Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №562/3450/25
Суддя: Шимків С. С.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 562/3450/25
Провадження № 22-ц/4815/1838/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді – Шимківа С.С.,
суддів: – Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання – Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач – керівник Здолбунівської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі
Рівненської обласної державної адміністрації
– Рівненської обласної військової адміністрації,
відповідач – ОСОБА_1 ,
– ТзОВ "Агро-Консалт АВ",
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Ковалика Ю.А., повний текст рішення суду складено 23 червня 2026 року) у справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про витребування земельної ділянки, –
в с т а н о в и в :
У жовтні 2025 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної військової адміністрації звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на території Мізоцької селищної ради Рівненської області в с. Будераж знаходиться пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." с. Будераж (охоронний номер 170008-Н), яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928.
Вказана пам`ятка археології взята під охорону рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1970 № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення". Зокрема, згідно додатку № 1 до рішення від 17.02.1970 № 102, пам`ятка "Будераж, Здолбунівський район, на півострові Збитенка" включена до списку пам`ятників археології, що підлягають занесенню до державних списків пам`ятників культури союзного або союзно-республіканського значення за № 37.
Надалі, на пам`ятку археології 24.07.1976 складено паспорт та облікову картку.
Згідно паспорту на пам`ятку археології, городище розташоване біля с. Будераж, розміщене на західному кінці височини, оточеної з трьох сторін заплавою р. Світеньки (Збитинки). Мисовий майданчик городища підвищується над долиною на 70-75 м, має неправильну округлу форму, зумовлену природною формою гори; його розміри 350х300 м, площа 7 га. По периметру він оточений валом і ровом, висота валу із напільної (східної) сторони 6-7 м. Друга лінія оборони проходить за 250 м на схід від мисового майданчика, вона включає прямолінійний відрізок валу й рову, які перетинали височину з півночі на південь. Південна ділянка цього валу зруйнована.
У подальшому, рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 10.08.1995 № 56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області" затверджено перелік територій, на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну і приватну власність, як землі історико-культурного призначення, зокрема територію де знаходиться пам`ятка археології в с. Будераж (Городище, поселення).
Таким чином, пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." взята під охорону держави ще у 1970 році, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, підлягає охороні та збереженню на національному рівні.
Виявлено, що в межах території пам`ятки археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." знаходиться в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201.
Відповідно до акту візуального обстеження пам`ятки археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст.", проведеного 25.02.2025 комісією у складі ОСОБА_2 – заступника голови Мізоцької селищної ради Рівненського району, Пилипчука П.Ю. – начальника відділу земельних ресурсів, архітектури, ЖКГ та будівництва Мізоцької селищної ради Рівненського району, ОСОБА_3 – професора кафедри суспільних дисциплін Національного університету водного господарства та природокористування, доктора історичних наук, та викопіювання з Публічної кадастрової карти земельних ділянок, що є додатком до зазначеного акту, пам`ятка археології національного значення «Городище і поселення IX-XIII ст.» знаходиться в межах, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201, на якій розташована пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." відноситься до земель істотко-культурного призначення.
Згідно інформації Мізоцької селищної ради від 29.01.2025 № 118/04-35, земельна ділянка з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201 відносилася до земель сільськогосподарського призначення, земельний масив яких був розпайований між членами КСП "Промінь".
На підставі Державного акту за ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі 06.02.2015 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0026 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 1,0026 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201 перебуває в оренді у ТОВ "Агро-Консалт АВ", на підставі договору оренди землі від 03.01.2015, строк дії договору - 02.01.2030.
На думку прокурора, земельна ділянка історико-культурного призначення на якій знаходиться пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст.", вибула з власності держави у приватну власність всупереч положенням ст.ст. 4, 75 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 20 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (у редакції від 30.01.1984), ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Просив суд витребувати з володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ" на користь Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної військової адміністрації земельну ділянку площею 1,0026 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201, яка розташована на території Мізоцької селищної територіальної громади.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 червня 2026 року у задоволенні позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про витребування земельної ділянки – відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись із рішенням суду, Рівненська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.
Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201 належить до земель історико-культурного призначення.
У той же час, згідно інформації Мізоцької селищної ради від 29.01.2025 № 118/04-35, земельна ділянка з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201 відносилася до земель сільськогосподарського призначення, які були розпайований між членами КСП "Промінь".
У подальшому, на підставі розпорядження Здолбунівської районної державної адміністрації від 27.12.2007 № 671 "Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на землю громадянам на території Будеразької сільської ради", взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) РВ № 0073300, ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ № 160804 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201, який 03.12.2010 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 562268081001595.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земля перебуває в оренді у ТОВ "Агро-Консалт АВ" на підставі договору оренди землі від 03.01.2015, строк дії договору – 02.01.2030.
Оскільки пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX - XIII ст." розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201, то остання, в силу закону, є земельною ділянкою історико-культурного призначення та може перебувати виключно у державній власності.
З урахуванням ч. 2 ст. 391 ЦК України, спір у даних правовідносинах має вирішуються на підставі ст. 387 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки на момент вибуття з володіння держави спірної земельної ділянки на ній розташовувалася пам`ятка культурної спадщини, яка не підлягала приватизації.
У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих характерних для земель історико-культурного призначення ознак, відповідач знала або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про те, що ця ділянка не може мати іншого, ніж держава, володільця відповідно до закону. Адже особливості ландшафту земельної ділянки, на якій розміщена пам`ятка археології, зокрема форма мисового виступу, на якому розташоване городище, наявність оборонних споруд (земляний вал), близькість до річкових вод (оточена з трьох сторін заплавою р. Світеньки (Збитинки)), збереженість історичного ландшафту біля пам`ятки, все це дозволяє дійти висновку про їх неприродне походження та зробити обґрунтоване припущення щодо історичної цінності такого об`єкта без використання спеціальних знань.
Відтак, позовна вимога про витребування земельної ділянки під об`єктом пам`ятки археології з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації відповідає положенням ч. 2 ст. 391 та ст. 387 ЦК України.
У справах № 922/264/24 та № 562/3450/25 різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та умови його застосування, зокрема ст. 391 ЦК України, а тому вони не є подібними.
У даному випадку, ОСОБА_1 неправомірно набула у власність спірну земельну ділянку та, у подальшому, передала її у користування ТОВ "Агро-Консалт АВ", а відтак остання підлягає витребуванню з володіння товариства на користь Рівненської обласної державної адміністрації, в порядку ст. 387 ЦК України.
При цьому, витребування земельної ділянки у ТОВ "Агро-Консалт АВ" відповідатиме меті віндикаційного позову, оскільки спрямоване на захист прав власника майна – держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації.
Таким чином, у даній справі, позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки історико-культурного призначення з незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Консалт АВ" є належним та ефективним способом захисту.
Просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 22.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити – витребувати з володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ" на користь Рівненської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 1,0026 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201, яка розташована на території Мізоцької селищної територіальної громади; вирішити питання розподілу судових витрат.
13 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Януля В.С., подала відзив на апеляційну скаргу якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що на момент набуття нею права на земельну ділянку як частку в колективному майні в 2007 році земельна ділянка державі на праві власності не належала, а належала на праві колективної власності КСП "Промінь".
Вона мала право на частку в колективному майні КСП.
Право пред`явлення вимоги державі не належить, а теоретично може належати КСП "Промінь".
Вказує, що є добросовісним набувачем земельної ділянки, так як отримала земельну ділянку у власність на законних підставах – в порядку розпаювання колгоспних (а не державних) земель.
Зазначає, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.
Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Тобто, вказана норма права передбачає можливість витребування майна у добросовісного набувача винятково при умові компенсації вартості вказаного майна в розмірі експертно-грошової оцінки земельної ділянки.
Прокурором не визначена вартість земельної ділянки, компенсація її вартості не запропонована, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Вважає, що позовна заява подана зі спливом позовної давності, оскільки набута у приватну власність в грудні 2007 року та саме з цього моменту виникло право на пред`явлення позову про витребування земельної ділянки.
Додає, що відсутні підстави для звернення прокурора за захистом інтересів держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації.
Інтереси держави не порушено передачею їй у приватну власність в порядку розпаювання колгоспних земель, які належали КСП "Промінь".
Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на території Мізоцької селищної ради Рівненської області в с. Будераж знаходиться пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст. с. Будераж (охоронний номер 170008-Н)", яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928.
Вказана пам`ятка археології взята під охорону рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1970 № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення". Зокрема, згідно додатку № 1 до рішення від 17.02.1970 № 102, пам`ятка "Будераж, Здолбунівський район, на півострові Збитенка" включена до списку пам`ятників археології, що підлягають занесенню до державних списків пам`ятників культури союзного або союзно-республіканського значення за № 37.
На вищезазначену пам`ятку археології 24.07.1976 складено паспорт та облікову картку (а.с. 61, том 1).
Згідно паспорту на пам`ятку археології, городище розташоване біля с. Будераж, розміщене на західному кінці височини, оточеної з трьох сторін заплавою р. Світеньки (Збитинки). Мисовий майданчик городища підвищується над долиною на 70-75 м, має неправильну округлу форму, зумовлену природною формою гори; його розміри 350х300 м, площа 7 га. По периметру він оточений валом і ровом, висота валу із напільної (східної) сторони 6-7 м. Друга лінія оборони проходить за 250 м на схід від мисового майданчика, вона включає прямолінійний відрізок валу й рову, які перетинали височину з півночі на південь. Південна ділянка цього валу зруйнована.
У подальшому, рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 10.08.1995 №56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області" затверджено перелік територій, на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну і приватну власність, як землі історико-культурного призначення, зокрема територію де знаходиться пам`ятка археології в с. Будераж (Городище, поселення).
Таким чином, пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." взята під охорону держави ще у 1970 році, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, підлягає охороні та збереженню на національному рівні.
Відповідно до акту візуального обстеження пам`ятки археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст.", проведеного 25.02.2025 комісією у складі ОСОБА_2 – заступника голови Мізоцької селищної ради Рівненського району, Пилипчука П.Ю. – начальника відділу земельних ресурсів, архітектури, ЖКГ та будівництва Мізоцької селищної ради Рівненського району, ОСОБА_3 - професора кафедри суспільних дисциплін Національного університету водного господарства та природокористування, доктора історичних наук, та викопіювання з Публічної кадастрової карти земельних ділянок, що є додатком до зазначеного акту, пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX-XIII ст." знаходиться в межах, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201 (а.с.77-79, том 1).
30.09.2011 для ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в Рівненській області Здолбунівського району Будеразької сільської ради (за межами населеного пункту), площею 1 га, кадастровий номер 5622680800:01:004:0201 (а.с. 92, том 1).
03.01.2015 між орендодавцем – ОСОБА_1 та орендарем – ТОВ "Агро-Консалт АВ" укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201 на 15 років (а.с.152-153), який 31.01.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а.с.84).
Оскільки пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення IX – XIII ст." розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5622680800:01:004:0201, яка перебуває у приватній власності відповідачки ОСОБА_1 , Здолбунівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації, звернулася до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні власником – державою права користування та розпорядження земельною ділянкою, в подальшому змінивши його на віндикаційний – про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Частина 5 ст. 122 ЗК України визначає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Рівненська обласна державна адміністрація –Рівненська обласна військова адміністрація.
Рівненська обласна державна адміністрація з моменту набуття права приватної власності відповідача на спірну землю історико-культурного призначення будь-яких заходів до витребування її у державну власність не вживала.
З урахуванням викладеного, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації.
Верховний Суд України у своїй ухвалі від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме:
- якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. 38, 39, 43 постанови), бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Рівненська обласна державна адміністрація, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, будь-яких заходів на усунення порушень до цього часу не вжила, а тому у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Рівненської обласної державної адміністрації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначила, що за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 10.18).
Також у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 в справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
З огляду на викладене, Здолбунівською окружною прокуратурою дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок.
Водночас, уповноваженим органом жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки історико-культурного призначення на користь держави не вжито, що і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації.
Таким чином, прокурором в повній мірі обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у даних правовідносинах та необхідність звернення до суду з позовом в особі Рівненської обласної державної адміністрації – Рівненської обласної військової адміністрації.
Статтею 53 ЗК України передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.
За змістом статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
У квітні 2021 року ЗК України доповнено статтею 54-1, яка передбачає, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону № 1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини".
Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення.
Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону № 1805-ІІІ і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.
Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом № 1805-ІІІ.
Відповідно до пункту "г" частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Тобто заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 1805-ІІІ усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) наголосила, що частина шоста статті 17 Закону № 1805-ІІІ стосується земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, натомість частина перша статті 54 ЗК України - земель історико-культурного призначення.
Згідно із частиною першою статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Тож категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 1805-ІІІ топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, землями історико-культурного призначення можуть бути визнані, зокрема, території, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини або на яких можлива їх наявність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/264/24 від 04.03.2026 Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Оскільки, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокуратурою не правильно обрано спосіб захисту порушених прав: змінено позовні вимоги з негаторного на віндикаціний позов, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні такого позову.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 червня 2026 року – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua