Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №615/790/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №615/790/25

Суддя: Маміна О. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 615/790/25

провадження № 22-ц/818/3162/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання факту та визнання права власності, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року, постановлене суддею Логвіновим А.О.

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати факт належності померлій ОСОБА_2 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_2 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Валківської міської ради, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання факту та визнання права власності – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 адвокат Степаненко Ольга Григорівна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; вирішити питання судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що вона є спадкоємицею після смерті сестри ОСОБА_2 . Спадщину прийняла в повному обсязі. Наголошує, що рішенням Валківського районного суду Харківської області по справі №2-43-2006 від 03.03.2006 року встановлено факт прийняття позивачкою після смерті сестри спадщини та визнано за нею право власності на спадкове майно померлої. Позивачка вважає, що частка домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме частина будинку після переведення «колгоспного двору» яке набуло подружжя під час шлюбу належала її сестрі та увійшла в право на спадщину. Позивачка користується майном сестри 25 років та доглядає за будинком. Нотаріус вказала, що ОСОБА_2 не є власником частини будинку, ці обставини і стали підставою для звернення. Домоволодіння набуте її сестрою та ОСОБА_3 у шлюбі, тому є спільним майном подружжя, а отже частка домоволодіння мала належати її сестрі, а після її смерті позивачці як спадкоємиці.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном, отже права позивача у даному випадку не були порушені. Позивачка за рішенням Валківського районного суду Харківської області від 03 березня 2006 року прийняла спадщину після сестри на вклади в Ощадбанку в порядку спадкування за законом. Суд, приймаючи рішення, виходив з того, що ОСОБА_1 фактично вступила у володіння майном після смерті сестри, оскільки забрала собі разом з іншим майном сестри і ощадні книжки. Підстав для визнання за позивачкою права власності на частину домоволодіння не вбачається.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Добропілля Валківського району Харківської області та її батьками зазначено: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 6).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 05 листопада 1966 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після реєстрації якого останній присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (т. 1 а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Добропілля Валківського району Харківської області та її батьками зазначено: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00018472831 від 04 серпня 2017 року, 14 серпня 1961 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с. Добропілля Валківського району Харківської області, укладено шлюб, після реєстрації якого останній присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (т. 1 а.с. 13).

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними сестрами.

Комунальним підприємством «Валківське бюро технічної інвентаризації» Валківської міської ради надано копію архівної справи щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – архівна справа) (т. 2 а.с. 148-188).

Згідно копії довідки належності домоволодіння АДРЕСА_1 , що знаходиться в матеріалах архівної справи (т. 2 а.с. 150), головою колгоспного двору є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконавчим комітетом Старомерчицької сільської ради 03 травня 1988 року на підставі рішення виконавчого комітету Валківського району ради народних депутатів № 149 від 19 квітня 1988 року.

Відповідно до копій зведеного акта та оціночного акта, жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1921 році (т. 2 а.с. 151-153).

Згідно виписки із рішення № 149 від 19 квітня 1988 року, вирішено оформити право особистої власності на будинок АДРЕСА_1 . Доручено виконавчому комітету Ст. Мерчицької сільської ради народних депутатів видати свідоцтво про право особистої власності на вказаний будинок в цілому на ім`я колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 160).

03 травня 1988 року виконавчим комітетом Старомерчицької сільської ради народних депутатів видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, згідно якого житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 165).

Згідно копії погосподарської книги № 8 Старомерчицької сільської ради народних депутатів на 1986 – 1990 роки, головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , а членом його дружина ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 127-128).

Згідно довідки Валківської міської ради № 03.17-25/24 від 05 червня 2025 року, згідно погосподарської книги № 2, 3 за 1996-2000 роки, громадянка ОСОБА_12 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_3 . Офіційні дані щодо проживання інших осіб за вищевказаною адресою відсутні (т. 1 а.с. 55).

Відповідно до копії довідки з особистого рахунку погосподарської книги Старомерчицької сільської ради, станом на 16 грудня 1993 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису погосподарської книги за № 104, членами колгоспного двору були: ОСОБА_3 – голова двору; ОСОБА_2 – член двору (т. 2 а.с. 169).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано до виконавчого комітету Старомерчицької сільської ради заяву, у якій, у зв`язку з припиненням юридичного поняття типу господарства «колгоспний двір», просять замінити належне їм свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 03 травня 1988 року на свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 в цілому (т. 2 а.с. 168).

Рішенням виконавчого комітету Старомерчицької сільської ради народних депутатів № 105 від 20 травня 1997 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вирішено оформити право особистої власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 , в цілому на ім`я ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 173).

На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке засвідчує, що в цілому жилий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (т. 2 а.с. 174).

Згідно інформаційної довідки Комунального підприємства «Валківське бюро технічної інвентаризації» Валківської міської ради № 02-08/241 від 07 травня 2025 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано Валківським бюро технічної інвентаризації 26 червня 1997 року в реєстровій книзі № 21 за реєстровим № 1. Будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 26 червня 1997 року виконкомом Старомерчицької селищної ради народних депутатів та підставі рішення виконкому Старомерчицької селищної ради народних депутатів від 20 травня 1997 року № 105 (т. 1 а.с. 94).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 80).

Після її смерті Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 315/2000 (т. 1 а.с. 74—94).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 315/2000, 15 травня 2000 року до Валківської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті своєю рідної сестри ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 75).

З листа Валківської міської ради № 04-37/3318 від 29 липня 2025 року вбачається, що згідно погосподарської книги № 02 на 1996-2000 роки, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Офіційні дані щодо проживання інших осіб за вищевказаною адресою відсутні (т.1 а.с. 152).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 03 березня 2006 року по справі № 2-43, 2006, задоволено позов ОСОБА_1 . Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно. А саме: вклади в філії Валківського відділення Ощадбанку, які залишились після смерті ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 78).

Суд, приймаючи рішення, виходив з того, що ОСОБА_1 фактично вступила у володіння майном після смерті сестри, оскільки забрала собі разом з іншим майном сестри і ощадні книжки.

Відповідно до інформації Валківської державної нотаріальної контори Харківської області № 1155/01.16 від 21 липня 2017 року, адресованої ОСОБА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 19 травня 2000 року відкрита спадкова справа № 315/2000 рік, яка заведена на підставі заяви ОСОБА_1 . Будь-які інші заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини, а також відомості про інше спадкове майно відсутні. Свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_2 Валківською державною нотаріальною конторою станом на 21 липня 2017 року не видавались. Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який був чоловіком ОСОБА_2 26 травня 2000 року відкрита спадкова справа № 333/2000 рік на підставі поданої його сестрою ОСОБА_14 заяви про прийняття спадщини, зареєстрованої в книзі обліку спадкових справ за № 644. Будь-які інші заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходили, свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_3 Валківською державною нотаріальною конторою станом на 21 липня 2017 року не видавались. З наданих документів (оригінали і копії) вбачається, що житловий будинок з будівлями, розташований у АДРЕСА_1 належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємцем щодо цього нерухомого майна на підставі ст. 530 Цивільного кодексу Української РСР є сестра спадкодавця ОСОБА_14 , яка належним чином своєчасно прийняла спадщину, про що свідчать матеріали спадкової справи № 333/2000 рік. Розяснено право звернутись до суду для вирішення спірних питань щодо права власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 85).

Матеріали спадкової справи № 315/2000 не містять будь-яких інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини, а також відомостей щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на майно ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 61).

Після його смерті Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 333/2000 (т. 1 а.с. 59-72).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 333/2000, 15 травня 2000 року до Валківської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_3 (т.1 а.с. 60).

Справжність підпису ОСОБА_14 засвідчила 15 травня 2000 року секретар Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області Ващенко О.В. Особу, що підписала документ, установлено. Заява зареєстрована в реєстрі за № 77.

Матеріали справи містять докази, що ОСОБА_14 (в шлюбі - ОСОБА_15 ) є рідною сестрою ОСОБА_3 .

Матеріали спадкової справи № 333/2000 не містять будь-яких інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини, а також відомостей щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на майно ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 164).

Після її смерті Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 477/2005 (т. 1 а.с. 158-170).

21 жовтня 2005 року ОСОБА_17 подано до Валківської міської ради заяву про прийняття спадини після смерті його дружини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 160).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області від 20 жовтня 2008 року, ОСОБА_18 проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_16 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 і продовжує проживати в цьому будинку по даний час (т. 1 а.с. 165).

Згідно листа Валківської міської ради № 04-37/1023 від 13 березня 2025 року, згідно погосподасрької книги № 3 на 2001-2005 роки, громадянка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з громадянином ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Офіційні дані щодо проживання інших осіб за вищевказаною адресою відсутні (т. 1 а.с. 72).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 477/2005, 09 грудня 2008 року до Валківської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_19 , який дія від імені ОСОБА_17 , із заявою, у якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла дружина його довірителя ОСОБА_16 . Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2 . Спадщину його довіритель ОСОБА_17 прийняв, що стверджується спільною реєстрацією разом із спадкодавицею до дня її смерті та поданою заявою. Інших спадкоємців немає (т. 1 а.с. 159).

09 грудня 2008 року державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_17 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 169).

Матеріали спадкової справи № 477/2005 не містять будь-яких інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини, а також відомостей щодо видачі інших свідоцтв про право на спадщину на майно ОСОБА_16 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 49 від 01 квітня 2014 року (т. 1 а.с. 112).

Згідно листа Валківської міської ради № 04-37/3318 від 29 липня 2025 року, відповідно до погосподарської книги № 04 на 2006-2010 роки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 06 жовтня 2010 року знятий з місця реєстрації та вибув в будинок людини похилого віку м. Валки (т. 1 а.с. 152).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 81687829 від 28 червня 2025 року, відомості щодо спадкових справи, заведених щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_17 , у Спадковому реєстрі відсутні (т. 1 а.с. 117).

Звертаючись до суду із позовом позивачка фактично наголошувала на тому, що до складу спадщини не увійшла частка домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належало її сестрі та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Вважає, що через невірні дії нотаріуса вона своєчасно неоформила права на спадщину у вигляді частини домоволодіння.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Щодо вимог про визнання факту належності померлій ОСОБА_2 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , 03 жовтня 1987 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженкою с. Добропілля Валківського району Харківської області, укладено шлюб, актовий запис № 11, після реєстрації якого останній присвоєно прізвище ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 165).

Правовий статус колгоспного двору визначався Цивільний кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69). Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Судовим розглядом встановлено, що згідно свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 03 травня 1988 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 .

Згідно відомостей погосподарських книг та матеріалів архівної справи щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 була членом вказаного колгоспного двору.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Вказаний будинок набувався у період шлюбу, відповідно, з урахуванням положень ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, колгоспний двір належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках - по 1/2 частині кожному.

Таким чином дійсно ОСОБА_12 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 належала 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 80).

Спадщину після її смерті прийняв чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Після смерті ОСОБА_20 Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 315/2000 (т. 1 а.с. 74—94).

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 03 березня 2006 року по справі № 2-43, 2006, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно. А саме: вклади в філії Валківського відділення Ощадбанку, які залишились після смерті ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 78).

Із змісту вказаного рішення вбачається, що 20 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на вклади в Ощадбанку в порядку спадкування за законом.

Будь-яких вимог щодо частки домоволодіння, яке належало сестрі, позивачка не заявляла.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є особою, що прийняла спадщину після смерті сестри, тому її права не є порушеними.

При цьому суд не звернув увагу на наявність такого, що набрало законної сили рішення Валківського районного суду Харківської області від 03.03.2006 року, яким встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно. А саме: вклади в філії Валківського відділення Ощадбанку, які залишились після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином обставини щодо встановлення факту прийняття спадщини позивачкою після смерті ОСОБА_2 є встановленими і не підлягають доказуванню.

Тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 не є особою, що прийняла спадщину після ОСОБА_2 , є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що сестра ОСОБА_3 , що прийняла спадщину після його смерті, та її чоловік, що прийняв спадщину після її смерті, померли.

Спадщина після смерті останнього ніким не прийнята.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявила про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача (т. 2 а.с. 92-97).

В обґрунтування пропуску позовної давності представник відповідача послалась на те, що ОСОБА_2 , спадкоємицею якої вважає себе позивач, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак із даним позовом позивач звернулась лише 19 травня 2025 року, тобто через більше ніж 25 років.

Заперечуючи проти заяви відповідача позивач у відповіді на відзив послалась на те, що позовна давність не спливла, оскільки позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 03 березня 2006 року, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права на спірний будинок, оскільки право власності на нього оформлене лише на ОСОБА_3 .

При цьому поважних причин незвернення її до суду наводить.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протягом 25 років будь-яких вимог щодо визнання факту належності померлій ОСОБА_2 1/2 частини спірного будинку та визнання права на 1/2 частину домоволодіння позивачкою не заявлялись.

За таких обставин ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, оскільки знала про порушення свого права ще з моменту прийняття спадщини після померлої сестри, проте за захистом свого порушеного права не зверталась.

Будь – яких вимог протягом 25 років до спадкоємців ОСОБА_3 за їх життя не пред`являла. Вимоги заявлено до Валківської міської ради як особи яка має право на отримання відумерлої спадщини.

Таким чином колегія суддів вважає, що у даних правовідносинах підлягає застосуванню наслідки пропуску позовної давності.

Рішення суду підлягає зміні, а у задоволенні позову слід відмовити з мотивів викладених у цій постанові.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, рішення суду слід змінити та відмовити у задоволенні позову з мотивів цієї постанови.

Відповідно до положеньстатті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,376,379,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua