Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №569/16376/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/16376/23

Провадження № 22-ц/4815/845/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Віденський», Обслуговуючого кооперативу «Рівненський Олімп», третя особа без самостійних позовних вимог – Товариство з додатковою відповідальністю «Фабрика Рівненчанка» про визнання права власності на об`єкт нерухомості,

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Віденський», Обслуговуючого кооперативу «Рівненський Олімп», третя особа без самостійних позовних вимог - Товариство з додатковою відповідальністю «Фабрика Рівненчанка» про визнання права власності на об`єкт нерухомості.

Просила визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_5 ) право власності на квартиру, згідно першопочаткового Договору пайової участі в будівництві №58/2 від 03.03.2017 року, будівельний номер якої був 58, загальною проектною площею 48,8 м.кв. на 3 поверсі в 2 секції, яка в подальшому згідно Договору пайової участі в будівництві №009-09/18 була змінена на будівельний номер 7Б, загальною проектною площею 46,70 м.кв., на третьому поверсі в секції Б, багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Свою вимогу обґрунтовує тим, що 03 березня 2017 року між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний кооператив «Віденський», в особі Голови кооперативу Кальніченка Андрія Володимировича, що діяв на підставі Статуту кооперативу, та асоційованим членом кооперативу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Пайовиком), було укладено Договір пайової участі в будівництві №58/2, за умовами якого Пайовик вступає, а Кооператив приймає Пайовика в асоційовані члени Кооперативу та пайову участь по будівництву багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 (2 черга) і реалізації статутної мети Кооперативу, з метою отримання у власність квартири, будівельний номер 58 загальною проектною площею 48,9 м. кв., на 3 поверсі в 2 секції Об`єкту (далі по тексту - Квартиру).

Свої зобов`язання щодо оплати пайових внесків нею було виконано в повному обсязі, та 07.03.2017 року згідно Квитанції №21607363 було сплачено 282 603,00 грн, що підтверджується долученою нею копією квитанції, оригінал якої наявний у неї та буде забезпечений суду для дослідження.

Зазначила, що вказаний договір є чинним, ані судом ані сторонами не розірваний.

Факт 100% оплати нею пайових внесків, та наявність у неї майнових прав на вищевказане приміщення підтверджене також Заочним Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.06.2021 року по цивільній справі №569/4860/21, що набрало законної сили, а тому згідно ч.4 ст.82 ЦПК України - не потребує доказування.

10 вересня 2018 року у центрі продажу квартир за адресою: АДРЕСА_1 , їй - асоційованому члену кооперативу ОСОБА_3 , було запропоновано укласти Договір пайової участі в будівництві №009-09/18 із Обслуговуючим кооперативом «Рівненський Олімп», в особі Голови кооперативу Волчелюка Олександра Івановича, що діяв на підставі Статуту кооперативу, з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_2 .

Разом з тим, розмір загального пайового внеску Пайовика визначено Кооперативом та на день укладання договору вже було визначено у сумі 490 350,00 грн., що еквівалентно 17 351,38 дол.США, згідно з курсом долара США, встановленим Національним Банком України на день укладання зазначеного Договору, з розрахунку 10 500 грн. за один квадратний метр загальної площі Квартири, що еквівалентно 371,55 дол.США, згідно з курсом долара США, встановленим Національним Банком України на день укладання зазначеного Договору.

Від укладення вищезазначеного Договору вона відмовилась, оскільки згідно Договору пайової участі в будівництві № 58/2 від 03 березня 2017 року нею було сплачено 100% розміру пайового внеску за дану квартиру.

Одночасно, із проектом Договору пайової участі в будівництві №009-09/18 від 10 вересня 2018 року їй було надано копію Договору між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Віденський» (Сторона-1) та ОК «Рівненський Олімп» (Сторона-2) від 31.08.2018 року(надалі - Договір-Меморандум), щодо продовження будівництва ОК «Рівненський Олімп» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що оскільки Обслуговуючому кооперативу «Рівненський Олімп», як правонаступнику Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Віденський» було відомо про пайовиків, зокрема про укладення між нею та ОК «Житлово- будівельний кооператив «Віденський» Договору пайової участі в будівництві №58/2 від 03.03.2017 року, з метою отримання у власність квартири, номер АДРЕСА_3 , та Заочного Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01.06.2021 року по цивільній справі №569/4860/21, що набрало законної сили, яким визнано її майнове право на вищевказану спірну квартиру, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України - Судове рішення є обов`язковим до виконання, то невиконання п.3.4. Договору №58/2 від 03.03.2017 року є порушенням її майнових прав. При цьому варто зазначити, що ефективним способом захисту її порушених прав у даному випадку є спосіб, передбачений ст.392 ЦК України, а саме, за нею слід визнати право власності на квартиру.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

На думку апелянта суд не надав належної оцінки договору від 06.09.2018 між ОК «ЖБК «Віденський» і ОК «Рівненський Олімп». Позивачка його стороною не була, тому права й обов`язки за ним поширюються лише на сторони. Окремі його положення, на її думку, спрямовані на позбавлення її майнових прав і є протиправними. Суд також не оцінив, що ОК «Рівненський Олімп» фактично є правонаступником ОК «ЖБК «Віденський», а нерозірваний договір № 58/2 підлягав виконанню.

Після повної сплати внеску позивачка набула майнові права, тотожні праву власності, які після введення будинку в експлуатацію трансформуються в право власності. Забудовник не мав права відчужувати цей об`єкт іншій особі (постанова ВП ВС від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, постанова ВС від 10.12.2025 у справі № 569/22948/19). Договір № 009-09/18 вона не підписала, бо не мала змоги вчасно доплатити суму, яку вимагав кооператив.

Суд допустив процесуальні порушення. ОК «Рівненський Олімп» не виконав ухвалу від 30.09.2024 і не надав вичерпних відповідей на питання № 1, 2, 4, 6, 7, 8 та будівельно-технічну документацію. Клопотання від 12.11.2025 про визнання такого ухилення зловживанням процесуальними правами та про визнання обставин встановленими (ст. 93 ЦПК) суд не розглянув і мотивів його відхилення не навів (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК).

Висновок про неналежний спосіб захисту не враховує практику ВС. У постанові від 25.06.2025 у справі № 553/1091/19 (пп. 156, 169) і в постанові ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК визнано ефективним способом захисту. Приховування відомостей про відчуження квартири, на її думку, лише підтверджує належність обраного способу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник обслуговуючого кооперативу «Рівненський Олімп», заперечує викладені апелянтом доводи.

Вказує, що права позивачки з боку ОК «Рівненський Олімп» не порушені. Кооператив не є стороною договору № 58/2, договірних чи інших правовідносин із позивачкою не мав. Позивачка не довела порушення своїх прав (ст. 4, 81 ЦПК), а відсутність порушеного права та неефективність способу захисту - самостійні підстави для відмови в позові. Відповідно, позов до цього кооперативу спрямований неправильно.

Вважає, що вичерпні відповіді на запитання кооператив надав. Подав копії договору від 06.09.2018 (дату 31.08.2018 зазначено помилково) між ОК "ЖКБ "Віденський" та ОК "Рівненський Олімп", договору пайової участі в будівництві багатоквартирних житлових будинків від 02.07.2018, акта розподілу результатів будівництва від 20.01.2023 і сертифіката про прийняття будинку в експлуатацію. Кошти від ЖБК за договором № 58/2 до нього не надходили. Він не знає, чи квартира АДРЕСА_4 є тією самою квартирою АДРЕСА_5 , бо проєктну документацію та документацію щодо нумерації йому не передавали. Держателем реєстру прав він не є, тому відомостей про реєстрацію прав на квартири не має.

Правонаступництва немає ні універсального (реорганізація, ст. 104 ЦК), ні сингулярного (заміна сторони в зобов`язанні). Договір між ОК "ЖКБ "Віденський" і ОК "Рівненський Олімп" не передбачає переходу прав чи обов`язків позивачки, а за пунктами 3 і 10 зобов`язання щодо об`єкта має виконувати ОК "ЖКБ "Віденський". Тому підстав для висновку про нікчемність правочину немає.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 03.03.2017 між ОК «ЖБК «Віденський» (в особі голови Кальніченка А.В.) та ОСОБА_3 укладено договір пайової участі в будівництві № 58/2. За його умовами ОСОБА_3 вступає до кооперативу як асоційований член і бере пайову участь у будівництві багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_1 (2 черга) з метою отримання у власність квартири з будівельним номером АДРЕСА_5 , загальною проєктною площею 48,9 м?, на 3 поверсі у 2 секції.

Згідно з квитанцією № 21607363 ОСОБА_3 сплатила 282 603 грн пайового внеску.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.06.2021 у справі № 569/4860/21, яке набрало законної сили 02.07.2021, задоволено позов ОСОБА_3 до ОК «ЖБК «Віденський» і визнано її майнове право на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_3 .

У матеріалах справи є проєкт договору про розірвання договору № 58/2, за змістом якого:

ОК «ЖБК «Віденський» визнає факт сплати асоційованим членом частини пайового внеску у розмірі 403 718 грн;

відповідно до договору між ОК «Рівненський Олімп» та ОК «ЖБК «Віденський» від 06.09.2018 ЖБК зобов`язується до здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 06.09.2019, перерахувати на рахунок ОК «Рівненський Олімп» кошти, сплачені асоційованим членом, які будуть зараховані як частина пайового внеску за договором між ОК «Рівненський Олімп» та асоційованим членом;

сторони погодили вважати договір № 58/2 розірваним з моменту підписання цього договору.

ОСОБА_3 цей договір не підписала.

Також ОСОБА_3 було запропоновано укласти з ОК «Рівненський Олімп» договір пайової участі в будівництві № 009-09/18 щодо квартири з будівельним номером АДРЕСА_6 . Згідно з п. 2.1 проєкту загальний пайовий внесок становить 490 350 грн (еквівалент 17 351,38 дол. США), з розрахунку 10 500 грн за 1 м? загальної площі.

Договір № 009-09/18 ОСОБА_3 не підписала.

Одночасно позивачці надано копію договору між ОК «ЖБК «Віденський» та ОК «Рівненський Олімп», датованого 31.08.2018. За поясненнями ОК «Рівненський Олімп», договір з ОК «ЖБК «Віденський» датовано 31.08.2018 помилково, а укладено його 06.09.2018. У ньому зазначено таке:

сторони визнали, що ОК «ЖБК «Віденський» не має правових підстав та фінансової можливості здійснити будівництво комплексу житлових багатоквартирних будинків (ІІ черга) на ділянці площею 0,9792 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

за п. 2 будівництво й фінансування здійснюватиме Сторона 2 (ОК «Рівненський Олімп») або залучені нею особи;

за п. 3 зобов`язання щодо об`єкта, не відображені в додатках, виконуються виключно Стороною 1 (ОК «ЖБК «Віденський»);

за п. 10 до Сторони 2 жодні зобов`язання Сторони 1 перед третіми особами, зокрема асоційованими членами, не переходять.

Договір подано в копії, оскільки голова ОК «Рівненський Олімп» перебуває у лавах ЗСУ.

Замовником будівництва на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:020:0138) є ГУ ДСНС України в Рівненській області (містобудівні умови від 22.12.2014, декларації про початок будівельних робіт від 07.12.2016 та 19.12.2016, відповідь Управління архітектурно-будівельного контролю від 24.04.2023). Зміна замовника не здійснювалася. Генпідрядником ІІ черги за декларацією було ТзОВ «Поділляпромбуд», а з 17.07.2017 (лист ГУ ДСНС № 02-3685/10) – ТзОВ «РОУРЕН».

У письмових відповідях на питання позивачки на виконання ухвали від 30.09.2024 ОК «Рівненський Олімп» повідомив, що надав копії договору про пайову участь від 02.07.2018 та акта розподілу (приймання-передачі) результатів будівництва від 20.01.2023; не є стороною договору № 58/2; йому не відомо, чи квартира АДРЕСА_4 є квартирою, щодо якої укладено договір № 58/2, оскільки проєктна документація та документація щодо нумерації квартир йому не передавалися; відомостей про відчуження квартири та реєстрацію права власності на неї він не має, бо не є держателем Державного реєстру речових прав; об`єкт будівництва зданий в експлуатацію 14.12.2022, і з цього часу пайовики кооперативу реєструють право власності на квартири.

Наказом виконкому Рівненської міської ради від 10.01.2023 № 11 житловому будинку зі 147 квартир по АДРЕСА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_7 .

Допитана як свідок ОСОБА_3 показала, що вносила кошти ОК «ЖБК «Віденський» у повному обсязі; згодом ЖБК передав право на будинок ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », будівництво близько 1,6 року було заморожене; договір з ОК «Рівненський Олімп» вона не підписала, бо не мала коштів, а коли за місяць їх знайшла, договір з нею вже не уклали.

У частині третій статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України, до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 553/1091/19 Верховний Суд вказував наступне.

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, у якій, йдеться про те, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Разом з тим, що позов про витребування майна пред`являється власником до володільця спірного майна.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.

Однак у цій справі, яка є предметом розгляду, спірна квартира (майнові пава на яку набула позивачка за укладеним договором) перейшла у власності третьої особи, тому у цьому випадку ефективним способом захисту буде саме витребування спірного майна у добросовісного набувача з урахуванням положень статті 388 ЦК України.

Позивачка також не позбавлена можливості відновити свої права шляхом стягнення з ТДВ «Полтавтрансбуд» грошових коштів, які були сплачені нею на виконання інвестиційного договору та завданих збитків у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань.»

З наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідно до статті 392 ЦК України, визнання права власності може бути ефективним способом захисту прав інвестора, який повністю виконав свої зобов`язання за договором щодо фінансування будівництва, а забудовник після введення будинку в експлуатацію не визнає його права та не передає необхідних документів для державної реєстрації права власності.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі №553/1091/19, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц, звернув увагу, що вибір належного способу захисту залежить від фактичних обставин конкретної справи. Якщо квартира вже вибула з володіння забудовника та перейшла у власність іншої особи, питання має вирішуватися з урахуванням положень статті 388 ЦК України про витребування майна.

Тобто спосіб захисту залежить від фактичних обставин: інвестор оплатив однак кооператив не визнає право на новозбудовану та введену в експлуатацію квартиру чи збудована квартира перейшла у власність третіх осіб.

Отже, до вирішення питання про належний спосіб захисту суд насамперед має встановити фактичний статус спірного об`єкта нерухомості.

Для цього необхідно з`ясувати:

- чи є квартира, на яку позивач просить визнати право власності, тим самим об`єктом, щодо якого раніше виникли його майнові права;

- чи змінився її будівельний номер, площа або інші індивідуальні характеристики;

- чи перебуває вона у володінні відповідача або вже зареєстрована за третьою особою.

Саме встановлення тотожності між майновим правом, набутим за договором, та конкретним об`єктом нерухомості після завершення будівництва є істотною обставиною, без якої неможливо визначити належний спосіб захисту порушеного права.

Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду викладеними в постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 522/9557/18, від 04 жовтня 2023 року у справі № 522/12530/19 та від 16 січня 2019 року у справі № 466/9105/14, де звертається увагу на передчасність висновку про відмінність об`єктів нерухомості без належної перевірки доводів позивача щодо їх ідентичності, необхідності підтвердження належними, достатніми та допустимими доказами того, що об`єкт, визначений договором про пайову участь у будівництві, є тим самим об`єктом нерухомості, на який заявлено вимогу про визнання права власності.

Аналіз наведених постанов ВС у їх сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення спору про визнання права власності на квартиру, набуття якої фінансувалося на підставі договору про участь у будівництві, істотне значення має встановлення відповідності конкретного об`єкта нерухомості тому об`єкту, щодо якого позивач набув майнові права. Саме по собі підтвердження виникнення таких майнових прав не звільняє позивача від обов`язку довести, що вони стосуються саме квартири, на яку заявлено вимогу про визнання права власності.

У цій справі позивачка посилається на те, що квартира з будівельним номером АДРЕСА_8 .

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б дозволяли встановити тотожність цих об`єктів.

Навпаки, із наявних доказів убачається, що:

- будівельний номер змінено;

- змінилася проектна площа квартири;

- відповідач ОК «Рівненський Олімп» повідомив про відсутність переданої йому проектної документації щодо перенумерації квартир;

- документів технічної інвентаризації, які б підтверджували відповідність квартири АДРЕСА_8 , її розташування та планування суду не подано.

За таких обставин встановлення тотожності спірного об`єкта залишається недоведеним.

Відповідно до статті 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, зокрема перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, проводиться спеціалізованими суб`єктами з виготовленням інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів. Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держкомбудівництва від 24.05.2001 № 127 (зареєстровано в Мін`юсті 10.07.2001 за № 582/5773), інвентаризаційну справу зберігає зберігач - юридична особа публічного права, який також надає інформацію з матеріалів технічної інвентаризації за запитами фізичних та юридичних осіб.

Проте матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до зберігача інвентаризаційної справи з метою отримання відповідних документів.

За таких обставин саме по собі ненадання ОК «Рівненський Олімп» документів, які, за його поясненнями, не перебувають у його розпорядженні, не дає підстав вважати доведеною тотожність спірних квартир. За відсутності належних і достатніх доказів, які дозволяли б індивідуалізувати об`єкт нерухомого майна та встановити його відповідність об`єкту, щодо якого позивачка набула майнові права, відповідні обставини не можуть вважатися доведеними лише з огляду на процесуальну поведінку відповідача.

Крім того, як визнає ОК «Рівненський Олімп», після введення будинку в експлуатацію квартири були розподілені між пайовиками кооперативу. Тобто на них набуто право власності третіми особами, яких не залучено до участі у розгляді справи.

У цьому аспекті суд враховує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та за відсутності визначеної процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Поки не встановлено тотожність між майновим правом, набутим за договором, та конкретною квартирою після завершення будівництва, суд не може визначити ні належний спосіб захисту, ні належного відповідача. Обов`язок доведення цих обставин покладається на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягали саме з наведених судом апеляційної інстанції підстав.

Враховуючи, що судом першої інстанції в цілому прийнято вірне рішення по суті спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.