Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №569/10295/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/10295/25

Провадження № 22-ц/4815/1427/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструк С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Цуняка Володимира Йосиповича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

У провадженні Рівненського міського суду перебувала справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.

Позивач просить:

1) визначити, що частка ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві власності на земельну ділянку площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 ( Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ), становить 3/4 та визнати, право власності на 3/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, (Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ).

2) визнати спадковим майном 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 ( Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ), яка належала на праві власності ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_5 , як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, (Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ).

Свої вимоги обгрунтував наступними доводами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 . Копія свідоцтва про народження доказує, що він є сином ОСОБА_6 .

На дату смерті матері у його власності перебувало 3/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину, видане Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 15 травня 1984 року та договір дарування від 31 грудня 2004 року підтверджують його право власності на 3/4 частки домоволодіння.

Також 1/4 частки, вказаного домоволодіння, належала його матері ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою рівненською держнотконторою 15 травня 1984 року, за реєстровим № 2-3094. Після її смерті на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Пуховою Н.Ю., 07.12.2023 року, реєстраційний № 783, 1/4 частка домоволодіння перейшла у власність брата ОСОБА_3 .

На підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року йому та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1998 року (описка позивача) за реєстровим №1-2393, від імені ОСОБА_6 вбачається, що вищевказану земельну ділянку мати заповіла йому.

Після смерті матері звернувся до Пухової Н.Ю., приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу, з заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво на спадщину по заповіту не зміг.

Нотаріус Пухова Н.Ю. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту на частину земельної ділянки. Підставою для відмови вказано "Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють, користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників".

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року позов задоволено.

Визначено, що частка ОСОБА_5 , у праві власності на земельну ділянку площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 ( Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ), становить 3/4 та визнано, право власності на 3/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, (Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ).

Визнано спадковим майном 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 ( Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року ), яка належала на праві власності ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ОСОБА_5 , як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, (Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 270534 від 29 грудня 2006 року).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат Цуняк В.Й. просить скасувати рішення суду в частині задоволення другої позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції навів у рішенні ч. 2 ст. 120 ЗК України, проте не застосував її, не дав оцінки правовідносинам сторін та не відповів на доводи відповідача, що суперечить вимогам ст. 263 ЦПК України;

Відповідач успадкував 1/4 частку житлового будинку, тому до нього автоматично перейшло право на відповідну частку земельної ділянки, на якій розташовано будинок. Задовольнивши другу вимогу, суд фактично позбавив відповідача права на цю частку землі, не врахував ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, висновків Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц;

Вважає, що вимога про визнання права власності на 1/4 частку землі за позивачем у порядку спадкування є неналежним способом захисту, оскільки такий вчиняється з наміром завдати шкоди відповідачу, шляхом позбавлення його права на земельну ділянку, яка відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України та відповідних правових висновків Верховного Суду, автоматично перейшла у його власність, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд безпідставно відмовив в ухвалі від 13.10.2025 в об`єднанні цієї справи зі справою № 569/18487/25 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянки (заперечення подано на підставі ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Представник ОСОБА_5 - адвокат Рудика С.Ю. подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Узагальнені заперечення зводяться до того, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального права про спадкування (ст. 1216–1218, 1220, 1222, 1226, 1270 ЦК України); частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, а спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття, незалежно від отримання свідоцтва (постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21-ц, від 18.02.2021 у справі № 609/1231/19).

Вказує, що заповіт ОСОБА_6 від 30.10.1997 є чинним, зрозумілим і не оспорювався, за ним вона заповіла ОСОБА_5 належне їй майно, зокрема земельну ділянку.

Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва на землю через те, що за відсутності домовленості між співвласниками щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, у випадку смерті одного із співвласників, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії не може самостійно вирішити питання щодо поділу чи визначення частки з такої земельної ділянки. Оскільки при цьому припиняється право одного із співвласників на земельну ділянку, дане питання належить до компетенції суду; саме тому ОСОБА_5 змушений був звернутися з позовом.

Звертає увагу, що право ОСОБА_7 на частину земельної ділянки є предметом окремої справи № 569/18487/25, і тільки після визнання за ОСОБА_5 права на спадкове майно 1/4 частину земельної ділянки, та введення в експлуатацію самочинних добудов до житлового будинку, можна буде врегулювати передачу частки земельної ділянки, необхідної для обслуговування частини житлового будинку належної відповідачу.

Житловий будинок має самочинні добудови, що підтверджується технічним паспортом КП «Рівненське МБТІ» від 17.11.2023 та рішенням Рівненського міського суду від 12.03.2025 у справі № 569/15082/24, яким встановлено збільшення загальної площі будинку з 72,1 до 111,3 кв. м, втрату ним тотожності та неможливість його поділу до узаконення самочинного будівництва.

Апеляційна скарга не містить підстав для скасування рішення, передбачених ст. 376 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що з копії свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1690, зареєстрований Рівненським будинком щастя, виданий 06.11.1969 вбачається, що його батьками були ОСОБА_8 , ОСОБА_6 (а.с. 11).

Копією рішення Рівненського міського суду від 11 вересня 2023 року у справі №569/14088/23 встановлено факт того, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 107-108).

Після смерті ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, виданого Першою рівненською держнотконторою 15 травня 1984 року, за реєстровим № 2-3094, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність як спадкове майно 1/2 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що становило по 1/4 частки кожному на будинок. В свідоцтві зазначено, що будинок та прибудинкові споруди розташовані в АДРЕСА_1 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки (а.с. 7).

За заповітом, посвідченим Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1997 року за реєстровим №1-2393, ОСОБА_6 заповіла належний їй на праві приватної власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 сину ОСОБА_5 . Належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, яка примикає до цієї ж домобудівлі, заповідає сину ОСОБА_9 (а.с. 16).

Заповіт не оскаржувався.

Згідно договору дарування від 31 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М., зареєстрованим у реєстрі за № 5970, ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_5 1/2 частку належної їй на праві власності у будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 .

В договорі зазначено, що 1/2 частка домоволодіння належить ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Першою рівненською держнотконторою 15 травня 1984 року, за реєстровим № 2-3094 від 15.05.1984 р. (а.с. 10,11).

Договір не оспорювався.

На підставі свідоцтва про спадщину за законом, виданого Першою рівненською держнотконторою 15 травня 1984 року, за реєстровим № 2-3094 за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/4 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).

На підставі договору дарування від 31 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М., зареєстрованим у реєстрі за № 5970, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/2 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про спадщину за законом, виданого Першою рівненською держнотконторою 15 травня 1984 року, за реєстровим № 2-3094 за ОСОБА_11 зареєстровано право власності на 1/4 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 109).

29 грудня 2006 року Рівненською міською радою Рівненської області, на підставі рішення Рівненської міської ради від 16.03.1995 р. №27 ОСОБА_6 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №270534, площею 0,0510 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Список співвласників земельної ділянки: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , частки не зазначені. Кадастровий номер 5610100000:01:049:0157 (а.с. 9)

Встановлено, що 14 грудня 2011 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_6 , згідно якого вона заповіла 1/4 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 сину ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 15664 (а.с 88).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 15.05.2023 складено актовий запис № 975, зареєстрований Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненській області Західного міжрегіонального управління МЮ (а.с. 17, 85-86).

За заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Пуховою Н.Ю. заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 (а.с. 84).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального Пуховою Н.Ю., 07.12.2023 року, реєстраційний № 783, 1/4 частка домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , перейшла у власність ОСОБА_3 (а.с. 14, 15).

Разом з тим, приватний нотаріус Пухова Н.Ю. відмовила ОСОБА_12 у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту на частину земельної ділянки. Підставою для відмови вказано "Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють, користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників" (а.с. 116).

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом здійснення правосуддя суд захищає осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені, не визнані або оспорюються. Розпорядження правом на захист є фундаментальним приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі можливості застосувати визначені законом або договором способи захисту.

Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Правові висновки щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.

Отже, вказані норми права встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами другою-шостою статті 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Аналіз частин другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів (Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 341/363/16).

Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Заповітом 1997 року ОСОБА_6 розпорядилася будинком і земельною ділянкою на користь ОСОБА_5 , коли їй належало 3/4 домоволодіння. Після дарування 1/2 частки у 2004 році в неї залишилась 1/4, що підтверджується реєстрацією (а.с. 109). Саме цією часткою вона розпорядилася заповітом 2011 року на користь ОСОБА_3 . За нормами ст. 377 ЦК, ст. 120 ЗК України та ст. 1225 ЦК розпорядження часткою будинку охоплює й відповідну частину земельної ділянки. Тому заповіт 2011 року суперечить заповіту 1997 року і щодо землі в цій частині, а отже, за ч. 3 ст. 1254 ЦК пізніший заповіт частково скасував попередній. Застережень щодо іншого розміру ділянки заповіт 2011 року не містить.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц дійшов висновку, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 159/2421/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 601/568/16.

Врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, що належала спадкодавцю на праві власності, її волю станом на 2011 рік, яка заповіла належну їй частку домоволодіння ОСОБА_3 та відсутність у заповіті від 2011 року будь-яких застережень щодо розміру земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування будинку, а також єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права на 1/4 частки у праві власності на земельну ділянку, як спадкового майна.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 341/363/16 (провадження № 61-9695св21) у подібних правовідносинах, де заповідач першим заповітом заповів одному спадкоємцю житловий будинок і земельну ділянку, а наступним заповітом заповів будинок іншому спадкоємцю, виходив із того, що пізніший заповіт у відповідній частині скасовує попередній, а земельна ділянка, надана в межах нормативів для будівництва і обслуговування будинку, переходить до спадкоємця будинку, якщо заповіт не визначає іншого розміру ділянки. Ці висновки ґрунтуються на правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16.03.2020 у справі № 675/2372/16-ц.

З огляду на викладене заповіт 2011 року, яким ОСОБА_6 розпорядилася залишеною їй 1/4 частки домоволодіння на користь ОСОБА_3 , є підставою для переходу до нього відповідної частки земельної ділянки, а посилання на заповіт 1997 року цього висновку не спростовує.

Доводи відзиву про самочинні добудови стосуються поділу будинку в натурі, а не переходу права на землю за ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК, тому не спростовують висновків колегії.

Підставою для прийняття нової постанови відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Цуняка Володимира Йосиповича задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року в частині задоволення позовних вимог щодо 1/4 частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0510 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:049:0157, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.