ю.

Вважає, що суд першої інстанції фактично звів розгляд справи лише до формального обчислення строку та оцінки способів подання заяви, не врахувавши, що заповіт є безпосереднім вираженням останньої волі спадкодавця, а тому під час вирішення спору про визначення додаткового строку суд мав оцінити не лише сам факт пропуску строку, а й те, що відмова у наданні такого строку призводить до фактичного нівелювання волі спадкодавця, чітко зафіксованої у заповіті.

Крім того, апелянт вказує, що як вбачається з медичних довідок, позивачка протягом спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з тяжким захворюванням, що унеможливило своєчасне подання заяви про прийняття спадщини та звернення до нотаріуса, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України є поважною причиною пропуску строку.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повторно виданого свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 15.05.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 12562.

Відповідно до заповіту від 18.12.2015 року посвідченого державним нотаріусом Сьомої харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 6-1042, ОСОБА_3 , на випадок її смерті зробила таке розпорядження: належну їй квартиру АДРЕСА_2 , вона заповідає – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З листа приватного нотаріуса ХМНО Сосєдко В.Л. № 1/01-16 від 24.05.2024 року вбачається, що на усне звернення ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка на момент смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 повідомлене наступне. Оскільки ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальну контору в установлений законом строк не подала та на момент її смерті зареєстрована за адресою померлої не була, ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до інформації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 361/7 від 25.12.2024 року вбачається, що з 25.12.2024 року було припинено нотаріальну дільяність приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сосєдка В. (реєстраційне посвідчення № 452 від 19.02.2010 року), відповідні документи зобов`язано нотаріуса передати до Харківського обласного державного нотаріального архіву на зберігання.

Згідно до листа Харківського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 2539/01-15 від 15.12.2025 року за результатами перевірки архів повідомляє, що документи приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сосєдка В.Л. передані на зберігання до архіву за 2010-2024 роки (весь період роботи приватного нотаріуса). За наявними в архіві даними, згідно з записами в алфавітній книзі обліку спадкових справ за 2022-2024 роки, книзі обліку та реєстрації спадкових справ за 2022-2024 роки, заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до приватного нотаріуса не надходили, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року в справі №522/17925/16 (провадження № 61-1122св22).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Судова практика орієнтує на те, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Причинами пропуску строку, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріуса, можуть бути хвороба та тривале лікування, при цьому хвороба дітей спадкоємця, інших членів родини не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки заяву про прийняття спадщини спадкоємець подає особисто або надсилає поштовим зв`язком (справжність підпису спадкоємця на надісланій поштою заяві має бути нотаріально посвідчена), тому, лише хвороба спадкоємця, а не членів його сім`ї, розглядається як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 посилається на військову агресію рф проти України, через що вона була вимушена виїхати з України, а також на тривале перебування на лікуванні у зв`язку з тяжким захворюванням, що унеможливило своєчасне подання нею заяви про прийняття спадщини.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, обставини військової агресії рф змусили позивачку 25.02.2022 року виїхати до Німеччини, що саме по собі вже обмежувало її безпосередній доступ до нотаріальних органів за місцем відкриття спадщини.

Крім того, у період з 28.03.2023 року по 18.04.2023 року, тобто безпосередньо напередодні та в дні, коли спливав шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини (який спливав 14.04.2023 року) позивач перебувала у лікарні, борячись із тяжкою хворобою.

На переконання колегії суддів, наявність гострого захворювання у період шестимісячного строку встановленого на прийняття спадщини є об`єктивною, незалежною від волі позивачки непереборною перешкодою, яка унеможливила своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Тобто, констатації підлягає факт того, що саме по собі введення в Україні воєнного стану та вимушений виїзд позивачки за кордон не є безумовною підставою для поновлення чи визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В той же час, поєднання обставин, зумовлених збройною агресією рф, зокрема евакуація ОСОБА_1 за кордон з такою об`єктивною перешкодою, як тяжка хвороба, зокрема в період шестимісячного строку для прийняття спадщини, у сукупності створили непереборний бар`єр для своєчасного звернення до нотаріуса.

Враховуючи ж вищевикладену позицію Верховного Суду щодо першочергового зобов`язання судів здійснювати оцінку наявності непереборних перешкод саме в межах 6-ти місячного строку, суд першої інстанції помилково проігнорував та не надав належної оцінки сукупності вищевказаних факторів та безпідставно відмовив позивачці у визначенні їй додаткового строку на прийняття спадщини.

Крім того, на переконання колегії суддів, важливе значення має й те, що спадкодавиця за життя безпосередньо визначила ОСОБА_1 своєю спадкоємицею, а тому при вирішенні цього спору необхідно враховувати принцип свободи заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке підлягає правовій охороні і після смерті заповідача, а також включає необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

За встановлених обставин відмова у визначенні додаткового строку фактично призводить до наслідку, за якого належним чином волевиявлення спадкодавця щодо передачі майна не може бути реалізоване виключно через пропуск позивачкою строку, причому такий пропуск був зумовлений не умисною бездіяльністю чи недбалістю, а сукупністю об`єктивних життєвих обставин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку є надмірно формальним та зроблений без належної оцінки доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та надавши оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, невірною оцінкою фактичних обставин справи та доказів, наявних у справі, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позову.

Керуючись ст.367, ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , – задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року, – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сосєдко Вячеслав Леонідович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк для подання нею заяви до нотаріальних органів про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина