Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №572/962/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/962/26

Провадження № 22-ц/4815/1833/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – Військова частина НОМЕР_1

– Міністерство оборони України,

– Сарненський відділ державної реєстрації актів

цивільного стану у Сарненському районі

Рівненської області Львівського міжрегіонального

Управління Міністерства Юстиції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року (ухвалене у складі судді Ведяніної Т.О., присяжних: Волошиної А.А., Зіневича В.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, –

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Лукащика А.П., звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 є сином заявника, який проходив військову службу, так як був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 24 лютого 2022 року, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію".

Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особі заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 19.09.2022 та від 30.03.2023 – ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередю участь у бойових діях перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій Донецькому операційному районі.

У подальшому, 14 червня 2023 року заявницею отримано сповіщення сім`ї №86 (вих №2836), скероване 14 червня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що солдат ОСОБА_2 10 червня 2023 року зник безвісти в районі Іванівське Донецької області, що також підтверджується і актом службове розслідування №2596 від 22 червня 2023 року.

Вказані вище матеріали службового розслідування дають підстави вважати, що ОСОБА_2 загинув внаслідок бойових дій.

Заявник має намір оформити та отримати грошову допомогу, виплата якої передбачена чинним законодавством, однак, не може цього зробити через відсутність документального підтвердження загибелі сина, що і стало підставою для звернення із даними вимогами до суду.

Просила суд оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) померлим, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 , визначивши датою смерті останнього дату набрання рішенням у цій справі законної сили.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), заінтересовані особи : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Міністерство Оборони України (м.Київ вул.Інститутська,21/8, код ЄДРПОУ 00034022), Сарненський Відділ ДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області (м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області, код ЄДРПОУ 34784751) про оголошення фізичної особи померлою - задоволено повністю.

Оголошено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця м.Сарни Рівненської області, зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) померлим, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 , визначивши датою смерті останнього дату набрання рішенням у цій справі законної сили, місцем смерті – село Іванівське, Бахмутського району, Донецької області.

Рішення суду мотивовано тим, що сукупність встановлених судом обставин свідчить про загибель ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі вказує, що на час звернення заявника із заявою та на час розгляду справи територія, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою рф, знаходиться поза контролем сил оборони та є потенційною територією проведення воєнних дій, зважаючи на що, розпочинати відлік встановленого шестимісячного строку передчасно, тому оголошення фізичної особи померлою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою в порядку ч 2 ст. 46 ЦК України.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 29 серпня 1996 року.

Із наданих суду копій військового квитка серії НОМЕР_8 від 04 вересня 2015 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , довідки №2327 від 19 вересня 2022 року, виданої В/Ч НОМЕР_1 та довідки №2620 від 30 березня 2023 року за підписом командира В/Ч НОМЕР_1 – ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у вказаній військовій частині та приймав безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у Донецькому операційному районі з 31 липня по 10 серпня 2022 року, з 11 серпня 2022 року по 26 вересня 2022 року; з 26 вересня 2022 року по 28 жовтня 2022 року, з 29 жовтня 2022 року по 02 лютого 2023 року, з 13 лютого 2023 року по 30 березня 2023 року.

Досліджені судом копії Витягу з Єдиного Державного реєстру ветеранів війни від 27 лютого 2025 року, Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 01 березня 2024 року та Витягу з ЄРДР від 14 червня 2023 року №12023181200000492, доводять, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, є особою, зниклою безвісти 10 червня 2023 року під час виконання військового обов`язку поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, в зв`язку із чим Сарненським РВП ГУ НП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до копії сповіщення сім`ї №86 від 14 червня 2023 року, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 – солдат ОСОБА_2 , виконуючи військовий обов`язок, за попередньою інформацією 10 червня 2023 року зник безвісти в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.

Відповідно до акту службового розслідування №2596 від 22 червня 2023 року за фактом ймовірного зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , останній наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2023року № 82 призначений на посаду кулеметника-розвідника розвідувального відділення 3 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 – 10червня 2023 року перебував у складі розвідувальної групи в районі лісу південніше населеного пункту Іванівське (Бахмутський район, Донецька область) під час виконання бойового завдання в смузі наступу відповідно до бойового розпорядження командира розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2023 N 346/477дск.

Під час службового розслідування солдат ОСОБА_3 , який теж входив до складу цієї розвідувально-ударної групи, надав пояснення про те, що приблизно 15:30 10червня 2023 року внаслідок прямого влучання в окоп ворожої міни солдати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали значні осколкові поранення несумісні з життям, про що зазначено в п. 3.5 акту розслідування.

Згідно п. 3.6 акту розслідування солдат ОСОБА_5 , член складу розвідувально-ударної групи, повідомив, що внаслідок нанесеного групі вогневого ураження противником, наявності поранених військовослужбовців, що потребували евакуації та початком контратакуючих дій з боку противника, група почала відходити назад, на позицію, яка контролювалася резервною групою.

Будь-які спроби встановити голосовий контакт та контакт по радіозв`язку з солдатами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 результатів не давали. Тіло солдата ОСОБА_2 евакуювати з поля бою було неможливо.

Наведені вище обставини беззаперечно свідчать про факт загибелі ОСОБА_2 під час бойових дій.

Відповідно до ст. 305 ЦК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

Як роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Надані заявницею докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , військовослужбовця, у населеному пункті село Іванівське, Бахмутського району, Донецької області за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Сарненський районний суд Рівненської області від 20 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.