Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №497/2882/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 жовтня 2026 року

м.Харків

справа № 497/2882/25

провадження № 22-ц/818/3896/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мишака Дмитра Миколайовича на рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року, постановлене суддею Довготько Т.М.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 32 293,78 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» в рахунок відшкодування шкоди 32 293,78 грн., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40грн., а всього 34 716,18 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Мишак Дмитро Миколайович просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позивачем не надано доказів, що виплачене ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» страхове відшкодування в розмірі 75675,22 грн виплачене саме з урахування зносу. Як на підтвердження фізичного зносу, суд посилається лише на платіжну інструкції N?39775 від 10.10.2023, проте в цій платіжній інструкції відсутні будь-які відомості щодо врахування або не врахування фізичного зносу. При цьому, яка сума вважається фізичним зносом суд не обґрунтовує, на докази не посилається. Пошкоджений транспортний засіб Seat Ibiza виробляється в Іспанії, а в експлуатації застосовується 7 років. З матеріалів справи вбачається, що відноситься до категорії «інші легкові КТ3", відповідно, строк Seat Ibiza 2018 року випуску, ДТП відбулась в 2023 році (з моменту випуску автомобіля до дня ДТП минуло 5 років), тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю. Отже, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ не передбачений у даному випадку, на що суд не звернув увагу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля SEAT IBIZA, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування, тому з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, яке виплачено з вирахуванням коефіцієнту зносу.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 30.05.2023 року о 09 год. 40 хв. в м. Одесі, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Посмітного, при обгоні не впевнився в безпечності та не переконався, що попереду авто не здійснює поворот ліворуч, скоїв зіткнення з автомобілем Seat Ibiza, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 30.06.2023 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 11.07.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Seat Ibiza, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ТОВ «Сервісний центр».

На момент ДТП автомобіль марки Seat Ibiza, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №006-0479780/05НТ від 19.04.2023. Об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом SEAT IBIZA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року виписку.

31.05.2023 водій автомобіля SEAT IBIZA, д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» зі повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ (Страхувальник).

Згідно протоколу огляду колісного транспортного засобу від 21.06.2023, розрахунку-фактури №19060 від 13.06.2023, страхового акта № 108888/1 від 27.06.2023 та розрахунку страхового відшкодування від 27.06.2023 здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та проведено виплату Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на рахунок ФОП ОСОБА_3 у розмірі 107 969,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №259415 від 28.06.2023.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/209326550, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант».

ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» страхове відшкодування у розмірі 75675,22грн, що підтверджується платіжною інструкцією №39775 від 10.10.2023.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Статуту Страхової компанії «ББС Іншуранс» (нова редакція) Акціонерне товариство «Страховка компанія «ББС Іншуранс» (скорочено: Страхова компанія «ББС Іншуранс») є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», згідно з рішенням Загальних зборів від 13 грудня 2023.

Відповідно до частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно пункту 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос враховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Звертаюсь до суду із позовом, позивач наголошував, що за наслідками розгляду вказаної претензії ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № ЕР/209326550 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» в розмірі 75 675,22 грн з вирахуванням коефіцієнту зносу. Зважаючи на те, що отриманої грошової суми страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданих збитків у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка трапилася 30.05.2023 р., то позивач вимушений звернутися з цим позовом до відповідача.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять доказів, що виплата страхового відшкодування здійснена з вирахуванням коефіцієнту зносу. Позивачем не надано розрахунку ПАТ СК «Брокбізнес», з якого б вбачалось, за якими критеріями здійснювалась оцінка вартості відновлювального ремонту.

Убачається, що виплата була здійснена СК «Брокбізнес» на підставі рахунку- фактури № 19060 від 13.06.2022 року (а.с.32) ФОП ОСОБА_3 , на суму 107 969,00 грн.

Доказів, що сплачене ТДВСК «Альфа Гарант» відшкодування зменшено за рахунок сум, що не підлягають відшкодуванню в межах ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем суду не надано.

Оскільки ліміт страхової відповідальності за шкоду майну встановлений 130 000,00 грн., франшиза – 0,00 грн. то в межах страхового ліміту відповідає страхова компанія.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Тому рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із апеляційною скаргою апелянт сплатив 3633,68 грн. Отже з АТ «СК ББС ІНШУРАНС» підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 3633,68 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мишака Дмитра Миколайовича задовольнити.

Рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 11 березня 2026 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» - відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3633,68 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина